УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Краснощокової Н.С. суддів: Маширо О.П.,
Iгнатової Л.С. при секретарі: Тимченко Г.В.
за участю позивача та представника відповідача Кудрявцевої
Л.I.
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку
цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві на професійних захворювань України в
Центрально-Міському районі м. Горлівки на рішення Микитівського
районного суду м. Горлівки від 27 жовтня 2006 року у справі за
позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на
професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м.
Горлівки про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Відповідач оскаржує рішення Микитівського районного суду м.
Горлівки від 27 жовтня 2006р., яким з нього на користь позивача
стягнено у відшкодування моральної шкоди, причиненої ушкодженням
здоров'я 17 000 грн.
Апелянт у скарзі посилається на те, що рішення є
необгрунтованим. Зокрема, судом не враховано положень Закону
України "Про державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
п.27 ст.77 якого зупинено на 2006р. дію абзацу 4 ст.1 (в частині
відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей),
підпункту "є" пункту 1 частини першої статті 21, частини 3 статті
28 та частини третьої статті 34 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
. Факт спричинення
моральної шкоди не доведено належними доказами, висновок МСЕК з
цього приводу відсутній. Належним відповідачем у справі має бути
підприємство, на якому позивач втратив здоров'я, позивачем
пропущено строк на звернення до суду з даним позовом. Тому
апелянт просить рішення скасувати і у позові відмовити.
В засіданні апеляційного суду представник відповідача
підтримувала апеляційну скаргу, позивач заперечував проти скарги,
вважав рішення суду правильним і просив залишити його без зміни.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення виходив із того,
що позивач працював на шахті "Комсомолець" та внаслідок роботи у
шкідливих та небезпечних умовах праці отримав професійне
захворювання - хронічний радикуліт. Висновком МСЕК від
07.02.2005р. позивачеві вперше встановлено 40% втрати професійної
працездатності. Ушкодженням здоров'я та встановленням стійкої
втрати працездатності позивачеві спричинена моральна шкода,
оскільки він став інвалідом 3 групи, за станом здоров'я не в змозі
нормально працювати і утримувати родину. Тривалий час він має
фізичні болі, проходить лікування в умовах стаціонару,
обстежується у спеціалізованих лікарняних установах. При
визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд врахував, що
внаслідок захворювання ОСОБА_1 неодноразово лікувався, зазнає
дискомфортний та ущербний стан у зв'язку з погіршенням своїх
фізичних можливостей. З врахуванням вказаних обставин та на
підставі вимог ст. ст. 21, 34 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
суд частково
задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача на користь
позивача у відшкодування моральної шкоди 17000 грн.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача,
перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги
Апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи на користь
позивача суму у відшкодування моральної шкоди суд обгрунтовано
виходив із встановлених у справі фактичних обставин та вимог
матеріального і процесуального права. Зокрема, суд правильно
прийшов до висновку про те, що у зв'язку із отриманням під час
роботи на підприємстві професійної хвороби, позивач втратив
працездатність на 40% безстроково, став інвалідом третьої групи, в
результаті чого переносить моральні страждання, тому суд
обгрунтовано стягнув з відділення Фонду суму у відшкодування
моральної шкоди, що відповідає вимогам ст.ст. 21, 28 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування
матеріального закону, а саме щодо того, що норми Закону України
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, якими передбачено
відшкодування моральної шкоди, зупинені на 2006р. не можуть бути
підставою для скасування рішення, оскільки право позивача на
відшкодування моральної шкоди виникло до набуття чинності Законом
України "Про державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
, а
згідно із ч.2 ст. 5 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
акт цивільного
законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він
пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Необгрунтовані також доводи скарги щодо недоведення факту
спричинення моральної шкоди висновком МСЕК, оскільки у даному
випадку факт спричинення моральної шкоди встановлений судом.
Iнші доводи скарги висновків суду не спростовують.
Рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним
обставинам, ухвалене з додержанням норм матеріального і
процесуального права і підстав для його скасування чи зміни немає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
Апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на
професійних захворювань України в Центрально - Міському районі м.
Горлівки відхилити.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 27
жовтня 2006р. залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її
проголошення, касаційна скарга може бути подана протягом 2-х
місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.