2703/8411/12 Про стягнення зайво сплачених грошових коштів за кредитним договором - 01.04.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 06 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення грошових коштів,

у серпні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі ПАТ КБ "Приватбанк") зайво сплачених грошових коштів у розмірі 145726,57 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, як поручителем за кредитним договором, укладеним між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_6, достроково погашений кредит та відсотки за його користування в сумі 20180,11 доларів США згідно з розрахунком, наданим банком. Але ним зайво сплачені грошові кошти у розмірі 145726, 57 грн., оскільки сплатив неіснуючу суму кредиту в розмірі 4500 доларів США та безпідставно нараховані відсотки за користування цим кредитом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 06 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального ы процесуального права, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що він, як поручитель за кредитним договором, з метою запобігання звернення на предмет іпотеки погасив кредит від імені позичальника ОСОБА_6, але після з'ясував, що банк нарахував суми за кредитом, відсотками та штрафними санкціями у великому розмірі - за кредитом у розмірі 12000 доларів США він сплатив суму понад 28000 доларів США.

Вважає, що судом першої інстанції не досліджений детальний розрахунок нарахованих сум із посиланням на пункти кредитного договору, відповідно до яких ці суми нараховані, та з якого вбачається, що більшість відсотків нараховані у розмірі, що перевищує процентну ставку, встановлену в договорі кредиту, тобто ті зобов'язання, за які він поручився.

Також зазначає, що банк не видав йому документ, що підтверджує сплату кредиту ним, як поручителем, а також не надав детальний розрахунок, пред'явив лише загальну суму до сплати.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу та свідка ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем факту переплати сум за кредитним договором зі змінами, внесеними додатковою угодою.

З висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки він відповідає обставинам справи, узгоджується з нормами матеріального і процесуального права, та не спростовується доводами апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 19 червня 2007 року між ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк", і ОСОБА_6 був укладений кредитний договір №00-2649М, за умовами якого позичальник ОСОБА_6 отримала кредит на споживчі цілі у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування 10000 доларів США з терміном повернення 19 червня 2012 року, зі сплатою 17% річних за його користування, а в разі порушення позичальником певних зобов'язань - 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Відповідно до п. 3.1 зазначеного договору виконання зобов'язань позичальника забезпечується нерухомістю згідно договору іпотеки №783 від 20.06.2007р. та порукою згідно договору поруки №00-2649М/ДП від 19.06.2007р. (а.с. 47-52).

19 червня 2007 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 був укладений договір поруки №00-2649М/ДП, згідно з яким ОСОБА_3 поручився перед кредитором за виконання позичальником ОСОБА_6 зобов'язань за кредитним договором №00-2649М від 19.06.2007р. При цьому строк дії договору поруки був встановлений сторонами договору до моменту повного виконання зобов'язань за кредитним договором (а.с. 53).

З огляду на це доводи апелянта про те, що договір поруки припинився ще 02 листопада 2007 року, не відповідають дійсності.

20 серпня 2008 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" і ОСОБА_6 була укладена Додаткова угода №1 до кредитного договору №00-2649М, згідно з якою банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування 17000 доларів США зі сплатою за користування кредитом 18% річних, а в разі порушення позичальником певних зобов'язань - 40% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (а.с. 58).

20 серпня 2008 року у зв'язку зі змінами умов кредитного договору між ЗАТ КБ "Приватбанк" і поручителем ОСОБА_3 була укладена Додаткова угода №1 до договору поруки №00-2649М/ДП від 19.06.2007р., згідно з якою поручитель ОСОБА_3 поручився перед банком за виконання позичальником ОСОБА_6 обов'язків за кредитним договором і Додатковою угодою №1 до нього від 20.08.2008р., згідно з яким банк надав кредит у розмірі 17000 доларів США, а ОСОБА_6 зобов'язана повернути кредит в строк до 19 червня 2012 року, сплачувати за його користування 18% річних в дату сплати відсотків, якою є 25-е, а у випадку порушення строків повернення кредиту - 40% річних в дату сплати відсотків, зазначену вище, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі (а.с. 60).

ОСОБА_6 згідно з умовами зазначених вище кредитного договору та додаткової угоди отримала траншами (окремими частинами) у кредит 6000 доларів США 20.06.2007р., 4500 доларів США 23.11.2007р., та 12000 доларів США 26.08.2008р., що підтверджується заявами на видачу готівки, підписаними позичальником ОСОБА_6 та уповноваженими особами банку (а.с. 54, 57, 61).

Доводи апеляційної скарги про неотримання ОСОБА_6 траншу в розмірі 4500 доларів США спростовуються зазначеним вище письмовим доказом за підписом ОСОБА_6, а також її поясненнями в судовому засіданні в якості свідка про те, що отримала кредит траншами у розмірах 6000, 4500 і 12000 доларів США.

За користування кредитом нараховані відсотки, а за порушення строків виконання зобов'язань із повернення кредиту - пеня в розмірі 1818,61 доларів США.

Зазначена пеня банком списана з урахуванням фінансового стану, тяжких сімейних обставин та стану здоров'я ОСОБА_7

Положеннями статті 557 ЦК України встановлено, що боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя. Поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, у зв'язку з не направленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку, має право стягнути з кредитора безпідставно одержане або пред'явити вимогу до боржника.

У даному випадку позивачем не було надано доказів на підтвердження факту виконання у повному обсязі ОСОБА_6 своїх зобов'язань за кредитним договором, а тому грошові кошти, сплачені позивачем, як поручителем ОСОБА_6, не можуть вважатися безпідставно отриманим майном.

Крім того, слід зазначити, що внаслідок повного погашення заборгованості за кредитним договором №00-2649М до ОСОБА_3 в силу вимог ст. 556 ЦК України перейшли усі права кредитора, в тому числі право на отримання грошових коштів та відсотків за їх користування.

Доводи позивача про те, що більшість відсотків нараховані у розмірі, що перевищує процентну ставку, встановлену в договорі кредиту, тобто ті зобов'язання, за які він поручився, безпідставні, оскільки позивач пояснив, що не згодний із нарахуванням відсотків у розмірі 40% річних. В той же час позивач не заперечує, що мале місце порушення позичальником виконання зобов'язань за кредитним договором і додатковою угодою. Між тим останньою та додатковою угодою до договору поруки було передбачено саме такий розмір відсотків.

Таким чином, рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального закону, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування чи зміни.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів

апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду міста Севастополя від 06 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.