РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2007р. м. Iвано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду Iвано-Франківської області в складі:
головуючої Бідочко Н.П.,
суддів Вакарук В.М., Соколовського В.М.,
секретаря Пилипчук Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною
скаргою ОСОБА_3, ДВС м. Калуша на рішення Калуського
міськрайонного суду від 01 грудня 2006
року,
з участю: позивачки ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2, представників
відповідача -
ДВС м. Калуша - Судика I.I., Панкевич Т.В., третьої особи
ОСОБА_3, -
встановила:
Ухвалою Апеляційного суду Iвано-Франківської області від
02.07.2004 року задоволено частково клопотання ОСОБА_3, якою
визнано та дозволено виконання на території України вироку
окружного суду м.Вроцлав Республіки Польша від 14.11.2001 року в
частині стягнення з ОСОБА_4, IНФОРМАЦIЯ_1 на користь ОСОБА_3 3/73
грошової компенсації за заподіяну шкоду в розмірі 6995грн.
На підставі виконавчого листа, виданого 02.07.2004 року, було
проведено опис та арешт майна боржника ОСОБА_4.
11 вересня 2006 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною
заявою про визнання права власності на майно та звільнення його
з-під арешту.
Рішенням Калуського міськрайсуду від 01.12.2006 року позов
ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на
майно, яке згідно акту опису і арешту від 06.08.2004 року було
описане й арештоване: кухонний набір "Аліна", м"ягкий куток
"Престиж", прихожа, витяжка, телевізор "Філіпс", пилосос "Бош",
магнітофон "Панасонік", пральна машина "Бош", фритюрниця,
мікрохвильова піч, килимове покриття 17 кв.м, швейна машинка,
перстень - обручка, перстень з камінцем та звільнено вказане майно
з-під арешту.
На дане рішення ОСОБА_3, до якої приєдналась ДВС м. Калуша
подали апеляційну скаргу, в якій вказують на неповне та
необ"єктивне з"ясування судом обставин справи, порушенні норм
матеріального і процесуального права.
Суд не врахував того, що сторони перебували в зареєстрованому
шлюбі з 1994 року по 29.06.2004 року, а свідоцтво про розірвання
шлюбу отримали 19.08.2004 року, проте продовжують проживати однією
сім"єю і вести спільний бізнес. З цього приводу суд не взяв до
уваги пояснення ОСОБА_3, а також свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6,
ОСОБА_7, ОСОБА_8, та не дав їм належної оцінки.
Суд, вважають апелянти, прийшов до помилкового висновку про
те, що спірне майно є особистою власністю позивачки, оскільки будь
яких підтверджуючих даних про це під час опису і арешту майна
ОСОБА_1 не представила.
Справа № 22-ц-113/2007р. Головуючий у 1 інстанції Кардаш 0.I.
Категорія 21 Доповідач Бідочко Н.П.
Просять рішення суду скасувати, а справу направити на новий
розгляд.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши
матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що
апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних
підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 про виключення майна з
акту опису, суд виходив з того, що дане майно належить їй на праві
особистої власності.
З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони
суперечать матеріалам справи та вимогам закону.
Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України ( 2947-14 ) (2947-14)
майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та
чоловікові на праві спільної сумісної власності.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали
Апеляційного суду Iвано-Франківської області від 02.07.2004 року
щодо виконання на території України вироку окружного суду м.
Вроцлав Республіки Польша від 14.11.2001 року в частині стягнення
з ОСОБА_4. на користь ОСОБА_3 3/73 грошової компенсації за
заподіяну шкоду в розмірі 6995грн., 02.07.2004 poку працівниками
ДВС м. Калуша в присутності позивачки було проведено опис та арешт
майна боржника ОСОБА_4 за адресою його проживання АДРЕСА_1.
Будь-яких доказів на підтвердження права особистої власності
на описане спірне майно, позивачка під час проведення його опису в
2004 році працівникам ДВС не представила.
Судом встановлено, що сторони проживали в зареєстрованому
шлюбі з 1994 по 29.06.2004 року, отримали 19.08.2004 року
свідоцтво про розірвання шлюбу.
Твердження ОСОБА_1 про те, що спірне майно належить їй на
праві особистої власності, оскільки придбане після розірвання
шлюбу, на кошти батька, нічим не обгрунтоване.
Долучені ж до матеріалів справи товарні чеки не можуть
підтверджувати придбання цих товарів ОСОБА_1 після розірвання
шлюбу з ОСОБА_4.
Оскільки суд першої інстанції допустив недоведеність
обставин, що мають значення для справи, порушив норми
матеріального і процесуального права, рішення суду в силу вимог
ст.309 ЦПК ( 1618-15 ) (1618-15)
підлягає скасуванню з ухваленням нового
рішення про відмову в позові.
На підставі ст.317 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст.57, 60
Сімейного кодексу України ( 2947-14 ) (2947-14)
, ст.ст. 10,11, 11-і, 18-і,
19, 20, 83 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
,
керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, державної виконавчої служби м.
Калуша задоволити частково.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 01 грудня 2006
року скасувати.
Ухвалити нове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до
ОСОБА_4, ДВС м. Калуша, третя особа без самостійних вимог на
стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності на майно
та звільнення майна з-під арешту відмовити.
Рішення набуває чинності з моменту проголошення, але може
бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом
двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча: Н.П. Бідочко
В.М.Вакарчук
В.М.Соколовський