2а-5326/12/2670 Про визнання незаконними та скасування окремих пунктів постанови КМУ про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності судів - 10.10.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними і скасування окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 01.12.2010р. №1097 (1097-2010-п) , -

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - Відповідачі) у якому просив визнати незаконними і скасувати окремі положення постанови Кабінету Міністрів України від 01.12.2010р. №1097 (1097-2010-п) .

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2013 року в задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до постанови Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 26 грудня 2002 року №413-IV (413-15) ОСОБА_2 обрано суддею апеляційного суду Хмельницької області.

Наказом голови апеляційного суду від 12 лютого 2003 року №26 ОСОБА_2 зараховано в штат апеляційного суду.

Наказом голови апеляційного суду від 26 лютого 2009 року №9/04-3/ судді апеляційного суду ОСОБА_2 призначено з 13 січня 2009 року виплату 100 відсотків передбаченого Законом України "Про статус суддів" (2862-12) щомісячного грошового утримання, належного йому в разі виходу у відставку (станом на 13 січня 2009 року стаж роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання становить 20 років).

Наказом голови апеляційного суду від 27 січня 2012 року №8/05-03/ ОСОБА_2 припинено з 01 січня 2012 року виплату щомісячного грошового утримання на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) та у зв'язку з втратою чинності постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (865-2005-п) .

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, колегія суддів першої інстанції виходила з того, що відповідач діяв відповідно до правових норм та актів щодо порядку видання та форми Постанови № 1097.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 7 жовтня 2010 року №2591-VI Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження (частина перша). Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (частина друга).

"Регламентом Кабінету Міністрів України", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №950 (950-2007-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 липня 2009 року №712 (712-2009-п) , з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що акти Кабінету Міністрів нормативного характеру видаються у формі постанов (пункт 1 параграфу 39).

Як встановлено колегією суддів першої інстанції в матеріалами справи міститься супровідний лист Міністерства юстиції України від 17 листопада 2010 року №14888-0-4-10-22 про внесення проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України".

Згідно з пояснювальною запискою до проекту постанови обґрунтуванням необхідності прийняття нормативно-правового акта є абзаци другий, третій підпункту 2 пункт 14 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , доручення Президента України від 6 серпня 2010 року №1-1/1719 щодо приведення у відповідність з цим Законом постанов Кабінету Міністрів України, забезпечення перегляду, скасування нормативно-правових актів, які суперечать вказаному Закону. Також у записці зазначено, що проект постанови відповідає Конституції України (254к/96-ВР) , актам законодавства та чинним міжнародним договорам України, стандартам Ради Європи у сфері демократії, верховенства права та прав людини.

Крім того, пп. 2 п. 14 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) зобов'язано Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом (абзац другий); забезпечити в межах своїх повноважень перегляд чи скасування нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону (абзац третій).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 129 Законом України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється лише цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" (422/96-ВР) та не може визначатися іншими нормативно - правовими актами.

Кабінетом Міністрів України видано постанову від 1 грудня 2010 року №1097 (1097-2010-п) "Про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності судів та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України", пунктом 2 якої визнано такими, що втратили чинність, акти Кабінету Міністрів України згідно з переліком. Пунктом 3 Постанови №1097 (1097-2010-п) встановлено, що вона набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім абзацу третього пункту 1, пункту 5 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України з питань діяльності судів, пунктів 7-9, 11-15, 17, 19, 20, 22-24 переліку актів Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, які набирають чинності одночасно із статтями 129 і 130 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення.

Згідно з "Переліком актів Кабінету Міністрів України, що втратили чинність", затвердженого Постановою №1097 (1097-2010-п) втратили чинність, зокрема: постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (865-2005-п) (пункт 11); постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року №19 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865" (19-2008-п) (пункт 17); постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 2008 року №487 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865" (487-2008-п) (пункт 19); постанова Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865" (545-2008-п) (пункт 20).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до складових суддівської винагороди не відноситься щомісячне грошове утримання, яке на підставі пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (865-2005-п) одержували судді, які мали право на відставку та продовжували працювати на посаді судді.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 травня 2013 року - без змін.

ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.