1514/1439/2012 Про відшкодування матеріальних збитків та стягнення моральної шкоди, завданих ДТП - 17.04.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 20 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа - ПАТ "Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про відшкодування матеріальних збитків та стягнення моральної шкоди,-

У серпні 2012 року позивачка ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 14 травня 2010 року відповідачка ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки ВАЗ-2104, реєстраційний номер НОМЕР_1, на центральній вулиці с. Лабушна Кодимського району Одеської області скоїла наїзд на пішоходів - ОСОБА_5 та ОСОБА_7, учнів місцевої середньої школи. У результаті ДТП ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості. Постановою Кодимського районного суду Одеської області від 23 лютого 2012 року відповідачка була визнана винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України. На лікування ОСОБА_5 було витрачено 34985,3 грн., на послуги адвоката 1500 грн., які позивачка просила стягнути. Позивачці також була заподіяна моральна шкода, яку вона оцінила у 80000 грн., та просила стягнути з відповідачки - 77450 грн., та з ПАТ "Українська страхова компанія Княжа" - 2550 грн..

рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 20 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 914,51 грн. матеріальних збитків, 10000 грн. моральної шкоди та 1500 грн. витрат на правову допомогу, судові витрати у розмірі 458,8 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити в частині стягнення з неї моральної шкоди, зменшивши суму відшкодування до 914,51 грн., посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржене, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 частково, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок ДТП, в якій винною визнано ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 була заподіяна як матеріальна, так і моральна шкода, яка повинна бути відшкодована, а також витрати на правову допомогу, які документально підтверджені.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4 в частині стягнення коштів на придбання ліків, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала належних доказів на підтвердження зазначених вимог.

рішення суду оскаржено лише в частині стягнення моральної шкоди.

Колегія суддів повністю не може погодитись з рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 14 травня 2010 року, близько о 13 год. 30 хв. відповідачка ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки ВАЗ-2104, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Леніна с. Лабушна Кодимського району, при об'їзді транспортного засобу, не переконавшись у безпеці руху, скоїла наїзд на пішоходів - ОСОБА_5 та ОСОБА_7, учнів місцевої середньої школи. У результаті ДТП ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритого перелому хірургічної шийки стегнової кістки, внаслідок чого вона перебувала на стаціонарному лікуванні у медичних закладах.

Постановою Кодимського районного суду Одеської області від 23 лютого 2012 року відповідачка була визнана винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, а на підставі ЗУ "Про амністію" (3680-17) у 2011 році була звільнена від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок ДТП отримала закритий перелом шийки стегнової кістки та забиття хребта, її постійно мучать головні болі, більшість свого часу дитини знаходиться дома, після ДТП боїться транспортних засобів, порушений нормальний уклад її життя та життя її матері, ОСОБА_4 постійно перебуває у нервовій напрузі та переживаннях щодо здоров'я її дитини. Тому колегія суддів вважає, що встановлений судом першої інстанції розмір моральної шкоди у сумі 10000 грн. є розумним та справедливим.

Посилання представника ОСОБА_3 на те, що розмір моральної шкоди завищений, колегія суддів до уваги не приймає та вважає необґрунтованим з наведених вище підстав.

Але колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині викладення в рішенні суду першої інстанції ім'я позивачки, оскільки в позовній заяві та в рішенні суду помилково зазначена позивачка як ОСОБА_8, але до позовної заяви додана ксерокопія паспорту, з якого вбачається, що позивачка - ОСОБА_4. Колегія суддів вважає, що зазначене є технічною помилкою, оскільки матеріалами справи та поясненнями позивачки в суді апеляційної інстанції підтверджується, що саме ОСОБА_4 є позивачкою та матір'ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що також підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.5).

Згідно ст.ст. 10, 27, 60 ЦПК України сторони, які приймають участь у справі користуються рівними правами відносно надання доказів, їх дослідження та доведення до суду їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні лише в частині викладення прізвища, ім'я, по батькові позивачки - з ОСОБА_8 на правильне - ОСОБА_4.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Кодимського районного суду Одеської області від 20 лютого 2013 року змінити, виклавши правильно прізвище, ім'я, по батькові позивачки - ОСОБА_4. У решті рішення залишити без змін.