УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у
складі:
головуючої Краснощокової Н. С. суддів Маширо О.П., Iгнатової
Л.Є. при секретарі Тимченко Г. В. розглянувши у відкритому
судовому засіданні в М.Донецьку цивільну справу по апеляції
ОСОБА_1на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки
від 31 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,
ОСОБА_3, третя особа: комунальне підприємство,"Ремонтник" про
вселення, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням,
розподіл жилого приміщення та укладання окремого договору найму
жилого приміщення; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_ про
визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням,
установив:
До апеляційного суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою
на рішення суду, яким йому було відмовлено у задоволенні позову, а
позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.
Суд виходив з того, що ОСОБА_1 разом з'ОСОБА_2 та її
неповнолітньою донькою. ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1,
однак ОСОБА_1 без поважних причин з січня 2000 року не проживає у
цій квартирі, свої речі зі спірної квартири він повністю забрав у
жовтні 2002 року.
ОСОБА_1 весь цей час фактично проживає разом зі своєю
дружиною ОСОБА_4 за іншою адресою у її квартирі, спроб вселитись
до спірної квартири не здійснював, відповідачка не стає йому на
перешкоді у вселенні, тому суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2
та визнав ОСОБА_1 таким, що втратив право користування спірною
жилою площею, а ОСОБА_1 у задоволенні його вимог відмовив.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду
та ухвалити нове, яким аадовольнити його позовні вимоги, а ОСОБА_2
у зустрічному позові відмовити, оскільки він не проживає у спірній
квартирі через те, що ОСОБА_2 постійно зчиняла скандали,
повикидала його речі з квартири. Крім того, комунальні платежі за
цю квартиру здійснював він за рішенням суду, а не ОСОБА_2. До того
ж, до цього часу у спірній квартирі залишились деякі його речі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи,
апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити,
оскаржуване рішення залишити без змін, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без
змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з
додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення
відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і
об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив
фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про
те, що вимоги ОСОБА_1 не грунтуються на законі.
Згідно зі ст.71 ЖК України ( 5464-10 ) (5464-10)
при тимчасовій
відсутності наймача або члена його сім"ї за ними зберігається жиле
приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його
сім"ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей
строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в
разі спору - судом.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 у грудні
1999 року зареєструвала шлюб з племінником ОСОБА_1 - ОСОБА_5. та в
установленому законом порядку разом зі своєю неповнолітньою
донькою від першого шлюбу ОСОБА_3 вселилась у спірну квартиру і
була там зареєстрована (а.с.37). Окрім неї, у квартирі були
зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_5.
На той час ОСОБА_1 та його співмешканка ОСОБА_4, з якою він
зареєстрував шлюб у 2003 році, також проживали у спірній квартирі,
хоча ОСОБА_4 була зареєстрована у своїй квартирі за іншою адресою.
Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_6., ОСОБА_7.,
ОСОБА_8 пояснили, що між ОСОБА_1 та його племінником
ОСОБА_5склались вкрай неприязні стосунки,ОСОБА_5 повикидав з
квартири деякі речі ОСОБА_1, через що ОСОБА_1 із ОСОБА_4 у 2000
році пішли з цієї квартири і стали проживати у квартирі ОСОБА_4.
Це підтвердив в апеляційному суді і сам ОСОБА_1.
Допитана судом першої інстанції дружина позивача - ОСОБА_4
також підтвердила, що з 2000 року вони з ОСОБА_1м проживають разом
у її квартирі.
В апеляційному суді ОСОБА_1 та. ОСОБА_2 також пояснили, що у
2001 році племінник ОСОБА_1 знявся з реєстрації у спірній
квартирі, виїхав до Росії, а згодом помер.
Таким чином, принаймні з 2001 року, колиОСОБА_5, з яким у
ОСОБА_1 дійсно були неприязні стосунки, виїхав до Росії, ніхто не
перешкоджав ОСОБА_1 повернутись до спірної квартири, однак він
цього не зробив.
Оскільки ОСОБА_1 переїхав на інше постійне місце проживання,
ОСОБА_2 у 2002 році звернулась до суду з позовом про визнання його
таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі
ст.107 ЖК України ( 5464-10 ) (5464-10)
. Однак рішенням суду від 7 жовтня
2002 року (а.с.7) їй у цьому було відмовлено, оскільки, як
встановив суд, ОСОБА_1 пішов з квартири на інше постійне місце
проживання через те, що між сторонами склались неприязні стосунки,
до того ж, у спірній квартирі лишились деякі речі ОСОБА_1.
У своїй зустрічній позовній заяві, а також в апеляційному
суді ОСОБА_2 пояснила, що після вказаного судового рішення ОСОБА_1
у жовтні 2002 року забрав ті свої речі, які дійсно лишались у
спірній квартирі, а саме: диван та тумбочку, а також забрав газову
плиту, яка була встановлена у квартирі ще за часи вселення у цю
квартиру батьків позивача, і на цей час ніяких його речей у
квартирі немає.
Факт не проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі з січня 2000
року, а також факт відсутності тут будь-яких його речей,
підтверджений актами, складеними комісією КП "Ремонтник" від
IНФОРМАЦIЯ_1 (а.с.8, 10), а також поясненнями свідків ОСОБА_6,
ОСОБА_7 .
Ніяких доказів на спростування встановленого в цій частині
судом ОСОБА_1 ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного
суду не надав.
Апеляційний суд Не може прийняти довід апеляційної скарги про
те, що між
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склались неприязні стосунки, тому він
змушений був піти зі
спірної квартири, оскільки ця обставина, окрім тверджень
самого позивача, нічим
об"єктивно не підтверджується. ,
Більш того, після жовтня 2002 року, коли ОСОБА_2 було
відмовлено у визнанні ОСОБА_1 таким, що втратив право користування
жилою площею у спірній квартирі, він не тільки не здійснив спроби
вселитись у спірну квартиру, а навпаки, забрав усі свої речі
звідти.
Що стосується квартирної плати та комунальних платежів, то з
матеріалів справи вбачається, що усі договори на комунальне
обслуговування спірної квартири, телефон, внесення квартирної
плати укладені ОСОБА_2, вона ж з 2002 року сплачує усі ці платежі.
Дійсно, з пенсії ОСОБА_1 за виконавчим листом на підставі
рішення суду від 29 березня 2002 року була відшкодована сума боргу
за опалення спірної квартири та гарячу воду у розмірі 1509 грн. 02
коп., однак цей борг був накопичений ще з 1996 року (а.с.21-22).
За таких обставин апеляційний суд не може прийняти і довід
апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він до цього часу продовжує
повністю оплачувати спірну квартиру, оскільки надані сторонами
докази свідчать про зворотне.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої
інстанції, розглядаючи справу, дійшов обгрунтованого висновку про
те, що ОСОБА_1 втратив право користування жилою площею у квартирі
АДРЕСА_1, оскільки з листопада 2002 року не підтримує ніякого
з"язку з цією квартирою, не проживає там понад встановлені законом
строки без поважних причин, там немає його особистих речей, тому
суд підставно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його вимог та
задовольнив позов ОСОБА_2.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу
слід відхилити як безпідставну, оскаржуване судове рішення як
таке, що відповідає вимогам матеріального і процесуального закону,
залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 313, 315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 31
серпня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та
може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до
Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею
законної сили.