127/947/13-ц Про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату коштів та відшкодування моральної шкоди - 05.07.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міської клінічної лікарні №3 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату коштів та відшкодування моральної шкоди, -

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Міської клінічної лікарні №3, посилаючись на те, що її було незаконно звільнено з посади заступника головного лікаря з поліклінічної роботи та просила визнати неправомірними дії головного лікаря Міської клінічної лікарні №3 Фостаковського Д.С.; зобов'язати головного лікаря Міської клінічної лікарні №3 Фостаковського Д.С. скасувати наказ №144 від 13.11.2012 року по МКЛ №3 про звільнення її з посади заступника головного лікаря з поліклінічної роботи; поновити на попередній посаді або рівноцінній посаді заступника головного лікаря та допустити до виконання попередніх обов'язків; виплатити посадовий оклад за серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року в сумі 8523 грн.; виплатити кошти за вимушений прогул з 13.11.2012 року; виплатити компенсацію за невикористану відпустку; виплатити вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку з урахуванням індексації - 2841 грн.+ індексація; виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 2841 грн.+ індексація та стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 79485 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.05.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Відповідно до ст. 212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Староміського районного суду м.Вінниці від 04.07.2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13.08.2012 року, ОСОБА_2 було поновлено на посаді заступника головного лікаря з поліклінічної роботи Міської клінічної лікарні № 3.

На виконання рішення суду, наказом Міської клінічної лікарні №3 від 14.08.2012 року за № 88-ВК ОСОБА_2 було поновлено з 13.03.2012 року на посаді заступника головного лікаря з поліклінічної роботи та попереджено її про наступне вивільнення з 15.10.2012 року у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці.

На виконання Наказу департаменту охорони здоров'я Вінницької міської ради № 245 від 07.10.2011 року, рішень міської ради від 19.08.2011 року № 385 "Про затвердження програми реформування системи охорони здоров'я м.Вінниці на 2011-2012 року 1-й етап" та від 19.08.2011 року № 386 "Про створення комунальних закладів "Центрів первинної медико-санітарної допомоги", з урахуванням, того, що ОСОБА_2 персонально попереджена про наступне вивільнення з 05.09.2012 року згідно Акту державного виконавця від 05.09.2012 року про ознайомлення ОСОБА_2 з наказом №88-ВК від 14 серпня 2012 року, згоди профспілкового комітету МКЛ №3 на звільнення ОСОБА_2, що зафіксована в протоколі №21 від 17.10.2012 року та на підставі акту про відмову ОСОБА_2 від переведення на іншу посаду в МКЛ №3 від 13.11.2012 року, ОСОБА_2, заступника головного лікаря з поліклінічної роботи, звільнено 13.11.2012 року у зв'язку зі скороченням штату працівників, п.1 ст. 40 КЗпП України.

15 січня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом.

У своєму клопотанні позивачка ОСОБА_2 порушила питання про поновлення строку для звернення до суду в порядку ст. 233 КЗпП України.

Зверненню до суду позивача передувало винесення ухвали суду від 27.12.2012 року про повернення позовної заяви ОСОБА_2 до Міської клінічної лікарні №3, головного лікаря Фостаковського Дмитра Стефановича про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення посадового окладу, компенсації за вимушений прогул, невикористану відпустку та моральної шкоди, яку у встановленому порядку позивачем не оскаржено.

Посилання апелянта про дотримання строку звернення до суду, виходячи безпосередньо із положень КЗпП України (322-08) , колегія суддів не приймає до уваги, так як постановлена судом ухвала від 27.12.2012 року про повернення заяви позивачу, строк позовної давності не перериває, а відтак, позивачка пропустила встановлений строк для звернення до суду без поважних причин.

Матеріалами справи доведено, що позивачка копію наказу про звільнення отримала у визначений ст. 47 КЗпП України строк, а трудова книжка, яка знаходиться в лікарні являється дублікатом, яку не бажає отримувати остання.

Доводи апеляційної скарги щодо виплати коштів за вимушений прогул, компенсації за невикористану відпустку, вихідну та матеріальну допомогу, не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи та не надано апелянтом відповідних доказів в суд апеляційної інстанції. Доказом проведення повного розрахунку із позивачем свідчить довідка МКЛ №3 від 15.05.2013 року, який не спростований позивачем.

З таких умов, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог і на підставі ст.ст. 233, 235, 237-1 КЗпП України в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовив.

Виходячи з вищевикладеного, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом матеріального чи процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому, ухвалене у справі судове рішення є законним та обґрунтованим.