Головуючий у 1-й інстанції - Ковальчук С.Я. Доповідач -
Головань A.M. Справа №22 - 3041, категорія -42-
РIШЕННЯ IМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої Бубличенко В.П.
суддів Сукач Т.О.
Голованя A.M. при секретарі Куцокінь-Тимошенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.
Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на
рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від
17 жовтня 2006 року , -
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до
Казавчинської сільської ради та ОСОБА_1 про визначення меж
присадибної земельної ділянки та про усунення перешкод у
користуванні земельною ділянкою.
Посилався на те, що рішенням Казавчинської сільської ради за
НОМЕР_1 йому було передано у приватну власність земельну ділянку у
розмірі 0,36 га. без визначення її меж. Проте ОСОБА_1 самовільно
захопив частину цієї ділянки, зменшивши її розмір до 0,32 га. У
зв"язку з цим просить зобов'язати сільську раду визначити межі
виділеної земельної ділянки згідно меж існуючих з 1965 р. та
покласти обов'язок на ОСОБА_1 усунути перешкоди в її користуванні.
Рішенням Гайворонського районного суду від 17 жовтня 2006 р.
позов задоволено. Зобов'язано Казавчинську сільську раду визначити
межі належної ОСОБА_2 земельної ділянки розміром 0,36 га. та
поновити йому 60 кв.м. з полоси біля дороги, яка прилягає до
земельної ділянки позивача. Покладено обов'язок на ОСОБА_1
обов'язок усунути перешкоди в користуванні земельної ділянки та
вилучити із земельної ділянки ОСОБА_1 надлишок землі розміром 172
кв.м. по межі між земельними ділянками сторін, надавши її ОСОБА_2
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування
рішення суду, як ухваленого з порушенням вимог матеріального права
з постановлениям нового рішення про залишення заявленого позову
без задоволення.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і
обгрунтованість рішення суду в межах визначених ст.303 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає
задоволенню.
Вирішуючи справу суд виходив із того, що оскільки земельна
ділянка якою користується ОСОБА_2 за розмірами є на 238 кв.м.
меншою ніж та, що передана йому у власність, а земельна ділянка
ОСОБА_1 перевищує встановлені розміри на 178 кв.м. за рахунок
земельної ділянки позивача, то заявлені позовні вимоги підлягають
задоволенню.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає
дійсним обставинам справи та вимогам закону.
Як убачається з матеріалів справи, суміжна земельна ділянка
перебуває в користуванні відповідача ОСОБА_1, крім того, позивач
вважає, що той самовільно захопив також частину виділеної йому
ділянки, відгородив її огорожею з кілків і добровільно зняти цю
огорожу відмовляється.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив
зобов'язати відповідача ОСОБА_1 не перешкоджати йому
користуватися виділеною земельною ділянкою, а сільську раду
визначити межі переданої йому ділянки.
Відповідно до земельного законодавства України, зокрема ст.
125 Земельного кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
України ( 2768-14 ) (2768-14)
, право
власності на землю чи право користування земельною ділянкою
виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж такої
ділянки в натурі (і місцевості) та одержання документа, що
посвідчує це право.
Тому при вирішенні позову про усунення перешкоди у
користуванні земельною ділянкою суд мав з'ясовувати, чи було і як
саме вирішено питання про межі в зазначеному порядку.
У даному спорі судом було з"ясовано, що позивачеві у 1997 р.
рішенням Казавчинської сільської ради за НОМЕР_1 передано у
власність земельну ділянку у розмірі 0,36 га. і землевпорядними
організаціями межі між земельними ділянками сторін у натурі не
встановлені.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що висновок
суду про порушення прав користування земельною ділянкою з боку
відповідача, без встановлення меж між земельними ділянками є
передчасним.
Також суд допустився помилки у тому, що зобов"язав
Казавчинську сільську раду встановити межу між земельними
ділянками сторін у натурі, оскільки згідно ст.118,184,185
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, ст.55 Закону України "Про
землеустрій" ( 858-15 ) (858-15)
, п.п. 1.14, 1.15. 1.16 Iнструкції про
порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів
на право приватної власності на землю..." затвердженої наказом №43
( z0354-99 ) (z0354-99)
від 04.05.1999 р. Держкомзему України сільська рада
не відноситься до землевпорядних організацій які встановлюють межі
земельних ділянок в натурі.
Крім того, при вирішенні справи суд порушив принцип
диспозитивності визначений ст.11 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, а саме,
за відсутності таких вимог, передав у користування ОСОБА_2 60
кв.м. з полоси біля дороги, яка прилягає до земельної ділянки
позивача та вилучив із земельної ділянки ОСОБА_1 частину землі
розміром 172 кв.м.
За встановлених обставин рішення суду підлягає скасуванню, як
ухвалене з порушенням п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
із
залишенням позовних вимог без задоволення.
На підставі ст. 125,118,185,185 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, ст.ст. 55 Закону України "Про
землеустрій" ( 858-15 ) (858-15)
, п.п. 1.14, 1.15. 1.16 інструкції про
порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання
державних актів на право приватної власності на землю..."
затвердженої наказом №43 ( z0354-99 ) (z0354-99)
від
.4.05.1999 р. Держкомзему України, керуючись ст.ст.303, 307,
309, 313, 314, 316 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Кіровоградської області, -
ВИРIШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області
від 17 жовтня 2006 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту
проголошення і починаючи з 6 грудня 2006 року може бути протягом
двох місяців оскарженим в касаційному порядку безпосередньо до
Верховного Суду України.