УХВАЛА

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     22 січня 2007 року колегія судців судової палати у  цивільних
справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

     Головуючого, судді Ланкова М.В. суддів Белинчук  Т.Г.  Iсаєва
Г. А. при секретарі Войцеховській Е.В., розглянувши  у  відкритому
судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за  позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4  про  виділення  частки  із
спільного  майна,  поділ  будинку   та   земельної   ділянки,   за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 на  рішення  Сакського  міськрайонного
суду АР Крим від 16 серпня 2006 року,

                           встановила:

     ОСОБА_1 звернулася до суду з  позовом  до  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,
ОСОБА_4  про  виділення   частки   із   спільного   майна,   поділ
домоволодіння  та  земельної  ділянки.   Свої   вимоги   позивачка
мотивувала тим, що вона є власником 5/12 часток будинку  АДРЕСА_1.
Рештою співвласників будинку є ОСОБА_2 -17/36 часток, та ОСОБА_3 і
ОСОБА_4 по 1/18 часток кожному. Позивачка просить виділити  частку
в домоволодінні,  яка  належить  їй,  поділити  жилий  будинок  та
земельну ділянку.

     Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 16  серпня
2006 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

     У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду  скасувати,
ухвалити нове рішення про задоволення її вимог в  повному  обсязі,
посилаючись на  незаконність  прийнятого  рішення.  У  апеляційній
скарзі позивачка вказує, що згідно висновку експерта є  можливість
поділу будинку, та виділення, належної частки їй будинку. На думку
позивачки,  цим  доказам  суд  першої  інстанції  дав  неправильну
оцінку.

     Заслухав   суддю   доповідача,   вислухавши    ОСОБА_1,    її
представника, ОСОБА_2, заслухав  експерта,  перевіривши  матеріали
справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів  вважає,
що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Відмовляючи  в  задоволенні  позовних   вимог,   суд   першої
інстанції виходив з того, що неможливо провести поділ  будинку  та
земельної ділянки між всіма співвласниками.

     З такими висновками  суду  першої  інстанції  колегія  суддів
погоджується,  оскільки  вони  відповідають  обставинам  справи  і
вимогам закону.

     Згідно вимоги ст. 11 ЦПК України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд  розглядає
цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних  чи  юридичних
осіб, поданим відповідно до вимог  ЦПК,  в  межах  заявлених  ними
вимог і на підставі доказів  сторін  та  інших  осіб,  які  беруть
участь у справі.

     Позивачка звернулася до суду з позовом  і  просила  поділити,
тобто виділити в натурі, частку  в  майні,  яке  належить  їй,  що
знаходиться у спільній частковій власності.

                                2

     Відповідно до вимог ст. 364 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         співвласник
має право на виділ у натурі частки  із  майна,  що  є  у  спільній
частковій власності.

     Якщо виділ у натурі частки із спільного майна  є  неможливим,
співвласник, який бажає виділу, має право на одержання  від  інших
співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості
його частки.

     Компенсація співвласникові може  бути  надана  лише  за  його
згодою.

     Зі змісту вищезгаданої норми закону виділити в натурі  частку
співвласника із спільної часткової власності можливо тільки у разі
виділення кожному співвласнику відокремленої частини будинку.

     Судом встановлено, що власниками спірного будинку є  ОСОБА_2,
якій належить 17/36 часток  будинку,  ОСОБА_1,  яка  володіє  5/12
частками будинку, та брати IНФОРМАЦIЯ_1,  яким  належить  по  1/18
частці.

     Таким чином, будинок є спільною частковою власністю сторін  у
справі.

     Відповідно   до   висновків   судово-будівельної   експертизи
провести   поділ   домоволодіння   та   земельної   ділянки    між
співвласниками не можливо (а.с. 70-76)

     Твердження позивачки про те, що відповідно  висновку  фахівця
існує варіант поділу будинку і можливо реально виділити їй частину
будинку, яка належать їй, не спроможне.

     Пропонуючи варіанти поділу спірного будинку, фахівець виходив
з  можливості  розподілу  майна  між  двома  співвласниками,   які
володіють 5/12 та 7/12 частками будинку,  але  фактичні  обставини
свідчать про те, що будинок  належить  чотирьом  співвласникам,  а
поділити  будинок  з  урахуванням  приналежності   його   чотирьом
співвласникам не можливо.

     Iнших вимог ОСОБА_1 не заявляла.

     При таких обставинах суд першої інстанції дійшов  правильного
висновку про відмову в позові ОСОБА_1.

     Рішення суду відповідає закону і доводами апеляційної  скарги
не спростовується і колегія суддів не знаходить підстав  для  його
скасування.

     На підставі викладеного і керуючись статтями  303,  308,  315
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
        , колегія суддів судової палати у цивільних
справах, -

                            УХВАЛИЛА:

     Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

     Рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від  16  серпня
2006 року залишити без зміни.

     Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у  Верховний
Суд України протягом двох місяців.