АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛIКИ КРИМ
у м. Феодосії
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2007 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у
складі:
головуючого судді: Моісеєнко Т.I., суддів Iщенка В.I.,
Полянської В.О., при секретарі: Піцик Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення
перешкод у користуванні будівлями та визначення порядку їх
користування за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення
Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 08
листопада 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення
перешкод у користуванні будівлями та визначення порядку їх
користування, який мотивує тим, що 22 січня 1998 р. купила у
ОСОБА_3 1/2 частку домоволодіння АДРЕСА_1 яке складається з жилого
кам'яного будинку літ. "Б", жилою площею 47, 3 кв.м., прибудови та
підвалу літ. "б", прибудови літ. "б1", тамбура літ. "б2", сараїв
літ. "В, Г, Д, в". Відповідно до довідки Феодосійського МБТI у
користуванні позивачки знаходяться частина домоволодіння,
загальною площею 47, З кв.м., у тому числі житлова площа - 17,7
кв.м., у склад квартири ОСОБА_1 входять кімнати - 1 і 2, тамбур -
3, санвузол - 4, кухня - 5, тамбур - II, інші приміщення
домоволодіння закріплені за кв.1, яка знаходиться у користуванні
відповідачки. Крім того, за твердженням позивачки, сараї літ. "В,
Г, Д, в" знаходяться у спільному користуванні, однак при продажу
частки домоволодіння ОСОБА_3. ОСОБА_1 було повідомлено, що у
частку домоволодіння входять сараї "В і в", якими він сам
користувався до продажу. ОСОБА_1 деякий час не проживала у своєму
домоволодінні, у зв'язку з необхідністю здійснювати догляд за
матір'ю і за цей час ОСОБА_2 самовільно зайняла сарай літ. "В",
натомість запропонувавши, позивачці у користування підвал, з чим
позивачка не погодилася і звернулася до суду з відповідними
вимогами.
Заочним рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 08
листопада 2006 р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було
відмовлено.
Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 подала на нього
апеляційну
скаргу, в якій просить оскаржуване нею судове рішення
скасувати та направити справу
для нового розгляду до того ж суду. В обгрунтування своїх
вимог апелянт посилається
Справа № 22-ц-127-Ф/07р. Головуючий у першій інстанції
Терентьєв A.M. Суддя-доповідач Iщенко В.I.
на неправильне застосування судом матеріального і
процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по
справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які
надавалися апелянтом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які
з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи,
колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині усунення
перешкод у користуванні будівлями, суд першої інстанції виходив з
того, що договором купівлі-продажу від 29 грудня 1995 p.,
укладеного на Феодосійській товарній біржі між ОСОБА_4 таОСОБА_5,
останній придбав у тому числі і частку сараю літ. "В", однак, при
укладенні між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу НОМЕР_1
на ФТБ відповідачка придбала вже цілий сарай літ. "В". Вказаний
договір не був оспорюваний тією стороною, права якої він
порушував, у даному випадку ОСОБА_1, тому її вимоги, на думку суду
першої інстанції, про усунення перешкод у користуванні сараєм літ.
"В" не підлягають задоволенню.
З такими висновками суду в цій частині не погоджується
колегія суддів, оскільки судом не були ретельно досліджені докази
по справі, а дослідженим доказам не була надана належна правова
оцінка. Судом неправильно встановлені фактичні обставини справи,
характер спірних правовідносин і постановлене рішення, не можна
визнати таким, що відповідає вимогам матеріального і
процесуального права.
Згідно зі ст.113 ч.1 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
р.) володіння, користування і розпорядження майном при спільній
частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при
відсутності згоди - спір вирішується судом.
Відповідно до ст.118 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
р.) якщо учасники спільної часткової власності на жилий будинок за
угодою між собою встановили порядок користування відособленими
приміщеннями будинку (квартирами, кімнатами) відповідно до частки
кожного і така угода нотаріально посвідчена і зареєстрована у
виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, то вона
обов'язкова і для особи, яка згодом придбає частку в спільній
власності на цей будинок.
