УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2007р. судова колегія судової палати з цивільних
справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Овсяннікової А.I.
суддів - Довгаль I.П., Коваленко I.П.
при секретарі - Голіковій О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові
цивільну справу за апеляційною скаргою СТГО "Південна залізниця"
на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 13 вересня
2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до статутного
територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця"";
державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська
залізниця"; Південно-Східної залізниці Російської Федерації - про
відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
встановила:
У листопаді 2002р. ОСОБА_1 звернулась до Тростянецького
районного суду сумської області з позовом до Управління Львівської
залізниці та третій особі - Управління Південно-Східної залізниці
Російської Федерації про відшкодування матеріальної та моральної
шкоди.
В обгрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що 11 серпня 1994р.
на дільниці Валуйки - Куп'янськ на перегоні Уразово-Тополі
Південно-Східної залізниці Російської Федерації сталося зіткнення
вантажного поїзда та електропоїзда, в якому вона перебувала.
У зв'язку з цією залізно дорожньою катастрофою вона отримала
тяжкі тілесні пошкодження; довгий час знаходилась на лікуванні,
потребувала санаторно-курортного лікування; втратила у заробітку,
стали непридатними для користування її речі.
Для відшкодування матеріальної шкоди просила стягти 14.479
грн., а для відшкодування моральної - 500 тис. гривень.
У березні 2004р. ОСОБА_1 уточнила свої вимоги, притягнувши до
участі у справі у якості відповідачів Управління Львівської
залізниці, Управління Південної залізниці та Управління
Південно-Східної залізниці Російської Федерації, (т.1 а.с.58).
При цьому просила стягти з відповідачів 18.412 грн. та 500
тис. грн. моральної шкоди.
Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 15
березня 2004р. справу направлено компетентному суду за місцем
знаходження Управління Південної залізниці (т.1 а.с.108).
У листопаді 2002р. ОСОБА_2 звернулась до суду з аналогічним
позовом (т. 1 а.с.2) і просила стягти з Управління Львівської
залізниці для відшкодування матеріальної шкоди 13.639 грн. та 500
тис. грн. для відшкодування моральної шкоди.
У березні 2004р. ОСОБА_2 уточнила свої вимоги, притягнувши до
участі у справі у якості відповідачів Управління Львівської
залізниці, Управління Південної залізниці та Управління
Південно-Східної залізниці Російської Федерації і просила стягти з
відповідачів суму матеріальної і моральної шкоди.
Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 15
березня 2004р. справа за позовом ОСОБА_2 направлена компетентному
суду за місцезнаходженням Управління Південної залізниці України
(т.2 а.с.118).
Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 15 лютого
2005р. позови ОСОБА_1, та ОСОБА_2 об'єднані в одне провадження
(т.1 а.с.156).
Ухвалою цього ж суду від 19 липня 2006р. позовні вимоги
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині відшкодування витрат на додаткове
харчування залишені без розгляду.
Представники відповідачів - кожен окремо - позов не визнали;
кожний з них вважає, що їх вини у зіткненні поїздів немає.
Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 13 вересня
2006р. позовні вимоги позивачів задоволені частково:
· з СТГО "Південна залізниця" на користь ОСОБА_2 стягнуто 7
тис. грн. - на відшкодування моральної шкоди; на лікування у
2002р. - 94 грн. 69 коп.; за лікування у період 2003-2006р. - 550
грн. 52 коп.; за санаторно-курортне лікування - 322 грн.;
втрачений за робіток - 5 898 грн.; транспортні витрати - 251 грн.
51 коп.; поштові витрати - 6 грн. 57 коп.; судовий збір - ЗО грн.,
а всього 14.153 грн. 28 коп.
· на користь ОСОБА_1 стягнуто 7 тис. грн. - на відшкодування
моральної шкоди; 423 грн. 94 коп. - кошти, витрачені на лікування
у 1999-2002 році; транспортні витрати до 2002р. включно - 220 грн.
44 коп.; судовий збір - 30 грн.; поштові витрати - 2 грн. 08 коп.;
транспортні витрати з травня 2004р. по 5 вересня 2006р. - 251 грн.
50 коп.; 6 грн. - кошти, витрачені Сумській обласній лікарні, а
всього - 7.927 грн. 96 коп.
В частині позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення
матеріальної шкоди з 1994р. до 18 листопада 1999р. - відмовлено за
пропуском строку позовної давності.
