АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТI
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2006 року.
Судова колегія з цивільних справ Апеляційного суду Одеської
області в складі:
Головуючого судді- Галушко Л.А.
Суддів колегії -Плавич Н.Д.,Левенця Б.Б.
При секретарі -Гукаленко О.О.
За участю позивача- ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 Відповідача-
ОСОБА_3, адвоката-ОСОБА_4
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_3 на рішення Малиновського
районного суду м. Одеси від 13 червня 2006 року по справі за
позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні
земельною ділянкою, зносу самовільних споруд, стягнення
матеріальної та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_3
до ОСОБА_1, Київської районної адміністрації Одеського міського
управління Одеської регіональної філії державного підприємства
"Центр державного земельного кадастру при державному комітеті
України по земельних ресурсах", виконкому Одеської міської Ради
про визнання незаконним та скасування рішення Київського
виконкому, поновлення визнання недійсним та скасування рішення та
акту на право власності на земельну ділянку, відшкодування
матеріальної та моральної шкоди.
ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 1991 році ОСОБА_1 з уточненими позовними вимогами
звернулась до суду в котрих просила суд усунути перешкоди в
користуванні земельною ділянкою, зносу самовільних споруд та
стягнення 3570 грн. матеріальної шкоди та 3000 грн. моральної
шкоди. Свої вимоги обгрунтовувала тим, що постановою місцевого
комітету облкомунвідділу від 06.06.1968 року садова ділянка пл.600
кв.м. з дачною будівлею
Справа №22-5303/06р. Головуючий 1-ї інстанції:Вербицька Н.В.
Категорія 33 Доповідач:Галушко Л.А.
АДРЕСА_1 була передана двом сестрам - ОСОБА_5(матері
відповідачки) та ОСОБА_6, котрі встановили між собою порядок
користування дачею та земельною ділянкою, висадивши на границі
кущі та встановивши паркан. При інвентаризації 1974 року було
встановлено, що ділянка НОМЕР_1 ОСОБА_6, а в той час вона вже була
закріплена за ОСОБА_7 мала площу 351 кв.м., а ділянка НОМЕР_2
ОСОБА_5-283 кв.м. Після ОСОБА_7 ділянка була передана ОСОБА_8, а
згодом відповідно до рішення РВК НОМЕР_10 закріплена за нею.
Відповідачка самочинно пересунула паркан змінивши межу між
ділянками збільшивши свою земельну ділянку на 22 кв.м.
Президіум садоводів запропонував ОСОБА_3 звільнити самовільно
зайняту частині земельної ділянки, проте відповідачка
проігнорувала це розпорядження.
Позивачка просила суд зобов'язати відповідачку звільнити
самовільно зайняту частину земельної ділянки відповідно до акту
інвентаризації 1974 року, та відновити паркан, звільнивши вікно
від загорожі.
Одночасно позивачка просила суд зобов'язати ОСОБА_1 знести
самовільно збудовану прибудову .Свої вимоги обгрунтовувала тим, що
не межі земельних ділянок відповідачка збудувала до її стіни
садового будинку кімнату, перекрив доступ до світла, пошкодила
паркан вартістю 3570 грн..
Неправомірні дії відповідачки спричинили їй моральні
страждання, так як вона фактично була позбавлена користуванням
своєї власності котрі оцінює в З ООО грн.
З зустрічним позовом з уточнюючими вимогами звернулась
ОСОБА_3 та просила суд визнати недійсним рішення Київського
райвиконкому від 18.05.1990року, рішення виконкому Одеської
міськради від 01.02. 1998 року в частині безоплатної передачі у
власність ОСОБА_9 земельної ділянки АДРЕСА_1 пл.352 кв.м., визнати
недійсним Державний Акт на право власності на земельну ділянку
пл.352 кв.м, та свідоцтво про право власності на садовий будинок
на ім'я ОСОБА_1 за НОМЕР_3, встановити порядок користування
земельною ділянкою та садовим будинком, зобов'язати ОСОБА_1
перенести розподільчу стіну закритої веранди на рівень
розподільчого забору, визнавши за нею право користування земельною
ділянкою пл.300 кв.м. Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати пов'язані
з проведенням експертизи та за юридичну допомогу-28 268 ,56 грн.
