29/595 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення щодо встановлення суми податку на прибуток підприємств - 10.10.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Господарського суду м. Києва від 09 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Перший інвестиційний Банк" до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Відкрите акціонерне товариство "Перший інвестиційний Банк" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Перший інвестиційний Банк", далі - ПАТ "Перший інвестиційний Банк") звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 21.02.2003 №0000132302/0.

Постановою Господарського суду м. Києва від 09 квітня 2013 року позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 21.02.2003 №0000132302/0.

На вказану постанову Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, відповідачем проведена планова комплексна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства щодо нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), за період з 01.01.2001 по 01.07.2002, за результатами якої складено акт перевірки від 19.02.2003 №74/23-2/125/21666401.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.5.3.2 п.5.3. ст.5 Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме встановлено невчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, а саме: акт №4664/10/22-32 від 20.12.2001 ДПІ у Мінському районі м. Києва з питання правомірності застосування пільги по податку на прибуток у розмірі 644500,00 грн. та фінансову санкцію у сумі 77048,60 грн., рішення від 25.12.2001 №1514-22-32-21666401/20061. Згідно даних картки особового рахунку банку по податку на прибуток за 2002 рік узгоджено суму податку на прибуток сплачену невчасно, а саме, - 595789,35 грн. прострочка 04.04.2002 - 19.04.2002; 125759,25 грн. прострочка 04.04.2002 -19.06.2002.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.02.2003 №0000132302/0, у якому зазначено, що згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до п. 12.2 ст. 12, п. 16.4. ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 5.3.2., п. 5.3. ст. 5, п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток банківських установ (код платежу 11020600), штрафні санкції у розмірі - 212 131,55 грн.

Позивач, вважаючи вказане повідомлення-рішення необґрунтованим та незаконним, 06.03.2003 звернувся до відповідача зі скаргою вих. №02/380 про перегляд вказаного рішення, яка рішенням від 25.03.2003 залишена без задоволення.

Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся 03.04.2003 до Державної податкової адміністрації у м. Києві з повторною скаргою про перегляд вказаного повідомлення-рішення, яка рішенням від 29.05.2003 залишена без задоволення.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 05.08.2003 №6734/6/25-1215 аналогічна скарга позивача також залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін.

Також, колегія суддів зазначає, що за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань правомірності пільг по податку на прибуток за період з 01.04.2001 по 30.09.2001 ДПІ у Мінському районі м. Києва донараховано (рішенням №1514-22-32-21666401/20061 від 25.12.2001) по податку на прибуток 721548,60 грн., в тому числі за основним платежем - 644500,00 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією - 77048,60 грн.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Мінському районі м. Києва №1514-22-32-21666401/20061 від 25.12.2001 було оскаржено позивачем у адміністративному порядку до Державної податкової інспекції м. Києва та до Державної податкової адміністрації України.

Проте, 25.03.2002 рішенням Державної податкової адміністрації України скаргу позивача залишено без розгляду.

Вважаючи, що вищевказане рішення про залишення скарги без розгляду від 25.03.2002 прийняте з порушенням законодавства 28.03.2002 позивач звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва про визнання цього рішення недійсним.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.06.2002 по справі №28/145-02, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2002 (набрало законної сили) та постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2003, - визнано недійсним рішення Державної податкової адміністрації України від 25.03.2002 №1860/6/25-0115 про залишення скарги платника податку без розгляду.

Крім того, рішенням Господарського суду м. Києва від 26.01.2004 по справі №28/661, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2004 (набрало законної сили) та постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2004, - стягнуто з Державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк" надлишково сплачені податок на прибуток у сумі 721548,60 грн. та пеню по податку на прибуток у сумі 23678,28 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 3 пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилалося платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Таким чином, оскільки Державна податкова адміністрація України протягом двадцятиденного строку не надіслала позивачу вмотивоване рішення за його скаргою на рішення ДПІ у Мінському районі м. Києва №1514-22-32-21666401/20061 від 25.12.2001, ця скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.

Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2004 у справі №28/661 спростовано доводи, що рішення ДПІ у Мінському районі м. Києва від 25.12.2001 №1514-22-32-21666401/20061 не визнане недійсним та не скасоване податковим органом, оскільки, у зв'язку з ненаданням податковим органом мотивованої відповіді на повторну скаргу подану в порядку п.5.2 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податку вважається вільним від будь-яких податкових зобов'язань визначених платнику податку на підставі рішення податкового органу, яке оскаржене у встановленому порядку та згідно якого податковим органом не надано мотивованої відповіді у встановлені строки та порядку.

Згідно п.1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Таким чином, платник податку вважається вільним від будь-яких податкових зобов'язань визначених платнику податку на підставі рішення податкового органу, яке було оскаржене у встановленому порядку, а тому позивач не порушував правил оподаткування та граничного строку сплати податкового зобов'язання, передбаченого п.п. 5.3.2. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки позивач був вільним від будь-яких податкових зобов'язань на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується судовими рішеннями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби необхідно залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 09 квітня 2013 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

Апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 09 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.