Рішення
Iменем України
22 грудня 2006 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі: головуюча суддя
Зубова Л.М.
судді Соломаха Л.I., Молчанов СI.,
секретар Андрусішина М.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду
справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "
Кредитпробанку" (далі - ВАТ "Кредит промбанк")
про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за
час вимушеного прогулу , відшкодування моральної шкоди, видачу
дублікату
трудової книжки
з апеляційною скаргою відповідача
на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 6
жовтня 2006 року.
Вислухавши доповідача, пояснення представника відповідача
Баку шина Ю.I,, третьої особи ОСОБА_2, які апеляційну скаргу
підтримали, пояснення позивача, який заперечував проти апеляційної
скарги, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд, -
встановив:
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від
6.10.2006 року позивачку було поновлено на посаді завідуючої касою
відділення 1 IНФОРМАЦIЯ_1 з 20.01.2006 року, з відповідача на
користь позивачки стягнуто середній заробіток за час вимушеного
прогулу за період з 21.01.2006 по 6.10.2006 року у сумі 2258,20
грн. та 2000 грн. моральної шкоди, адміністрацію зобов'язано
видати позивачці дублікат трудової книжки
Поновлюючи позивачку на роботі, суд дійшов висновку, що її
звільнено в порушення вимог ст. 40 ч.3 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
,
оскільки встановив, що наказом від 20.01.2006 року її звільненого
з роботи за ст.41 п) 2 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
при тому,що з 20 по
28 січня 2006 року позивачка перебувала на лікарняному, що
підтверджено лікарняним (а.с. 15)
У апеляційній скарзі, оспорюючи правильність висновків суду,
відповідач просив рішення суду скасувати і відмовити у задоволенні
позову, посилаючись нате, що 20.01.2006 року позивачка працювала
весь робочий день, що підтвердили працівники відділення, а пізніше
надала адміністрації лікарняний - апелянт вважав, що суд не дав
належної оцінки цій обставині. Крім того, апелянт зазначав, що
позивачку правомірно звільнено за втратою довір'я, чому суд не дав
належної оцінки.
Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід
задовольнити з наступних підстав.
2
У позовній заяві позивачка оспорила законність її звільнення
і посилалась на те, що на момент звільнення вона перебувала на
лікарняному, за час роботи до неї з боку адміністрації не було
ніяких претензій та, не оспорюючи факт нестачі у відділенні,
звертала увагу на те, що нестача сталась внаслідок винних дій
касира ОСОБА_3,,
З пояснень представника відповідача, позовної заяви (а.с. 6),
пояснень свідка ОСОБА_4, наданих відповідачем табеля виходо-днів,
табуляграми про оплату праці позивачки видно, що 20 січня 2006
року позивачка працювала весь робочий день, отримала за цей день
заробітну плату, з наказом про звільнення позивачку ознайомили
наприкінці робочого дня 20.01.2006 року, чого позивачка не
спростовувала.
Відповідно до ст. 40 ч. 3 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
не
допускається звільнення працівника за ініціативою власника або
уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності.
За змістом закону обов'язок повідомити адміністрацію про
перебування на лікарняному лежить на працівникові.
Оскільки позивачка не надала 20 .01.2006 року адміністрації
інформації, що вона перебуває на лікарняному, в цей день працювала
повний робочий день, то висновки суду про те, що звільнення
позивачки було проведено у порушення вимог ч. З ст. 40 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
- під час перебування на лікарняному - не
відповідають обставинам справи та не можуть бути підставою для її
поновлення на роботі.
Розрішаючи спір, суд 1 інстанції обмежився лише обговоренням
питання щодо обставин справи, які стосуються звільнення позивачки
під час перебування на лікарняному, але не зробив висновків щодо
законності звільнення позивачки за п) 2 ст. 41 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
.
Апеляційний суд в порядку ст. 303 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
перевірив законність і обгрунтованість рішення суду і дійшов
висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити з
наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
трудовий
договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може
бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який
безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії
дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або
уповноваженого ним органу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9
( v0009700-92 ) (v0009700-92)
від 6 листопада 1992 року з заступними змінами
"Про практику розгляду судами трудових спорів" у п. 28 дано
роз'яснення , що звільнення з підстав втрати довір'я (п. 2 ст. 41)
КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
суд може визнати обгрунтованим, якщо
працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні
цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням,
розподілом тощо) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають
власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати довір'я
.
