199/1050/13 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 24.05.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

28 січня 2013 року ПАТ "КБ "Надра" звернулися до суду із зазначеним позовом, за яким просили суд стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 146 243,05 грн., стягнути з відповідачів судовий збір в розмірі 1462,43грн., мотивуючи свої вимоги тим, що між банком ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 17 березня 2006 року був укладений кредитний договір № 8/2006/840-К/751-А, за умовами якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 5 991 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10% річних з кінцевим терміном повернення 16.03.2011 року. Зобов'язання позичальника за вказаним договором, забезпечене порукою на підставі договору поруки №2 від 17 березня 2006 року, укладеним між банком та відповідачем ОСОБА_2, за яким остання зобов'язалася солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором. Свої зобов'язання за кредитним договором позичальник не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 07.12.2012 року у сумі 146 243,05 грн., яка складається з заборгованості за сумою кредиту 3 001,24 доларів США, що в еквіваленті складає 23 998,91 грн.; заборгованості за процентами - 622,41 доларів США, що в еквіваленті складає 4 974,92 грн.; пеня - 13 347,93 доларів США, що в еквіваленті складає 106 690,00 грн.; комісії - 725,71 доларів США, що в еквіваленті складає 5 800,60грн.; штрафи - 599,10 доларів США, що в еквіваленті складає 4 788,61 грн. Банком на адресу позичальника було направлено претензію № 271 від 11.01.2013 року з пропозицією погасити заборгованість. Банком на адресу поручителя було направлено претензію № 272 від 11.01.2013 року з пропозицією погасити заборгованість.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2013 року ухвалено: позовні вимоги ПАТ "КБ "Надра" задовольнити частково; стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором № 8/2006/840-К/751-А від 17 березня 2006 року в розмірі 55 549,04 грн., яка складається з: заборгованість за сумою кредиту - 3 001,24 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 23 998,91 грн.; заборгованість по процентам - 622,41 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 4 974,92 грн.; пеня - 2000 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 15 986 грн.; комісія - 725,71 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 5 800,60грн.; штрафи - 599,10 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 4 788,61 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 555,49 грн., а всього 56 104,53 грн.; в іншій частині позову відмовити.

В апеляційній скарзі ПАТ "КБ "Надра" просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог заявлених ПАТ "КБ "Надра", а саме: стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором № 8/2006/840-К/751-А в сумі 146 243,05 грн.; стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "КБ "Надра" судові витрати, що складаються: судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 462,43 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 731,22 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 17 березня 2006 року між банком ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 8/2006/840-К/751-А, за умовами якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 5 991 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10% річних з кінцевим терміном повернення 16.03.2011 року. Зобов'язання позичальника за вказаним договором, забезпечене порукою на підставі договору поруки №2 від 17 березня 2006 року, укладеним між банком та відповідачем ОСОБА_2, за яким остання зобов'язалася солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором. Свої зобов'язання за кредитним договором позичальник не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 07.12.2012 року у сумі 146 243,05 грн., яка складається з заборгованості за сумою кредиту 3 001,24 доларів США, що в еквіваленті складає 23 998,91 грн.; заборгованості за процентами - 622,41 доларів США, що в еквіваленті складає 4 974,92 грн.; пеня - 13 347,93 доларів США, що в еквіваленті складає 106 690,00 грн.; комісії - 725,71 доларів США, що в еквіваленті складає 5 800,60грн.; штрафи - 599,10 доларів США, що в еквіваленті складає 4 788,61 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, районний суд виходив з того, що доведена наявна заборгованість відповідачів за укладеним кредитним договором, тому є підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості з урахуванням застосування ч.3 ст. 551 ЦК України в частині зменшення розміру пені до 2000 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 15 986 грн.

Судова колегія, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції правильно застосував ч.3 ст. 551 ЦК України до спірних правовідносин.

Згідно до положень ч.3 ст. 551 ЦК України, - розмір неустойки (пеня, штраф) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З розрахунку позивача вбачається, що розмір пені банком визначено у сумі 13 347,93 доларів США, що в еквіваленті складає 106 690,00 грн., тоді як заборгованість за тілом кредиту та відсоткам банком визначено у сумі 3 623,65 доларів США, що в еквіваленті складає 28 973,83 грн. (заборгованість за тілом кредиту 3001,24 доларів США, що в еквіваленті складає 23 998,91 грн. + заборгованість за процентами - 622,41 доларів США, що в еквіваленті складає 4 974,92 грн. = 3 623,65 доларів США, що в еквіваленті складає 28 973,83 грн.).

Таким чином, розмір неустойки (пені) значно перевищує розмір збитків, а тому судом першої інстанції правомірно у відповідності з вимогами зазначеного закону зменшено розмір пені до 2000 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 15 986 грн., та що є правом суду.

Відповідно до вимог статті 88 ЦПК України при частковому задоволенні позову, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судова колегія приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для скасування рішення суду, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.