РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних
справах Апеляційного суду Київської області в складі: головуючого
Воробйової Н.С., суддів Олійника В.I., Оношко Г.М., при секретарі
Велицькому О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві
цивільну справі за апеляційними скаргами Генеральної прокуратури
України та представника ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського
міськрайонного суду від 20 вересня 2006 року в цивільній справі за
позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України , відділення
Державного казначейства України у Печерському районі м. Києва про
відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями
правоохоронних органів.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, перевіривши
матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
встановила:
У жовтні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з названим
позовом . У позові зазначав, що він працював на посаді
IНФОРМАЦIЯ_1 Таращанського району Київської області. Вироком
Шевченківського районного суду м. Києва від 06 травня 2003 року
був засуджений за ч. 1ст. 165,ч.З ст.27, ч.іст. 366, ст. 42 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
/ в ред .I960 року/ до 2 років 6 міс.
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов"язані
із здійсненням юридичної практики в органах внутрішніх справ,
прокуратурі та суді строком на з роки. На підставі Закону України
"Про амністію" звільнений від покарання.
Ухвалою судової палати в кримінальних справах Апеляційного
суду м. Києва від 24 грудня 2003 року вирок скасований, справу
направлено на додаткове розслідування . 30 серпня 2004 року
Генеральною прокуратурою справу закрито по ч.I ст. 165 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на підставі п.2 ст. 213 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
у
зв"язку з недоведеністю участі у вчиненні злочинів.
Протягом 105 днів позивач перебував під вартою а з 11 грудня
2002 року щодо нього було застосовано запобіжний захід підписка
про невиїзд. У зв"язку з незаконним засудженням, незаконним
утриманням під вартою та у зв"язку з підпискою про невиїзд, у
зв"язку з незаконними діями органів досудового слідства, фізичного
та психічного впливу позивачеві було завдано моральної шкоди, яка
полягала у втраті престижної роботи, порушенні нормальних життєвих
зв"язків, потребі у додаткових зусиллях для організації свого
життя та
соціальної адаптації. Погіршився стан здоров"я позивача, він
вимушений був кілька разів стаціонарно лікуватися, погіршився
матеріальний стан сім'ї та відносини в сім"ї, була втрачена
можливість нормального спілкування з вагітною дочкою.
Розмір моральної шкоди позивач визначив у сумі 500 000 грн.
та просив зобов'язати відділення Державного казначейства України
відшкодувати зазначену суму за рахунок коштів державного бюджету.
В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні
вимоги. Просив стягнути моральну шкоду в розмірі , визначеному
судово-психолого-психіатричної експертизою в сумі 19 332 000 грн.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 20 вересня
2006 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з
відділення Державного казначейства у Печерському районі м. Києва
на користь ОСОБА_1 283125 грн. моральної шкоди , заподіяної
внаслідок незаконних дій органів прокуратури. В іншій частині
позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Генеральна прокуратура України ставить
питання про скасування рішення суду з підстав неповного з"ясування
судом обставин , що мають значення для справи , невідповідності
висновків суду обставинам справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду в
частині визначення* розміру моральної шкоди та ухвалити рішення
про стягнення моральної шкодив розмірі 19 332 000 грн. Перевіривши
матеріали справи в порядку ст. 303 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід
відхилити, а апеляційна скарга Генеральної прокуратури України
підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону України від 01 грудня 1994
року №266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої
громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового
слідства, прокуратури суду" ( 266/94-ВР ) (266/94-ВР)
/далі Закону/ підлягає
відшкодуванню моральна шкода, завдана внаслідок незаконних дій у
вигляді незаконного притягнення як обвинуваченого в кримінальній
справі, незаконного взяття та тримання під вартою.
Згідно з частинами 5,6 ст. 4 Закону, відшкодування моральної
шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання,
досудового слідства, прокуратури і суду завдали позивачеві
моральної втрати, призвели до порушення його нормальних життєвих
зв"язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації
свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання , заподіяні внаслідок
фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або
позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань,
погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних
наслідків морального характеру.
Розмір моральної шкоди, відповідно до частин2,3 ст. 13 Закону
визначається судом з урахуванням обставин справи виходячи з
розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за
кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Постановляючи рішення , суд першої інстанції правильно
виходив з того, що незаконними діями відповідача , що полягали в
незаконному притягнення до кримінальної відповідальності та
незаконному приманні під вартою позивачеві були порушені
конституційні права позивача , що завдало йому моральних
страждань, призвело до порушення
нормальних життєвих зв"язків, погіршення психологічного та
фізичного стану , порушення стосунків з оточуючими людьми,
тривалої ізоляції від суспільства та інших негативних наслідків,
завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до
вище вказаного Закону .
Проте з розміром моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню,
повністю погодитися не можна оскільки при вирішенні питання щодо
розміру відшкодування моральної шкоди суд не в повній мірі
врахував положення п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України
від 31 березня 1995 року №4 ( v0004700-95 ) (v0004700-95)
"Про судову практику в
справах про відшкодування моральної / немайнової/ шкоди "
відповідно до яких крім урахування характеру та обсягу моральних
страждань та немайнових втрат , яких зазнав позивач, необхідно
виходити із засад розумності , виваженості та справедливості , 3
урахуванням наведених положень , фактичних обставин справи колегія
вважає, що розмір моральної шкоди підлягає зменшенню.
При цьому колегія вважає таким , що не відповідає засадам
розумності, виваженості та справедливості визначений судом розмір
моральної шкоди за час утримання під вартою з розрахунку 5
мінімальних заробітних плат за кожний день утримання під вартою та
вважає, що моральна шкода за час утримання під вартою має
відшкодовуватися з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати
за день утримання під вартою, що становить 39375 грн.
Всього підлягає відшкодуванню моральна шкода в сумі 125 625
грн., в тому числі визначений судом першої інстанції розмір
відшкодування моральної шкоди , завданої незаконним притягненням
як обвинуваченого -86250 грн. та додатково 39 375 грн .
відшкодування за час утримання під вартою./86 250 + 39375 =
125625/.
Доводи апеляційної скарги Генеральної прокуратури України про
те, що розмір відшкодування моральної шкоди не повинен
перевищувати 9 тис грн. Не приймаються до уваги. Такий розмір
відшкодування не відповідатиме обсягу та характеру моральних
страждань, яких зазнав позивач, істотності та тяжкості вимушених
змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступеню зниження
його ділової репутації.
Так само не приймаються до уваги доводи апелянта ОСОБА_1 щодо
визначення відшкодування моральної шкоди в розмірі 19 332 000 грн.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, крім
урахування характеру та обсягу страждань і немайнових втрат, яких
зазнала особа, необхідно виходити також із засад розумності .
виваженості та справедливості.
Доводи апеляційної скарги Генеральної прокуратури України
щодо неповного з"ясування судом обставин , що мають значення для
справи, безпідставні . Обставини справи встановлені судом повно, у
відповідності з наданими сторонами доказами.
Iнші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду
, викладених у рішенні.
Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
судд ів , -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Апеляційну скаргу
Генеральної прокуратури України задовольнити частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 20 вересня
2006 року в частині визначення розміру відшкодування моральної
шкоди змінити. Стягнути з відділення Державного казначейства
України у
Печерському районі м. Києва за рахунок коштів державного
бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 125625
грн. /сто двадцять п"ять тисяч шістсот двадцять п"ять/. В іншій
частині позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді