РIШЕННЯ IМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року січня "10" дня колегія суддів судової палати в
цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Шевченка В. А.,
суддів -Батюка А.В., Лузан Л.В.,
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні
апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою
товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк
"Володимирський"
на заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської
області від 24 жовтня 2006 року
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Комерційний банк "Володимирський" до ОСОБА_1, треті особи:
товариство з обмеженою відповідальністю "Автомир , Орган опіки та
піклування Шосткинської міської ради, про стягнення заборгованості
за кредитним договором,-
встановила:
Заочним рішенням ШОСТКИНСЬКОГО міськрайонного суду Сумської
області від 24 жовтня 2006 року позов ТОВ "КБ "Володимирський"
задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "КБ "Володимирський"
заборгованість за кредитним договором у сумі 357648 грн. 08 коп.,
у тому числі за рахунок майна, яке належить ОСОБА_1 на праві
приватної власності, а саме: простих іменних акцій ТОВ
"Шосткинське АТП 15909", у кількості 191964 акції, загальною
номінальною вартістю 47991 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "КБ "Володимирський" 1700
грн. судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТУ ДСА у Сумській області 30
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду
цивільної справи.
В апеляційній скарзі ТОВ "КБ "Володимирський", посилаючись на
порушення судом норм матеріального права, невідповідність
висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати
та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за
кредитним договором за рахунок належного їй майна, а саме:
двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1; простих
іменних акцій ВАТ "Шосткинське АТП 15909" у кількості 191964 шт.,
загальною вартістю 47991 грн., що становить 11% статутного фонду
підприємства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які
беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи і перевіривши
законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах
доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої
інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо
звернення стягнення на заставлене майно - квартируАДРЕСА_1 - суд
першої інстанції виходив з того, що окремі законодавчі акти
встановлюють порядок користування житловими приміщеннями членів
сім'ї власника, незалежно від наявності таких складових частим
як володіння та розпорядження цим житловим приміщенням самим
власником .
З огляду на вимоги ст.30 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
якою гарантовано право громадянам на житло, ст.9 ЖК про те, що
житлові права громадян охороняються Законом та ніхто не може бути
протиправно позбавлений житла, виселений із житлового приміщення
чи обмежений у користуванні ним та вимоги ст.12 Закону "Про основи
соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей"
( 2623-15 ) (2623-15)
від 02.06.2005 р. про те, що держава захищає права та
інтереси дітей при вчиненні правочинів із нерухомим майном та при
цьому є неприпустимим зменшення або обмеження прав дітей при
вчиненні будь-яких право чинів стосовно жилих приміщень - суд
першої інстанції прийшов до висновку про необхідність відмови у
задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на заставлене
квартиру, при цьому посилаючись на те, що в іншому разі можуть
бути порушені права малолітньої дитини /доньки відповідачки/ на
користування житловим приміщенням .
Проте з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки
вони зроблені з порушенням вимог процесуального законодавства.
Зокрема. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних
чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах
заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,
які беруть участь у справі.
Колегія суддів вважає, що наведені вище висновки суду як
мотив щодо неможливості задоволення позовних вимог про звернення
стягнення на заставлену квартиру зроблені судом за межами позовних
вимог у цій справі, оскільки у справі не заявлялись позовні вимоги
щодо законності укладених угод відносно спірної квартири. Як
вбачається з матеріалів справи такі угоди ніким не оспорюються.
Крім того, у суду першої інстанції не було підстав для
вказівки про звернення стягнення "у тому числі за рахунок майна,
яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, а саме: простих
іменних акцій ТОВ "Шосткинське АТП 15909", у кількості 191964
акції, Загальною номінальною вартістю 47991 грн.", оскільки
відповідні позовні вимоги з цього приводу не заявлялись .
Приймаючи до уваги те, що іпотекою є застава нерухомого
майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи
/ч.1 ст.575 ЦК/ та що звернення стягнення на предмет застави
здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором
або законом /ч.1 ст.590 ЦК/, колегія суддів вважає такими, що не
грунтуються на законі і висновки суду про те, що задоволення вимог
Банку за рахунок предмета іпотеки можливо на стадії виконання
судового рішення.
При розгляді даного спору судом були допущені порушення норм
матеріального і процесуального права, тому колегія суддів вважає,
що рішення суду підлягає скасуванню з постановлениям нового
рішення у справі з наступних підстав .
З матеріалів справи вбачається, що 08 червня 2005 року між
ТОВ "КБ "Володимирський" та ТОВ "Автомир" /Позичальник/ був
укладений Кредитний договір №17/980-ОК/030, за яким Банк надавав
Позичальнику короткострокові кредити /"овердрафт"/ на строк до
06.06.2006 року; за п.2.4 названого Кредитного договору на момент
укладення цього договору ліміт овердрафту встановлювався в сумі
120 000 грн. / ас.6-9/.
В цей же день, тобто 08 червня 2005 року між ОСОБА_1 -
Поручителем та ТОВ "КБ "Володимирський"- Кредитором був укладений
Договір поруки, за яким Поручитель брала на себе зобов'язання
перед Кредитором в повному обсязі солідарно відповідати за
виконання ГОВ "Автомир"- Позичальником своїх зобов'язань, що
випливають з Кредитного договору №17/980-ОК/030 на здійснення
овердрафтного обслуговування від 08 червня 2005 р. Виконання
зобов'язання Поручителем по цьому договору забезпечувалось всім
належним Поручителю майном та грошовими коштами / ас.24/.
20 жовтня 2005 року між ТОВ "КБ "Володимирський" та ТОВ
"Автомир" /Позичальник/ був укладений Додатковий договір № 1 до
Кредитного договору № 17/980-ОК/ОЗО від 08 червня 2005 року, за
яким сторони домовились викласти п.2.4 названого Кредитного
договору від 08.06.2005 року з 20.10.2005 року в наступній
редакції : "Ліміт овердрафту встановлюється в сумі 200 000 грн."
/ас. 10/.
11 листопада 2005 року між ТОВ "КБ "Володимирський" та ТОВ
"Автомир" /Позичальник/ був укладений Додатковий договір № 2 до
Кредитного договору №17/980-ОК/030 від 08 червня 2005 року, за
яким сторони домовились викласти п.2.4 названого Кредитного
договору від 08.06.2005 року з 11.11.2005 року в наступній
редакції : "Ліміт овердрафту встановлюється в сумі 350 000 грн."
/ас. 11/.
В цей же день, тобто 11 листопада 2005 року між ТОВ "КБ
"Володимирський"-Iпотекодержателем та ОСОБА_1- Iпотекодавцем був
укладений Договір іпотеки.
Відповідно до цього Договору для забезпечення в повному
обсязі всіх зобов'язань Позичальника перед Iпотекодержателем за
Кредитним договором №17/980-ОК/030, укладеним з ТОВ "Автомир" -
Позичальником, цим договором Iпотекодавець, діючий як майновий
поручитель у відповідності до ст. 11 Закону "Про іпотеку"
( 898-15 ) (898-15)
, передає в іпотеку Iпотеко держателю належне йому на
праві власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 /
ас.20-23/.
Приймаючи до уваги фактичні обставини даної справи колегія
суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для
стягнення з відповідачки 350 000 грн., як з "майнового поручителя"
за Кредитним договором № 17/980-ОК/ОЗО від 08 червня 2005 року.
З огляду на вимоги ст. 11 Закону "Про іпотеку" ( 898-15 ) (898-15)
колегія суддів вважає, що відповідальність Iпотекодавця не може
перевищувати межі відповідальності його, як майнового поручителя,
по основному зобов'язанню. Тобто за Договором Iпотеки відповідачка
повинна нести відповідальність в тих же межах, які вона взяла на
себе за Договором поруки від 08 червня 2005 року без наступних
змін, які були внесені до нього без участі відповідачки, а саме в
межах 120 000 грн.
За таких обставин та з врахуванням вимог ч.З ст. 303 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
позовні вимоги про стягнення заборгованості за
Кредитним договором підлягають частковому задоволенню, в межах 120
000 грн.
Ніяких перешкод щодо задоволення позовних вимог про звернення
стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, колегія суддів
не вбачає, оскільки вони грунтуються на вимогах діючого
законодавства, зокрема, ст. 526, ч.1 ст.575, ст.590 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, Закону України "Про іпотеку" ( 898-15 ) (898-15)
.
Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314,
316 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів -
Вирі шила :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Комерційний банк "Володимирський" задовольнити частково.
Заочне рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської
області від 24 жовтня 2006 року скасувати і ухвалити нове рішення
.
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю
"Комерційний банк "Володимирський" задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою
відповідальністю "Комерційний банк "Володимирський" заборгованість
за кредитним договором в сумі 120 000 грн., в т.ч. і шляхом
звернення стягнення на належну їй квартиру АДРЕСА_1.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити у
зв'язку з їх необгрунтованістю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою
відповідальністю "Комерційний банк "Володимирський" 1200 грн. -
повернення виплат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з
цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного
Суду України протягом двох місяців.