АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТI
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого: Парапана В.Ф.
Суддів: Панасенкова В.О., Громіка Р.Д.
при секретарі: Яні Н.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Одесі
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 жовтня
2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до товариства з
обмеженою відповідальністю "Новодолинський" про визнання договору
оренди недійсним, скасування реєстрації та за позовом ОСОБА_1 і
ОСОБА_2 до багатофункціонального сільськогосподарського
кооперативу "Новодолинський" про виділення майнового паю у
грошовому вигляді, -
встановила:
ОСОБА_1 14.06.2004р., а ОСОБА_2 9.09.2004р. звернулись в суд
із позовами до відповідачів та уточнивши свої вимоги просили:
визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені
16.12.2003р. між ними та товариством з обмеженою відповідальністю
"Новодолинський" (далі - ТОВ "Новодолинський"), про скасування їх
державної реєстрації та про стягнення з багатофункціонального
сільськогосподарського кооперативу "Новодолинський" (далі - БСК
"Новодолинський") майнових паїв у грошовому виразі.
Позивачі вказували, що 23.12.2003року вони були запрошені до
контори БСК "Новодолинський" для отримання державного акту на
землю. Там, без будь-яких пояснень їм було запропоновано
підписати, не читаючи, якісь документи, начебто необхідні для
отримання державного акту. Після одержання підписаних документів
та їх вивчення, виявилося, що вони 16.12.2003року уклали з раніше
їм невідомим ТОВ "Новодолинський" договори оренди своїх земельних
ділянок.
Посилаючись на ці обставини та вважаючи, що вони уклали
договори оренди земельних ділянок внаслідок обману зі сторони
керівника ТОВ "Новодолинський" Разлуцької Ю.I., що договори не
відповідають вимогам ст.ст. 11, 15, 21 Закону України "Про оренду
землі" ( 161-14 ) (161-14)
та надають перевагу орендарю, позивачі просили
про задоволення їх вимог.
Окрім того, позивачі зазначали, що БСК "Новодолинський" без
жодних законних підстав користується їх майновими паями, які
втрачають свою вартість, тому ОСОБА_1 просив стягнути з нього
44048гр., а ОСОБА_2 - 19203грн.
Представники відповідачів позови не визнали.
Справа № 22ц-12/07
Головуючий у першій інстанції Кочко В.К.
Категорія ЦП: 33
Доповідач Парапан В.Ф.
рішенням суду від 12 жовтня 2006року у задоволенні позовних
вимог відмовлено. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення
суду скасувати та ухвалити нове ішення про задоволення його вимог,
посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції не нічионідас
дійсним обставинам справи та вимогам закону "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
.
ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку
не оскаржила.
В запереченнях на апеляційну скаргу ВСК "Новодолинський"
просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без
змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що
з'явилися, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи
апеляційної скарги і заперечення, на неї, колегія суддів вважає,
що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
районний суд вважав встановленим, що підстав для визнання договору
оренди земельних ділянок немає, оскільки ці угоди були укладені
відповідно до вимог Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
і
позивачі не надали суду доказів, що договори оренди були укладені
шляхом обману з боку відповідача.
Суд також визнав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають право на
отримання вартості майнового паю у грошовому виразі.
Колегія суддів погоджується з цими висновками районного суду,
оскільки вони відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Як убачається з уточнених позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2
вони просили визнати недійсними укладені ними 16.12.2003р.
договори оренди землі, внаслідок обману з боку керівника ТОВ
"Новодолинський" та що ці договори не відповідали положенням
Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у п.п.5, 12 постанови від 28 квітня 1978р. №3
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
"Про судову практику в справах про визнання угод
недійсними", за правилами ст.48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угода
визнається недійсною при невідповідності її не тільки законові, а
й іншим актам, виданим органами державної влади та управління в
межах наданої їм компетенції.
Стаття 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
застосовується при порушенні
встановленого порядку вчинення громадянами й організаціями дій,
спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і
обов'язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав
неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності
вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені
особливі правила визнання угод недійсними (статті 45-47,49-58 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Правила зазначеної статті застосовуються також до наслідків
визнання недійсною угоди при недодержанні форми, в якій угода під
страхом недійсності має бути укладена.
У разі визнання угоди недійсною за ст.48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
суд повинен у рішенні послатись і на нормативний акт, вимогам
якого угода не відповідає недійсності.
При вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на
підставі ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
суди повинні мати на увазі, що
такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману,
насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони
з другою стороною або збігу тяжких для сторони обставин і
наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони
укласти угоду в край невигідних для неї умовах.
Під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в
оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не
відповідають дійсності, або замовчування обставин, які мають
істотне значення для угоди.
Як правильно зазначив суд першої інстанції у своєму рішення,
позивачі не надали судові переконливих доказів того, що вони саме
внаслідок обману з боку керівника ТОВ "Новодолинський" уклали
договори оренди землі.
Так, ці твердження ОСОБА_1 спростовуються його власноручними
підписами на договорі оренди землі та на акті приймання-передачі
земельної ділянки від 16.12.2003р..
В зазначених документах, де містяться підписи орендодавця
ОСОБА_1 надрукований текст, в якому чітко зазначено, що між
ОСОБА_1 і ТОВ
"Новодолинський", в особі директора Розлуцької К).I. у грудні
2003р. укладений договір оренди земельної ділянки (т.1 а/с 4-9).
Крім того, в матеріалах справи є додаткові угоди до договору
оренди від 16.12.2003р. на 2005-2006р.р., укладені між ОСОБА_1 та
ТОВ "Новодолинський" і сторони у відповідності до пункту 4.2
договору оренди земельної ділянки погодились з встановленням
орендної плати і ОСОБА_1 у 2005р. одержав орендну плату у вигляді
1500 кг пшениці і 200 кг соняшнику, а у 2006р-750 кг ячменю, 750
кг пшениці і 200 кг соняшнику (т.З а/с 414-417).
Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що
23.12.2003р. він був запрошений до контори БСК "Новодолинський",
де підписав документи про одержання державного акту на право
власності на землю від 15.12.2003р., а потім виявилося, що він
підписав договір оренди землі з невідомим йому ТОВ
"Новодолинський", наведене вище не спростовують, а тому колегія
суддів не приймає їх до уваги.
Договір оренди земліНОМЕР_1, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ
"Новодолинський", за умовами і формою відповідає вимогам Закону
України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
від 6 жовтня 1998 року з
наступними змінами. Цей договір оренди землі зареєстрований у
встановленому законом порядку, а тому правових підстав для
визнання його недійсним немає.
Згідно зі ст.9 Закону України від 14 лютого 1992р. "Про
колективне сільськогосподарське підприємство" ( 2114-12 ) (2114-12)
та ст.
11 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"
( 469/97-ВР ) (469/97-ВР)
визначені черговість видання громадянинові майнового
паю в разі його виходу з членів КСП (БСК), а саме: натурою (тобто
будинками, спорудами, технікою, готовою продукцією, худобою,
тощо), грішми або цінними паперами і цей порядок встановлюється
статутом кооперативу.
Відповідно до п.4.12 Статуту БСК "Новодолинський" від
3.03.2000р. з наступними змінами та доповненнями, у разі виходу
члена з кооперативу йому повертається пай натурою, грошима або
цінними паперами відповідно до вартості паю на момент виходу.
Строки та порядок повернення паю, у тому числі земельного,
визначається рішенням Загальних зборів Кооперативу (т.1 а.с.34).
Відповідно до рішення загальних зборів засновників БСК
"Новодолинський" від 5.06.2004р. ОСОБА_1 було виділено певне майно
(трактор, сівалка, корпуси) на загальну суму 44048грн. (т.1
а.с.344).
За таких обставин районний суд обгрунтовано відмовив ОСОБА_1
у задоволенні його вимог про стягнення з БСК "Новодолинський" його
майнового паю у грошовому виразі.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та
процесуального права, воно є правильним по суті, а тому підстав
для його скасування і задоволення апеляції, колегія суддів не
встановила.
Керуючись ст.ст. 303,304, 307, ч.I п.1,308,313-315,319 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення
Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 жовтня
2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її
проголошення і вона може бути оскаржена шляхом подачі касаційної
скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду
касаційної інстанції.