Головуючий у 1 інстанції :Громова І.Б.

Суддя-доповідач : Пільщик Л.В.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Пільщик Л.В. Суддів: Мануйлова Ю.С.,

Кара куша К.В. При секретарі: Ткаченко М.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним,

У березні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним.

У позовній заяві зазначала, що мала у приватній власності будинок за адресою: АДРЕСА_1. її батькам ОСОБА_2 і ОСОБА_3, на праві приватної власності належить трикімнатна кооперативна квартира за адресою: АДРЕСА_2.

Між батьками сімейні відносини припинені в2001 році. Для вирішення житлового питання батько ОСОБА_2 звернувся до неї з пропозицією передати їй з сином свою 1/2 частину квартири, а вона повинна йому передати свій жилий будинок. Оскільки на той час були відсутні правовстановлюючі документи на квартиру договір міни не був укладений.

ІНФОРМАЦІЯ_1 вона подарувала будинок ОСОБА_2

Посилаючись на те, що договір дарування 1/2 частини квартири батько відмовляється укладати, просила суд визнати договір дарування жилого будинку недійсним за ст..56 ЦК України (435-15) як укладеного внаслідок помилки .

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Апеляційне провадження порушено за скаргою ОСОБА_1

У скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення, посилаючись на те, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову .

ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечує, право на участь у судовому засіданні не використав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню .

Суд першої інстанції,з'ясувавши обставини спору, перевіривши доводи сторін, проаналізувавши зібрані докази, дав їм належну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що договір дарування був укладений у встановленому законом порядку.

Доводи апеляційної скарги про незастосування судом ст.. 56 ЦК є неспроможними. Пред'являючи позов про визнання договору дарування недійсним позивачка посилалася на те, що договір укладено внаслідок помилки, оскільки батько порушив домовленість після оформлення договору дарування у наступному оформити на неї право власності на частину квартири. Суд дав правильну правову оцінку цим обставинам і вирішив спір на підставі ст.. 56 ЦК України 1963 (1540-06) року. Суд визнав, що передбачені даною нормою підстави для визнання договору дарування недійсним при розгляді справи не встановлені, виходячи при цьому з того, що помилка щодо мотивів укладення угоди не може бути підставою для задоволення позову. Така позиція суду узгоджується з п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. №3 (v0003700-78) з наступними змінами "Про судову практику в справах про визнання угоди недійсною", в якому передбачено, що правила ст..56 ЦК не поширюються на випадки, коли помилка стосується мотивів укладення угоди. З огляду на це не ставить під сумнів правильність висновків суду посилання ОСОБА_1 на показання свідків, які були обізнані про домовленість між нею та батьком .

Доводи апеляційної скарги про взаємовідносини та м поділ майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, батьків позивачки, не мають правового значення для вирішення даного спору.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Керуючись ст.ст 307, 308,314,316,317 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити..

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2006 року залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців..