ПОСТАНОВА IМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 26 грудня 2006 року
Голова Апеляційного суду Волинської області Філюк П.Т.,
розглянувши скаргу ОСОБА_1на постанову Луцького міськрайонного
суду від 17 травня 2006 року, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської
області від 17 травня 2006 року ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст.
41 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ) (80731-10)
та накладено стягнення у виді 255 грн. штрафу.
Його визнано винуватим у вчиненні ряду порушень законодавства
про працю, а саме: невиплати заробітної плати; не проведення
розрахунку та невидача трудової книжки в день звільнення
працівнику; ненадання щорічної відпустки за бажанням працівника,
якому встановлено інвалідність, у зручний для нього час; невидача
працівнику довідки про місце роботи та розмір заробітної плати.
У скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді в частині
притягнення його до відповідальності за порушення ст. 10 Закону
України "Про відпустки" ( 504/96-ВР ) (504/96-ВР)
щодо ненадання щорічної
відпустки за бажанням працівника, якому встановлено інвалідність,
у зручний для нього час.
В обгрунтування своєї скарги посилається на те, що ОСОБА_2
офіційно заяви про надання йому чергової відпустки з 04.04.2006
року не подавав, оскільки ця заява в журналі реєстрації не
зареєстрована. Крім того, вказівка суду в постанові про визнання
ним своєї вини не відповідає дійсності.
Перевіривши, доводи скарги і ознайомившись з матеріалами
адміністративної справи, приходжу до висновку про необхідність
залишення скарги без задоволення, а постанови - без зміни.
Висновки судді про винуватість ОСОБА_1. в порушенні вимог
законодавства про працю, в тому числі порушення ним ст. 10 Закону
України "Про відпустки" ( 504/96-ВР ) (504/96-ВР)
грунтується на доказах,
досліджених судом в судовому засіданні, яким дана правильна
юридична оцінка, а саме - актом перевірки та поясненням інспектора
праці Киричук Н.М., яка здійснювала перевірку на ВАТ "Луцьке
ремонтно-траспортне підприємство".
Крім того, ОСОБА_1 був присутній під час розгляду справи в
суді і повністю визнав себе винним у вчиненні правопорушення,
передбаченого ч. 1ст. 41 КУпАП.
В матеріалах справи є розписка ОСОБА_1. від 17.05.2006 року
про ознайомлення його з постановою.
Вищенаведеним спростовуються посилання скаржника на те, що
визнання ним винуватості під час розгляду справи не відповідає
дійсності.
Постанова судді є законною і обгрунтованою і підстав для її
скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову судді
Луцького міськрайонного суду від 17 травня 2006 року щодо нього -
без зміни.