З матеріалів справи видно, що позивачку звільнено з роботи по
ст. 41 п) 2 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
у зв'язку з втратою довір'я.
Звільняючи позивачку з роботи, адміністрація вказала у наказі
НОМЕР_1 (а.с. 10), що позивачка, працюючи завідуючою касою, в
порушення п.2.1.3 Посадової інструкції від 17.12.2004 року, наказу
НОМЕР_2 і Договору про повну матеріальну відповідальність у
зв'язку з неналежним виконанням своїх службових обов'язків не
забезпечила зберігання грошових коштів у відділенні
З
№ 1, що дає підстави для втрати довір'я до неї, оскільки при
здійсненні ревізії у касі відділенню банку, якою завідувала
позивачка, виявлено недостачу на суму 45 ООО грн.
За матеріалами справи позивачка працює завідуючою касою, за
Посадовою інструкцією для завідуючого касою передбачено повну
матеріальну відповідальність (а.с. 45), з позивачкою фактично
укладено договір про повну матеріальну відповідальність (а.с. 73).
Відповідно до п. 4.11.1 Положення про організацію та порядок
підкріплення банкоматів готівкою та їх інкасації передбачено, що
проведення операцій з готівкою для банкоматів касир здійснює у
присутності завідуючої каси.( (а.с. 36-38)).
Згідно акту розбіжностей після інкасації банкомата від
16.01.2006 року виявлено нестачу на 45 ООО грн. (а. с 51) - цю
обставину позивачка не оспорювала.
З пояснень представника відповідача, свідків, Книги обліку
операцій із підкріплення та інкасації банкоматів, актів інкасації
та розбіжностей при ревізії банкомату (ас. 34,65) видно, що
11.01.2006 року при інкасації банкомату розбіжностей не було, а
16.01.2006 року при ревізії виявлено нестачу у банкоматі на 45 000
грн.
З нотаріально посвідчених пояснень касира ОСОБА_3 (а.с. 17)
та її пояснень на адресу керівництва , пояснень
позивачки , пояснень свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5 видно, що завідуюча
довіряла касирові обслуговування банкомата самостійно, а
11.01.2006 року завідуюча касою відволікалася під час проведення
операцій з готівкою для банкомата, внаслідок чого касир присвоїла
готівку , а потім винесла з банку.
Оскільки позивачка є матеріально відповідальною особою, за
нормативними актами банку разом з касиром здійснює операції з
готівкою, їй,ввірено матеріальні цінності, одначе, позивачка
допустила нестачу готівки на 45 000 грн., то апеляційний суд
дійшов до висновку, що адміністрація підставно звільнила позивачку
за втратою довір'я.
Доводи позивачки про те, що відсутня її вина у створенні
нестачі, спростовано матеріалами справи.
Оскільки суд не дав належної оцінки цим обставинам справи,
постановив рішення , яке суперечить вимогам матеріального права,
то у відповідності до ст. 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду
1 інстанції слід скасувати, у задоволенні вимог позивачки
відмовити.
У відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
з
позивача слід стягнути витрати на інформаційно- технічне
забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. на розрахунковий
рахунок 35228011000992 код ОКПО 02891428, МФО 834016 в УДК
Донецької області, отримувач платежу апеляційний суд Донецької
області.
Керуючись ст. ст.. 303,309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
апеляційний суд-
вирішив: Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 6
жовтня 2006 року скасувати.
4
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову поновлення на роботі,
стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,
відшкодування моральної шкоди, видачу дублікату трудової книжки.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційне забезпечення розгляду
справи у сумі 30 грн. (тридцять) на розрахунковий рахунок
35228011000992 код ОКПО 02891428, МФО 834016 в УДК Донецької
області, отримувач платежу апеляційний суд Донецької області.
Рішення набирає чинності негайно та може бути оскаржено у
касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох
місяців з моменту проголошення.