РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області у складі
Головуючої - Шабанової В.О.
Суддів -Маширо О.П., Курило В.П.
При секретарі- Кошмак Т.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та
профзахворювань України в м. Шахтарську
На рішення Шахтарського міськрайонного суду від 30 жовтня
2006 року
За позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві га
профзахворювань України в м. Шахтарську про відшкодування
моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Вказане вище відділення виконавчої дирекції Фонду звернулось
в суд з апеляційною скаргою про скасування рішення Шахтарського
міськрайонного суду від 30 жовтня 2006 року яким вирішений спір
між ОСОБА_1 та відділенням виконавчої дирекції Фонду (надалі Фонд)
про відшкодування моральної шкоди.
З відповідача на користь позивача стягнуто на відшкодування
моральної шкоди 24 000 гр.
В апеляційній скарзі Фонд ставить питання про скасування
судового рішення та ухвалення нового- про відмову в задоволенні
позовних вимог, з тих підстав, що на думку апелянта, факт
заподіяння позивачу моральної шкоди у зв"язку з ушкодженням
здоров"я на виробництві не знайшов свого підтвердження. Дія ст. 34
Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне
страхування від нещасною випадку на виробництві та
профзахворювання" ( 1105-14 ) (1105-14)
, які потягли втрату працездатності
в частині відшкодування моральної шкоди призупинена Законом "Про
Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
. Позивач
пропустив трьохмісячний строк, передбачений ст. 233 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
для звернення в суд за захистом своїх прав.
Відповідальність за відшкодування моральної шкоди має покладатися
на роботодавця, а не на Фонд.
Заслухавши доповідача, представника Фонду , позивача,
перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що
апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду
підлягає зміні в частині розміру моральної шкоди, з наступних
підстав.
Розглядаючи справу по суті суд встановив, що ОСОБА_1 21 рік
працював на підприємствах вугільної промисловості в . небезпечних
та шкідливих умовах праці з повним робочим днем на підземних
роботах., в якості гірничо-робітника очисного забою (ГРОЗ).
В результаті недосконалості технологічних гірничо-шахтних
обладнань, роботи в умовах перевищення локальної вібрації, отримав
ушкодження здоров"я-професійне захворювання.
Згідно з висновком МСЕК від 09.08..2006 року йому вперше
встановлена стійка втрата працездатності у зв"язку з професійним
захворюванням- вібраційною хворобою в розмірі 40% безстроково,
згідно з даним висновком потерпілий потребує медикаментозного,
санаторно-курортного лікування
ОСОБА_1 звільнено за п.2 ст. 40 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
за
станом здоров"я, який перешкоджає продовженню даної роботи.
Звертаючись в суд позивач посилався на те, що у зв"язку із
захворюванням на вібраційну хворобу відчуває біль в руках,
тремтіння, функції рук обмежені. Зазначене заважає йому виконувати
будь-яку фізичну роботу, в тому числі і по домашньому
господарству.
Ушкодженням здоров"я йому заподіяна моральна шкода.
Відповідач відмовився відшкодувати моральну шкоду у зв'язку з
ушкодженням здоров"я на виробництві в добровільному порядку.
Просив стягнути з відповідача на його користь 35000 грн.
Розглядаючи справу по суті, суд правильно встановив
правовідносини по ній і обгрунтовано виходив з того, що у позивача
виникло право на відшкодування моральної шкоди у зв"язку із
профзахворюванням , на підставі ст.ст. 21, 28, 34 Закону України
"Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які потягли
втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п.
З, постанови "Про судову практику в справах про відшкодування
моральної (немайнової) шкоди" ( v0004700-95 ) (v0004700-95)
,- під моральною
шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок
моральних чи фізичних страждань, які, зокрема, полягають у
моральних переживаннях у зв"язу з ушкодженням здоров"я, порушенні
нормальних життєвих зв"язків.
Розглядаючи справу суд обгрунтовано дійшов висновку, що
позивачу заподіяна моральна шкода у зв"язку з тим, що він відчуває
фізичні та моральні страждання. Ушкодження здоров"я на виробництві
потягло негативні зміни в образі життя, потребує додаткових зусиль
для організації життя та побуту.