Свої вимоги обгрунтовувала тим, що в 1968 році її матері та
ОСОБА_6 була передана в користування земельна ділянка АДРЕСА_1
пл.,600 кв.м. У відповідності до плану дачна будівля становила
собою одну кімнату з верандою з єдиною ділянкою. В 1971 році
сестра її матері-ОСОБА_6 була виключена з членів садового
товариства та її частина дачної будівлі була закріплена за
ОСОБА_7, а після його смерті за Порядною, а згодом на ОСОБА_10. В
цей період вона являлась членом товариства "Маяк -1" та на її
думку мала першочергове право на спірну частину дачі, яка
знаходилась під одним дахом та була призначена для проживання
однієї сім"ї. Однак правління товариства відмовило їй в прохані та
прийняло в члени товариства на спірну частину ОСОБА_11. Рішення
правління вона вважає незаконним відповідно до ст.7 Закону "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
та ст. 144 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(в редакції
1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року).
ОСОБА_3 зазначає, що з цього часу між ними стали виникати
конфлікти з приводу користування земельною ділянкою та садовим
будинком. ОСОБА_1 приватизувала земельну ділянку отримавши
Державний Акт, котрий на її думку порушує її право на частину
земельної ділянки. Просить визнати його незаконним так як за нею
була закріплена земельна ділянка пл.300 кв., а в період спору
остання незаконно його приватизувала. Одночасно просить визнати
незаконним свідоцтво про право власності на дачну будівлю,
пересунувши розподільчу стіну веранди посилаючись на те, що
верандою користувалась її матір.. Одночасно ОСОБА_3 просила суд
встановити порядок користування земельною ділянкою між сторонами
відповідно до складеного між ними порядку. Справа розглядалась
неодноразово.
Останнім рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від
13.06.2006 року суд визнав недійсним та скасував рішення виконкому
Одеської міськради НОМЕР_4 в частині безоплатної передачі ОСОБА_1
у власність земельної ділянки пл.352 кв.м. Визнав недійсним та
скасував державний акт НОМЕР_5 про право власності на землю на
ім'я ОСОБА_1 від 25.04.1998 року виконкомом Одеської міської Ради.
Встановив порядок користування земельною ділянкою, згідно котрого
виділив ОСОБА_3 ділянку пл. 300 кв.м., ОСОБА_1-334 кв.м. Межу
розподілу встановив відповідно до графічного додатку №4 висновку
експерта від 26.07.1995 року.(а.с.144).В інших вимогах
ОСОБА_3 -відмовив. Вимоги ОСОБА_1 залишив без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати з
ухваленням нового про задоволення її вимог, а в вимогах ОСОБА_3
відмовити посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права. Зокрема посилається на те, що суд не взяв до
уваги, що між сторонами з 1968 року був встановлений порядок
користування земельною ділянкою та дачною спорудою та безпідставно
змінивши його визнав незаконним Державний Акт виданий на її ім'я.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати в
частині відмови в її заявлених вимогах та задовольнити їх,
посилаючись на те, що суд безпідставно відмовив в переносі
розподільчої стіни веранди,та не взяв до уваги, що вона мала
першочергове право на придбання спірного майна.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді
доповідача, вислухавши пояснення сторін, обговоривши доводи
апеляційних скарг, судова колегія дійшла висновку, що рішення
підлягає скасуванню з ухваленням нового в з таких міркувань.
Матеріалами справи встановлено та не оспорюється сторонами,
що постановою місцевого комітету облкомунвідділу від 06.06.1968
року була передана двом сестрам ОСОБА_5 і ОСОБА_6 садова ділянка
НОМЕР_6 з дачною будівлею АДРЕСА_1 в садовому товаристві Маяк-1. З
цього часу між сестрами був встановлений порядок користування
спірною ділянкою та садовим будинком.
В 1971 році ОСОБА_6 переоформила свою ділянку на ОСОБА_7 та
було присвоєно номера ділянок НОМЕР_6, НОМЕР_7. При інвентаризації
1974 році було встановлено, що ділянка під НОМЕР_1 становить 351
кв.м., а НОМЕР_2 - 283 кв.м. Ділянка розміром 351 кв.м. перейшла в
користування ОСОБА_7 Сторони встановили порядок користування
садовим будинком згідно котрого, ОСОБА_7 користувався приміщенням
під літерою "А" площею 15.8 кв.м. до котрою входила і спірна
веранда. ОСОБА_5 ніяких претензій до ОСОБА_7 не пред'являла та не
оспорювала встановлений порядок користування. В 1978 році після
смерті ОСОБА_7 вказана вища садова ділянка під НОМЕР_1 була
переоформлена на його дружину ОСОБА_12, а з серпня 1979 року
згідно рішення Президіума садоводів по узгодженню з Київським РВК
м. Одеси переоформлений на ОСОБА_8.