В інших частинах позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено за
недоведеністю.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 02 жовтня
2006р. виправлені арифметичні помилки у рішенні суду:
з СТГО "Південна залізниця" на користь ОСОБА_1 стягнуто шкода
на загальну суму 7.933 грн. 96 коп.;
на користь ОСОБА_2 стягнуто транспортні витрати у сумі 251
грн. 50 коп. (т.З а.с.253).
У апеляційній скарзі СТГО "Південна залізниця" просить
рішення суду скасувати і постановити нове, яким відмовити у позові
відносно них, посилаючись на те, що не доказано наявність їх вини
у сходженні поїзду з рейок.
Володільцем цього поїзду вони також не являлись; а являлась
Південно-Східна залізниця РФ., на території якої сталося
зіткнення, що свідчить про відсутність причинного зв'язку між
зіткненням і шкодою.
Судова колегія, вислухавши суддю-доповідача, пояснення
з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши
доводи апеляційної скарги вважає, що вона задоволенню не підлягає.
При цьому колегія виходить з наступного.
Зобов'язуючи СТГО "Південна залізниця" відшкодувати понесені
позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати суд першої інстанції
обгрунтовано виходив з тих обставин, що саме вони є володільцем
джерела підвищеної небезпеки, з вини якої сталося зіткнення
поїздів.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 11
серпня 1994р. на 774 км ділянки Валуйки - Куп'янськ перегону У
разово-Тополі Південно-Східної залізниці Російської Федерації
сталося зіткнення вантажного поїзду № 2726 та електропоїзду №
6605, внаслідок чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які їхали електропоїздом,
отримали відповідно середньої важкості та тяжкі тілесні
ушкодження.
При цьому джерелом підвищеної небезпеки, з вини якої сталося
зіткнення, є СТГО "Південна залізниця", яка формувала вантажний
поїзд на станції Куп'янськ Сортувальний Південної залізниці. Саме
з цієї станції він виїхав до станції Ліски Російської Федерації
після формування та перевірки працівниками станції і саме з цього
поїзда стався схід цистерни і зіткнення її з електропоїздом, який
їхав у зустрічному напрямку.
Відповідно до вимог ст.1187 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(яка діє на
цей час) та ст.450 ЦК України у редакції 1963р. ( 1540-06 ) (1540-06)
,
шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується
особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності,
інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє
транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання,
зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
При цьому джерелом підвищеної небезпеки є діяльність,
пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних
засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю
діяльність здійснює, та інших осіб.
Отже, посилання апелянта, що поїзд № 2726 - вантажний -
слідкував електровозом ВЛ-80С № 218, депо приписки якого є ст..
Ртищево Південно-Східної залізниці РФ; обслуговувався локомотивною
бригадою депо Ліски РФ, а цистерна, через схід якої сталася
катастрофа належить депо м. Одеси (як вказав представник апелянта
у суді апеляційної інстанції) і тому вони не повинні нести
відповідальність - безпідставно.
Що стосується судом відшкодування матеріальної шкоди, та вона
у відповідності до вимог ст.60 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підтверджена письмовими доказами що є у справі, а саме чеками на
придбання ліків; довідками про вартість санаторно-курортних
карток; висновками судово-медичної експертизи; квитанціями,
квитками.
Безпідставне посилання представника СТГО "Південна залізниця"
і на стягнення 5.898 грн. - суми втраченого заробітку.
З довідки на а.с.225-226 т.З вбачається, що станом на
11.08.1994р. ОСОБА_2 була призначена керівником групи обліку
централізованої бухгалтерії відділу освіти.
Наказом НОМЕР_1 від 11.05.1995р. за станом здоров'я після
тривалого лікування вона була переведена IНФОРМАЦIЯ_1 і при цьому
вона втратила 8, 4% від заробітної плати.
Отже, 5.898 грн. і є неотриманою ОСОБА_2 заробітною платою.
Розмір відшкодування моральної шкоди також відповідає вимогам
ст.1167 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та п.9 Постанови Пленуму Верховного
Суду України № 4 ( v0004700-95 ) (v0004700-95)
від 31 березня 1995р. "Про судову
практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)
шкоди".
Iнші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують
і підставою для скасування або зміни рішення суду не являються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1; 313,
314 ч.1 п.1; 315, 317, 319, 325 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
судова
колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу СТГО "Південна залізниця" - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 13 вересня
2006р року -залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути
оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох
місяців з дня проголошення.