Даний висновок суду підтверджується, обставинами справи та
письмовими доказами. Зокрема, з висновку МСЕК від 09.08..2006
року, медичних документів, акту розслідування профзахворювання,
трудової книжки вбачається, що у зв"язку з профзахворюванням у
потерпілого настала стійка втрата працездатності . Він відчуває
фізичні та моральні страждання.. Позивача звільнено за станом
здров"я. з роботи , яка забезпечувала його постійним та стабільним
заробітком. (а.с. 4-22).
Правовий висновок суду про заподіяння потерпілому моральної
шкоди перебуває у відповідності із вказаними вище роз"ясненнями
Пленуму, якими дане поняття моральної шкоди.
У зв"язку з цим не можна прийняти до уваги доводи апеляційної
скарги. щодо відсутності доказів заподіяння моральної шкоди
ОСОБА_1.
Розмір моральної шкоди, відповідно до п. 9 вказаної вище
постанови Пленуму Верховного Суду України, визначається залежно
від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, тривалості
втрат, можливості їх поновлення, тяжкості вимушених змін у
життєвих та виробничих стосунках.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку про
відшкодування даної шкоди в розмірі 24000 грн.
Проте переконливих мотивів на обгрунтування саме такого розміру не
привів.
Оцінивши обставини та наслідки ушкодження здоров"я, характер,
обсяг моральних страждань: а саме, що позивач є працездатним ,
отримує відшкодування шкоди в повному обсязі, а саме отримує
страхові виплати, пенсію, які дорівнюють розміру втраченого ним
заробітку, йому призначена одноразова допомога, а також виходячи з
принципів розумності та доцільності, апеляційний суд вважає за
можливе визначити розмір грошової компенсації потерпілому на
відшкодування моральної шкоди, в сумі 12000 грн.
Доводи апеляційної скарги про неможливість відшкодування
моральної шкоди у зв"язку із припиненням дії ст. 34 Закону в даній
частині Законом "Про державний бюджет України на 2006 рік"
( 3235-15 ) (3235-15)
, не можна прийняти до уваги, з наступних підстав.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від
8.11.2005 по справі "Кечко проти України" - держава може вводити
призупинення або закінчити виплату, за умови внесення відповідних
змін в законодавство і органи державної влади не можуть відмовити
у виплаті належних сум.
Зміни в ст. 34 вказаного вище Закону України "Про
загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та профзахворювання, які потягли втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, відносно відшкодування моральної
шкоди на момент вирішення спору не вносились.
Крім того, згідно зі ст. 46 даного Закону, а також звідно із
Законом України "Про страхові тарифи на загальнообов"язкове
соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань, які спричини втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
, Фонд має автономну, незалежну від будь-якої іншої,
систему фінансування. Фінансування Фонду здійснюється за рахунок
внесків підприємств, Кошти на здійснення страхування не
включаються до складу Державного бюджету України, використовуються
за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний
централізований рахунок Фонду.
Доводи апеляційної скарги про пропуск позивачем
трьохмісячного строку звернення за захистом своїх прав в суд,
відповідно до ст. 233 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
, є необгрунтованими.
Правовідносини, що виникли по справі між позивачем ОСОБА_1 та
відповідачем відділенням виконавчої дирекції Фонду регулюються
законодавством про страхові та соціальні виплати і на них
поширюються загальні норми цивільного законодавства про позовну
давність.
Норми трудового законодавства, в тому числі ст.233 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
, не поширюються на правовідносини, що виникли
по справі.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 268 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
на вимогу про
відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням
здоров"ю або смертю позовна давність не поширюється.
Не можна прийняти до у ваги і доводи щодо покладання
відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди на підприємство,
оскільки саме Законом України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
профзахворювання, які потягли втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
встановлений прядок відшкодування шкоди потерпшим на виробництві,
види і розміри відшкодування шкоди.
Згідно з даним законом всі види відшкодування шкоди, в тому числі
і моральної, відшкодовуються спеціально утвореним для цього
органом, яким є Фонд соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві та профзахворювань України і який фінансується за
рахунок внесків підприємств.
Керуючись ст.ст. 308, 309,313-315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
апеляційний суд,-ВИРIШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та
профзахворювань України в м. Шахтарську задовольнити частково.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду від 30 жовтня 2006
року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та
профзахворювань України в м. Шахтарську на користь ОСОБА_1 грошову
компенсацію на відшкодування моральної шкоди в розмірі 12000 грн
(дванадцяти тисяч) гривнів.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України
безпосередньо протягом двох місяців з дня її проголошення.