РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2007 року
Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого - Кашапової Л.М.
суддів - Олексієнка М.М., Омельчука М.I.
при секретарі - Константіновій I.А.
з участю сторін, їх представників
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного
майна подружжя
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростенського
міськрайонного суду від IНФОРМАЦIЯ_1 року -
встановив:
В IНФОРМАЦIЯ_2 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до
ОСОБА_2, в якому просила розділити майно, придбане в період шлюбу,
виділивши у власність відповідача легковий автомобіль марки ЗАЗ
110307 2005 року випуску, стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову
компенсацію вартості її частки в спільній власності на легковий
автомобіль в розмірі 5570грн., припинити право власності ОСОБА_2
на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 в м.Коростені, визнати за нею
право власності на 1/3 частину вказаної квартири, стягнути з неї
на користь відповідача грошову компенсацію вартості належної йому
1/3 частини у праві спільної власності на вказану квартиру в сумі
11698грн. 50коп.
Посилалась на те, що в період шлюбу вони з відповідачем
купили
автомобіль вартістю 17920грн., на придбання якого пішло
7920грн.
власних збережень і 10000грн. банківського кредиту, та
приватизували
двохкімнатну квартиру за вказаною адресою, в якій проживали
на умовах
договору найму. Згідно свідоцтваНОМЕР_1 про право власності
на житло,
виданого IНФОРМАЦIЯ_3 року Коростенським міськвиконкомом,
співвласниками співвласниками квартири в рівних частках
являються вона, відповідач ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3.
Зазначала, що відповідно до вимог ч.ч.2,4,5 ст.71 СК України
( 2947-14 ) (2947-14)
неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо
інше не визначено домовленістю між ними.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду від IНФОРМАЦIЯ_1
року позов задоволено.
2
Розділено спільне майно подружжя та виділено у власність:
· ОСОБА_1 1/3 частину квартириАДРЕСА_1 м. Коростені, що
належить на праві приватної власності ОСОБА_2. відповідно до
свідоцтва НОМЕР_1 на право власності на житло, зареєстрованого у
Коростенському МБТI за НОМЕР_3 від IНФОРМАЦIЯ_4 року, ринковою
вартістю 29533грн. 33коп., позбавивши ОСОБА_2 права власності на
1/3 частину цієї квартири.
· ОСОБА_2 автомобіль марки ЗАЗ-110307 2005 року випуску,
кузов НОМЕР_2, колір зелений, ринковою вартістю 7083грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 25991грн. різниці
вартості у частці майна.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави по 30грн.
витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 95 6грн. 83коп.
судового збору.
Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі ст.4
п.18 Декрету KM України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
.
Зобов'язано сторони не чинити перешкод одне одному в
користуванні своєю власністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати,
а справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що суд не
дав належної оцінки зібраним по справ і доказам, порушив норми
матеріального і процесуального закону, а тому висновки суду не
відповідають дійсним обставинам справи.
Зокрема, апелянт посилається на те, що суд безпідставно
прийшов до висновку, що його 1/3 частина в праві власності на
квартиру є незначною, і що спільне володіння і користування
квартирою є неможливим, не врахувавши що саме така частки належить
і позивачці по справі.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає
частковому задоволенню.
Згідно ст.ст.60, 69, 70 ч.I СК України ( 2947-14 ) (2947-14)
майно,
набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на
праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з
них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Дружина і
чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві
спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У
разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності
подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не
визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до вимог ст.ст.71 4.4.1,4 СК України ( 2947-14 ) (2947-14)
майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,
ділиться між ними в натурі. Присудження одному із подружжя
грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної
власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру,
земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків,
передбачених ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували в
зареєстрованому шлюбі з IНФОРМАЦIЯ_6 року по IНФОРМАЦIЯ_7
року /а.с.5,12/. Від даного шлюбу дітей не мають.
З
IНФОРМАЦIЯ_5 року сторонами було придбано автомобіль марки
ЗАЗ-110307 2005 року випуску вартістю 17920грн., який було
зареєстровано в Коростенському МРЕВ УДАI Житомирської області на
відповідача з видачею номерного знака НОМЕР_4.
В судовому засіданні сторони підтвердили, що на придбання
автомобіля відповідачем було взято кредит в сумі 10000грн. в
Коростенському відділенні АППБ "Аваль", який на час розгляду
справи не було погашено.
З врахуванням того, що судом без з'ясування обставин
укладення кредитного договору, способу його забезпечення /під
заставу нерухомого майна чи під поручительство позивачки/ та стану
виконання зобов'язань, що випливають з його укладення, було
поділене майно, придбане за кредитні кошти, апеляційний суд
приходить до висновку, що судом першої інстанції вирішені питання
про права і обов'язки банку, який не був притягнутий до участі в
справі.
За даних обставин на підставі п.4 ст.311 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду в частині поділу автомобіля слід
скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Як вбачається з копії свідоцтва на право власності на житло
від
IНФОРМАЦIЯ_3 року НОМЕР_1, спірна квартира АДРЕСА_1 в
м.Коростені
належить на праві спільної власності ОСОБА_2., ОСОБА_1 та
ОСОБА_3, які приватизували її згідно Закону України "Про
приватизацію державного житлового фонду" ( 2482-12 ) (2482-12)
, а отже вона
не може бути поділена на підставі норм СК України ( 2947-14 ) (2947-14)
.
Позбавляючи відповідача права власності на частину спірної
квартири, суд безпідставно зіслався ст.365 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
не навівши переконливих доказів щодо визнання частки відповідача у
спільній власності незначною і не звернувши увагу на той факт, що
як відповідач, так і позивачка мають рівні частки в спірній
квартирі: по 1/3 кожен; щодо неможливості спільного володіння і
користування квартирою, ігноруючи той факт, що сторони отримали
спірне жиле приміщення за місцем служби відповідача, на час
розгляду справи не ставили перед судом питання про встановлення
порядку користування квартирою і не надали доказів того, що
намагалися вирішити житлове питання будь-яким іншим, не
забороненим законом, способом; щодо того, що припинення права на
частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди інтересам
відповідача, хоча з матеріалів справи вбачається, що відповідач не
має в м.Коростені іншого жилого приміщення ні на праві власності,
ні на праві постійного користування, залишився проживати в спірній
квартирі навіть при виникненні конфліктних ситуацій між сторонами
і згоди на отримання компенсації за свою частку в спільному майні
не давав.
За даних обставин суд прийшов до необгрунтованого висновку
про те, що вказана квартира являється спільною сумісною власністю
подружжя і частка відповідача в цьому майні є незначною в
порівнянні з часткою інших співвласників, що спільне володіння і
користування майном є неможливим, що припинення права власності не
завдасть істотної шкоди відповідачу, як співвласнику квартири.
З врахуванням вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що
рішення суду в частині поділу квартири прийняте внаслідок
неправильного застосування норм матеріального закону, суперечить
дійсним обставинам
4
справи, а тому в цій частині рішення слід скасувати і
ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про
поділ квартири як спільного майна подружжя за безпідставністю.
Керуючись ст.ст.218,307,309,311,314,317 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд -
вирішив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити
частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду від
IНФОРМАЦIЯ_1року скасувати.
Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних
вимог ОСОБА_1 про поділ квартири АДРЕСА_1 в м.Коростені.
В частині позовних вимог ОСОБА_1 про поділ автомобіля
ЗАЗ-110307 2005 року випуску держ.номер НОМЕР_4 справу направити
на новий розгляд в той же суд іншим суддею.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку
безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з
дня набрання законної
сили.