18.05.1990 року по узгодженню з Київським РВК м. Одеси
земельна ділянка під НОМЕР_6 закріплена за ОСОБА_1 /а.с.4,т.1/.
Після смерті ОСОБА_5 в члени садового товариства була
прийнята відповідачка, котра самовільно зруйнувала кущі та паркан
приєднавши до ділянки під НОМЕР_2 два фруктових дерева, збільшивши
свою ділянку на 21.7 кв.м..При цьому вікно від веранди садового
будинку НОМЕР_6 залишилось з виходом на земельну ділянку
відповідачки. Ці обставини підтверджені актом обміру ділянки
НОМЕР_7 від 17 жовтня 1989 року /а.с.7,8/ з якого вбачається, що
актом від 28.05.1983 року відповідачка самовільно зламала стінку
приміщення ОСОБА_12, а в 1979 році збільшила розмір своєї ділянки
за рахунок ділянки НОМЕР_6 /а.с.9,13,т.1/.,випискою з протоколу
НОМЕР_8 засідання Президії Ради від 27.11.1989 року.
Згідно заключения експерта від 26.07.1995 року вбачається, що
між сторонами дійсно був встановлений порядок користування
земельною ділянкою.
Експертним заключениям НОМЕР_9 вбачається,що в зв'язку з
тим,що земельна ділянка збільшилась від 600 кв.м. до 634 кв.м.,мав
місце самозахват площі котрий був здійснений на момент
інвентирізації 20.08.1974 року по задній межі ділянки НОМЕР_1
(а.с. 416-417).При цьому в користуванні ОСОБА_3 знаходиться
земельна ділянка 300 кв.м.(а.с.412-419).
Доводи ОСОБА_3, про порушення її права як землекористувача в
зв'язку зі зменшенням розміру її ділянки не приймається судовою
колегією до уваги оскільки воно спростовано матеріалами експертизи
НОМЕР_9 та експлікацією земельних ділянок, згідно котрої
вбачається, що у фактичному її користуванні знаходиться ділянка
розміром 302 кв. м. (а.с. 454).
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що
відповідачка самовільно порушила право користування земельною
ділянкою НОМЕР_1 та садовим будинком співкористувача, а тому це
право підлягає захисту в судовому порядку.
Відповідно до ст.57ч.1 ЗК України, яка діяла на момент
спірних правовідносин, для ведення колективного садівництва
кооперативам громадян за рішенням сільської, селищної, міської,
районної Ради народних депутатів передаються у власність земельні
ділянки, розмір котрих не повинен перевищувати 0,12 гектара на
одного члена кооперативу.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 13.03.1992
року за №2200-ХII ( 2200-12 ) (2200-12)
"Про прискорення земельної реформи
та приватизацію землі", Декрету Кабінету Міністрів України від
26.12.1992 року за №15-92 ( 15-92 ) (15-92)
і Порядку передачі земельних
ділянок у приватну власність громадянам України земельні ділянки,
надані громадянам для ведення особистого підсобного господарства,
будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських
будівель (присадибна ділянка), садівництво, індивідуального
гаражного і дачного будівництва, безоплатно передаються їм у
приватну власність у передбачених ст.ст56,57,67, ЗК України
розмірах відповідними радами за місцем розташування цих ділянок.
Згідно рішення Одеської міської Ради НОМЕР_4 ОСОБА_1 передано
у власність земельну ділянку для садівництва площею 352 кв.м. за
спірною адресою.(а.с.291). Відповідно до зазначеного рішення
ОСОБА_1 отримала Державний Акт на право приватної власності на
землю. Від 25.04.1998 року (а.с. 396). За таких обставин позивачка
у встановленому Законом порядку отримала у власність належну їй
частину земельної ділянки, а тому підстав для її скасування судова
колегія не вбачає.
Доводи ОСОБА_3 щодо збільшення розміру земельної ділянки
ОСОБА_1 за рахунок її земельної ділянки спростовуються матеріалами
справи, оскільки надлишок земельної утворивсь за рахунок земель,
що знаходились в загальному користуванні. Ця обставина не може
бути підставою для визнання недійсним Державного Акту на землю,
оскільки судовою колегією встановлено, що право землекористувача
ОСОБА_3 не порушено, а розбіжності даних про розміри ділянок,
переданих у власність, із фактичними розмірами остаточно
визначається місцевою радою. З матеріалів справи вбачається, що
кожна із сторін отримала свідоцтво про право власності на садовий
будинок (а.с.397,442). При цьому спірна веранда щодо якої
ставиться питання про перенесення стінки веранди знаходиться у
власності ОСОБА_1 Сам факт такого розподілу не заперечувала і сама
ОСОБА_3 в своїй заяві від 10.05.1995р. де зазначала, що спірна
веранда знаходилась у користуванні у ОСОБА_7, а потім у ОСОБА_8
(а.с.36-37, т.1).
