РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Буренкової К.О., суддів Довжук Т.С., Козаченка
В.I.,
при секретарі судового засідання Гапєєвій Т.В.,
за участю представників позивачки - ОСОБА_1 і ОСОБА_2,
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, їх представника ОСОБА_6, а
також представника третьої особи - Висоцької В.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_6 в Iнтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та заявами
ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про приєднання до апеляційної скарги
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 07
листопада 2006 p., ухвалене за позовами ОСОБА_7 до ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ТОВ "Ніконджилбудсервіс", про
усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом
виселення,
встановила:
В червні 2006 р. ОСОБА_7 звернулася до суду з позовами до
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ТОВ "Ніконджилбудсервіс",
про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом
виселення.
Позивачка зазначала, що на публічних торгах по реалізації
арештованого нерухомого майна, які відбулися у вересні 2005 p.,
купила жилі блоки IНФОРМАЦIЯ_1 загальною площею 68,5 кв. м,
розташовані в будинку АДРЕСА_1. Придбані нею приміщення
складаються із 4-х жилих кімнат, коридору, душа і туалету.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 грудня
2005 р. вона визнана добросовісним покупцем і за нею визнано право
власності на вказані жилі приміщення.
Проте з липня 2003 в кімнаті НОМЕР_1 проживає ОСОБА_3, який
займає кімнату жилою площею 16,8 кв. м. З цього ж часу в кімнаті
НОМЕР_2 жилою площею 11,6 кв. м проживає ОСОБА_4, а в кімнатах
НОМЕР_3, НОМЕР_4 жилою площею відповідно 16,9 кв. м і 11,7 кв. м -
ОСОБА_5 з дочкою ОСОБА_8. Кожен із відповідачів також користується
частиною коридору, туалету.
Посилаючись на те, що відповідачі безкоштовно користуються
належним їй майном, перешкоджають їй користуватися цим майном, не
дають можливості
2
провести капітальний ремонт спірних приміщень, позивачка на
підставі ст. ст. 150, 155,156,168,169 ЖК просила про задоволення
позову.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 3
липня 2006 р. позовні заяви ОСОБА_7 до ОСОБА_3., ОСОБА_4 і ОСОБА_5
об'єднані в одне провадження.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7
листопада 2006 р. позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено в повному
обсязі.
Постановлено виселити ОСОБА_3., ОСОБА_5, ОСОБА_4 відповідно
із жилих блоків IНФОРМАЦIЯ_1, розташованих у будинку АДРЕСА_1, без
надання іншого жилого приміщення.
З кожного із відповідачів на користь позивачки стягнуто по 8
грн. 50 коп. судового збору і ЗО грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення.
В апеляційній скарзі представник відповідачів просить рішення
суду скасувати як незаконне і ухвалити нове рішення або змінити
оскаржуване рішення як незаконне. Апелянт посилається на те, що
рішення ухвалено з порушенням вимог матеріального і процесуального
права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників позивачки,
відповідачів, їх представника, представника третьої особи, колегія
суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із
наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7, суд першої інстанції
виходив з того, що зі зміною власника спірних жилих приміщень
відповідачі, які є наймачами цих приміщень, на підставі ст. 48
Закону України від 7 лютого 1991 р. №697-ХП "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
підлягають виселенню без надання іншого жилого
приміщення.
Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки він
суперечить положенням чинного житлового законодавства, яким
регулюються спірні правовідносини.
Згідно ст. 8 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд вирішує справи на
підставі Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, інших актів
національного законодавства, міжнародних договорів України в
порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст. 48 зазначеного Закону власник може вимагати
усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення
не були поєднані з позбавленням володіння, та відшкодування
заподіяних цим збитків.
В судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що спірні
жилі приміщення знаходяться в гуртожитку, який розташовано в буд.
АДРЕСА_1 і знаходиться на балансі ТОВ "Ніконджилбудсервіс".
Відповідачі вселилися в цей гуртожиток в зв'язку з трудовими
відносинами з колишнім його власником ВАТ "Ніконд", а саме:
ОСОБА_3. - з грудня 1988 p.; ОСОБА_5 - з червня 1988 p., а
ОСОБА_4 - з лютого 1989 р. По теперішній час вони зареєстровані в
цьому гуртожитку і постійно проживають в спірних жилих блоках.
ОСОБА_7 на прилюдних торгах по реалізації нерухомого майна,
які відбулися 26 жовтня 2006 p., купила спірні жилі приміщення
(жилі блоки IНФОРМАЦIЯ_1). В даному позові вона просила захистити
своє право власності на вказані жилі приміщення шляхом виселення
із них відповідачів.
Згідно ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із
займаного жилого приміщення або обмежений у праві користуватися
ним інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законодавством.
Проте районний суд не звернув уваги на те, що об'єктом цієї
власності позивачки є жилі приміщення, а тому режим проживання в
них регулюється нормами Житлового Кодексу ( 5464-10 ) (5464-10)
.
За таких обставин підстав для задоволення позовних вимог
ОСОБА_7 не вбачається.
3
Керуючись ст. ст. 303, 307,309,316 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3., ОСОБА_4 і
ОСОБА_5 та заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про приєднання до
апеляційної скарги задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7
листопада 2006 р. скасувати і ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_3., ОСОБА_4 і
ОСОБА_5, третя особа - ТОВ "Ніконджилбудсервіс", про усунення
перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом виселення
відмовити.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному
порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох
місяців з дня його проголошення.