2-1952/11 Про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічні вимоги про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними - 12.06.2013 Прийняття

( Додатково див. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (rs35337675) ) ( Додатково див. рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська (rs28193860) )

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Колодяжної Н.Є., Осіяна О.М.

при секретарі - Біленькій О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк", третя особа - ОСОБА_3, про визнання кредитного договору та договору поруки недійсним, -

ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23.11.2012 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити банку в його позовних вимогах, а її зустрічний позов - задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення є незаконним, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права / т. 1 а. с. 182-187 /.

Зазначеним рішенням від 23.11.2012 року позовні вимоги ПАТ "Про кредит Банк" задоволені.

Суд стягнув солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ "ПроКредит Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 140577,25 грн. (27477,60 грн. - заборгованість по капіталу; 9860,66 грн. - заборгованість по процентам; 103238,99 грн. - пеня).

Суд стягнув з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ "ПроКредит Банк" судові витрати по 762,88 грн. з кожного.

У задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено / т.1 а. с.173-179/.

Судом встановлено, що 13.03.2008 року між ЗАТ "ПроКредит Банк", правонаступником якого є ПАТ "ПроКредит Банк", та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 12.14386 (далі Договір), відповідно до п. 1 якого кредитор на положеннях та умовах цього договору надає позичальнику грошові кошти у сумі 10500 доларів США на строк користування 12 місяців зі сплатою відсотків у розмірі 17% річних, виходячи з 360 календарних днів у році, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії на умовах та в строки встановлені даним договором і виконати свої обов'язки за даним договором в повному обсязі. Цільове призначення кредиту - задоволення особистих потреб / т. 1 а. с. 6-8 /.

Погашення кредиту та сплата відсотків здійснюється в розмірах та у строки, що визначені Графіком повернення кредиту та сплати відсотків, який є додатком № 1 до договору та є невід'ємною його частиною (п. 3.1. Договору). Цей додаток підписаний обома сторонами / т. 1 а. с. 7 /.

Згідно додатку № 1 погашення кредиту та сплата відсотків проводиться в доларах США.

Крім того, невід'ємною частиною Договору є додаток № 2 - розрахунок сукупної вартості кредиту, який теж підписаний обома сторонами / т. 1 а. с. 8 /.

Отже, даний кредитний договір відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст. ст. 18, 21 ЗУ "Про захист прав споживачів", Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (затверджені постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 (z0541-07) ).

В забезпечення виконання умов Кредитного договору № 12.14386 від 13.03.2008 року між ЗАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_3 13.03.2008 року було укладено Договір поруки № 12.14386-ДПІ, згідно якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору № 12.14386 від 13.08.2008 року і несе солідарну відповідальність перед кредитором нарівні з позичальником за повернення суми кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій (п.2.1. Договору поруки).

Відповідно п. 4.1 цього Договору поруки - сторони встановили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та припиняє свою дію з моменту припинення забезпеченого ним зобов'язання. При цьому, сторони констатували, що строк закінчення договору поруки не вказується ними конкретно, так як він визначається моментом повного погашення заборгованості позичальника по кредитному договору /т. 1 а. с. 9/.

Судом встановлено, що банк виконав умови кредитного договору та надав кредит у розмірі 10500,00 доларів США. Факт отримання кредитних коштів ОСОБА_2 підтверджується заявкою про видачу готівки № 3328_19 від 13.08.2008 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 отримала 10416,00 доларів США, що у гривневому еквівалентні складає 52600 грн. 80 коп., а також випискою з рахунку 262060110185.840 за період з 01.03.2008 року по 06.02.2012 року, з якої вбачається, що 13.03.2008 року позичальниці перераховано 10500 доларів США / т. 1 а. с. 5/.

Пунктом 3.6 кредитного договору, передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань за кредитним договором та сплати відсотків за його користування та/або інших платежів згідно умов договору, позичальник зобов'язаний сплатити за користування кредитом пеню. За домовленістю сторін пеня встановлюється у розмірі 0,5%, але не менше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми простроченних зобов'язань за кожен день прострочення. Якщо сума пені, розрахована згідно умов цього договору, буде меншою 15 грн., за кожен день прострочення, сума пені автоматично вважається такою, що становить 15 грн. 00 коп. за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Отже, виходячи з умов Договору нарахування та оплата пені проводиться в національній валюті - гривні.

Попри взяті на себе зобов'язання відповідачка ОСОБА_2 не виконувала умови кредитного договору та додаткових угод стосовного своєчасного повернення отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, як і не виконав ці зобов'язання поручитель ОСОБА_3 (який був повідомлений про виконання зобов'язань по договору поруки - т. 2 а. с. 123) у зв'язку з чим, станом на 15.02.2011 року, виникла заборгованість перед банком 140577,25 грн., де: заборгованість по капіталу - 3459,13 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 27477 грн. 60 коп.; заборгованість по процентам за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом - 1241,35 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 9860 грн. 66 коп.; пеня у розмірі 103238 грн. 99 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунку ОСОБА_2 / т. 1 а. с. 20,106- 110,111,112-119, 120-121,122-126,127-131,135 /.

За таких обставин, та виходячи з доказів по справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги банку підлягають задоволенню, а в зустрічному позові слід відмовити в силу ст. ст. 203, 207, 215, 217, 526, 527, 543, 553, 554, 559, 610, 623, 628, 629, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ЗУ "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог ПАТ "ПроКредит Банк" та відмову в зустрічному позові ОСОБА_2 в силу умов кредитного договору № 12.14386 від 13.08.2008 року та в силу ст.ст. 203, 207, 215, 217, 526, 527, 543, 553, 554, 559, 610, 623, 628, 629, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ЗУ "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідачки не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права та умов кредитного договору.

Відповідно ж до ст. 212 ПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, справа розглянута судом першої інстанції у відповідності з вимогами ст. ст. 11, 60 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та встановлені ним обставини.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування чи зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на ту обставину, що суд, в силу ст. 224 ЦПК України, повинен був ухвалити заочне рішення по справі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як вбачається з журналу судового засідання та технічного запису судового засідання, відповідачка та її представник були присутні в судових засіданнях та давали пояснення по суті спору, що виник між сторонами, а відсутність позивачки в останньому судовому засіданні не може бути підставою для ухвалення заочного рішення по справі /т. 1 а. с. 159, 160-165/. З цих же підстав не можуть бути прийняті до уваги і посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що її зустрічний позов повинен був бути залишений судом без розгляду в силу ст. 169 ЦПК України.

Надуманими є посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що позивачем надана лише довідка про розмір заборгованості по кредитному договору, оскільки в матеріалах справи знаходяться виписки по рахунку ОСОБА_2 за відповідний період / т. 1 а. с. 106-110,111,112-119, 120-121,122-126,127-131 /.

Не можуть бути прийняті до уваги і посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що суд, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, - повинен був зменшити розмір неустойки (пені), оскільки зменшення неустойки (згідно роз'яснень викладених Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.27 постанови Пленуму від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин") може бути застосоване лише за заявою відповідачки, але з такою заявою відповідачка до суду не зверталася.

Також, не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідачки на ту обставину, що при визначенні розміру заборгованості суд не прийняв до уваги те, що нею під час розгляду справи було сплачено банку в погашення заборгованості 125,07 доларів США,- оскільки суд вирішував питання про стягнення заборгованості нарахованої станом на 15.02.2011 року, тобто в межах заявлених вимог.

Дійсно, відповідачкою було додано до апеляційної скарги 5 квитанцій про внесення грошових сум в період з 21.02.2011 року по 08.06.2011 року / т. 1 а с. 195-196 /, що підтвердив суду апеляційної інстанції і банк своєю довідкою / т. 2 а. с. 118 /, але ці суми можуть будуть зараховані при виконанні даного судового рішення, оскільки вони були внесені вже після розрахункового періоду, тобто після 15.02.2011 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.