Відповідно Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
ст.41 ч.4 ніхто
не може бути протиправно позбавлений права власності, права
приватної власності є непорушним. -,. За таких обставин у судової
колегії не має правових підстав для перенесу стіни веранди, котра
належить ОСОБА_1 на праві власності.
Судова колегія не приймає до уваги письмові пояснення
ОСОБА_6, так як вони спростовуються наявними матеріалами справи.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідачки про те,
що ця веранда є її власністю, так як згідно свідоцтва про право
власності на ім"я ОСОБА_3 від 30.05.2002 року вона не входить до
її складу (а.с.442,т.1).
Судова колегія вважає, що вимоги ОСОБА_1 щодо знесення
самовільних споруд ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, так як вона
не надала доказів того, що вони збудовані з порушенням будівельних
норм та порушує її право.
Не можуть бути задоволенні і вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з
ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди за недоведеністю заявлених
вимог.
Судова колегія дійшла висновку, що вимоги ОСОБА_3 щодо
визнання незаконним рішення Київського РВК м.Одеси про передачу
земельної ділянки ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, так як на
18.05.1990р. Закон України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
не набув
чинності, а тому її посилання на право першочергового придбання не
грунтується на законі. Це питання згідно уставу СТ "Маяк-1"
вирішувалось загальними зборами членів товариства (а.с.1,
т.2 -Устав).
Судова колегія не знаходить правових підстав для
відшкодування матеріальної та моральної шкоди за позовом ОСОБА_3
за недоведеністю..
Судова колегія дійшла висновку, що порядок користування
земельною ділянкою між сторонами відповідає встановленим межам
землевпорядної організації на замовлення ради відповідно до
отриманого державного акту про право приватної власності на землю
на ім"я ОСОБА_1, так як розбіжності даних про розміри ділянок
визначаються місцевою радою.
Судова колегія не знайшла порушень меж земельних ділянок
встановлених на місцевості земельними організаціями, оскільки
відповідно до ст.22 ЗК України це питання віднесено до їх
компетенції.
В зв"язку з вищевикладеним, судова колегія вважає, що
висновок районного суду не відповідає обставинам справи, суд
порушив вимоги ст.22,56,57,67 ЗК України, а тому рішення підлягає
скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення заявлених
вимог ОСОБА_1, щодо усунення перешкод в користуванні земельною
ділянкою та вимог ОСОБА_3 щодо встановлення порядку користування
суміжними земельними ділянками, а в інших вимогах сторонам
відмовляє.
За правилами ст.154 ч.6 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд може
одночасно з ухваленням судового рішення, або після цього принята
рішення щодо скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 17 вересня 1997 року (а.с.298 т.1) суд
наклав арешт на садові ділянки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 АДРЕСА_1
садового товариства "Золотий берег" та ухвалою суд від 16.03.1999
року (а.с.324, т.1) заборонив -ОСОБА_3 проводити будівельні роботи
на ділянках НОМЕР_6, НОМЕР_7 за цією ж адесою.
В зв"язку з тим, що спір розглянутий по суті та відпала
необхідність його забезпеченні, судова колегія вважає за необхідне
скасувати заходи забезпечення позову.
Керуючись: ст. 154 ч.6, ст.304, 307 ч.1 п.2, ст.309 ч.1 п.2,4
ст.316, 317, 319 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, судова колегія, судової
палати, -
ВИРIШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 13.06.2006
року скасувати з ухваленням нового.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задовольнити частково.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити порядок користування суміжними земельними
ділянками між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно до Державного Акту від
25.04.1998 року на ім"я ОСОБА_1.
Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні
земельною ділянкою ОСОБА_1 НОМЕР_1 АДРЕСА_1, шляхом поновлення
розподільчого паркану між суміжними садовими ділянками відповідно
до Державного Акту на право приватної власності від 25.04.1998
року на ім"я ОСОБА_1.
В інших вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1
відмовити.
Ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 17 вересня
1997 року скасувати. Зняти арешт на садову ділянку НОМЕР_1
(садовод-ОСОБА_1) і НОМЕР_2 (садовод ОСОБА_3) АДРЕСА_1 сдового
товариства "Золотий берег"
Ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 16.03.1999
року скасувати.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту
його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі
касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної
сили до суду касаційної
інстанції.