З матеріалів справи вбачається, що 26 серпня 1993 р. між
ОСОБА_6 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу 1/2
частки домоволодіння з відповідною часткою надвірних будівель, які
розташовані на земельній ділянці розміром 564 кв.м.АДРЕСА_1, який
в цілому складається з жилого кам'яного будинку літ. "Б",
прибудови літ. "б", підвалу, сараїв літ. "В, Г, Д, в". Згодом
вказане домоволодіння, яке стало складатися також з прибудови літ.
"б1" і тамбуру "б2", були ОСОБА_3 продані ОСОБА_1 за договором
купівлі-продажу НОМЕР_2.
Попередніми власниками домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_7 та
ОСОБА_6 був визначений порядок користування жилим будинком за
нотаріально посвідченою угодою НОМЕР_3, відповідно до якої обидві
сторони користуються частиною сараю літ. "В". Частки даного сараю
жодним з власників відчужені не були, однак, відповідно до
договору купівлі-продажу від 04 березня 1996 p., укладеному між
ОСОБА_5 та ОСОБА_2, останньою була придбана 1/2 частка
домоволодіння АДРЕСА_1, до складу якої входив і сарай літ. "В".
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 15 жовтня
2004 р. зазначений договір купівлі-продажу був визнаний дійсним,
однак, ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 26 липня 2005 р.
зазначене рішення було скасовано і справа була повернута до суду
першої інстанції для нового розгляду. У подальшому ухвалою
Феодосійського міського суду АР Крим від 31 травня 2006 р. позовна
заява
ОСОБА_2 до ФТБ, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про визнання договору
купівлі-продажу дійсним була залишена без розгляду у зв'язку з
відповідною заявою позивачки.
Колегія суддів вважає необгрунтованим посилання суду першої
інстанції, як на підставу відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 в
частині усунення перешкод у користуванні будівлями, на те, що
договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не був у
визначеному законом порядку визнаний недійсним, оскільки вказаний
договір не був також визнаний і дійсним, а крім того, судом не
були враховані вимоги ст.227 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(1963
( 1540-06 ) (1540-06)
p.), відповідно до якої договір купівлі-продажу жилого
будинку повинен бути нотаріально посвідчений і підлягає
відповідній реєстрації,
Таким чином, на думку колегії судців, рішення суду першої
інстанції в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про
усунення перешкод у користуванні сараєм літ. "В" підлягає
скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким
необхідно зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди позивачці у
користуванні сараями літ. "В" у домоволодінні АДРЕСА_1 шляхом
звільнення 1/2 частки зазначеного сараю.
Що стосується вимог ОСОБА_1 про визначення порядку
користування сараями літ. "В, Г, Д, в", то в цій частині колегія
судців погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки
між попередніми власниками домоволодіння ОСОБА_7 та ОСОБА_6 був
визначений порядок користування будинком та всіма прибудовами до
нього, зазначена угода була посвідчена нотаріально та спору щодо
її недійсності не виникало, вона є обов'язковою для всіх наступних
власників і на теперішній час сторони мають користуватися сараями
відповідно до цієї угоди.
Таким чином, колегія судців вважає рішення суду першої
інстанції таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права
і без надання дослідженим по справі доказам належної правової
оцінки в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення
перешкод у користуванні будівлями, через що оскаржуване позивачкою
рішення підлягає частковому скасуванню.
На підставі наведеного і, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.5,
309 ч.1 п.п.3,4, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів судової палати по цивільних
справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.
Феодосії,
ВИРIШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Феодосійського міського суду Автономної
Республіки Крим від 08 листопада 2006 року - скасувати в частині
відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у
користуванні сараєм літ. "В" з ухваленням в цій частині нового
рішення, яким зобов'язатиОСОБА_2 усунути перешкоди позивачці у
користуванні сараями літ. "В" у домоволодінні АДРЕСА_1 шляхом
звільнення 1/2 частки зазначеного сараю.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту
його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі
касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної
сили до суду касаційної інстанції.