РIШЕННЯ
Iменем України
5 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних
справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Дяченка В.М.
суддів Власенко Л.I., Кочегарової Л.М.
при секретарі Лепеха А.С. розглянувши у відкритому судовому
засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про поділ будинку за апеляційною скаргою позивачки на рішення
Тельманівського районного суду Донецької області від 7 жовтня 2006
року,
встановила:
У серпні 2005 року позивачка звернулася до суду з зазначеним
позовом. Посилалася на те, що з 1979 року перебувала у фактично
шлюбних відносинах з відповідачем. В період сумісного проживання
вони придбали будинок №АДРЕСА_1. Оскільки сімейні відносини не
складаються, просила поділити будинок, який є спільною сумісною
власністю і виділити їй 1\2 частину будинку з належними йому
прибудовами.
Рішенням Тельманівського районного суду Донецької області від
7 жовтня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1. витрати на інформаційно-технічне
забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення скасувати,
посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи,
порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, яка доводи
скарги підтримала, заперечення представника відповідача ОСОБА_3,
який просив відмовити у задоволенні скарги, дослідивши матеріали
справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів
вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду
скасуванню з таких підстав.
Згідно ст.2 СК України, сімейний кодекс рег сімейні особисті
немайнові та майнові відносини між подружжям.
Згідно з положеннями п.6 Прикінцевих положень СК України,
Сімейний кодекс України ( 2947-14 ) (2947-14)
Встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що
сторони були знайомі з 1979-1980 року, разом працювали на
Донецькій залізниці та проживали у будинку матері ОСОБА_1. 25
травня 1981 року ОСОБА_2. на підставі договору купівлі-продажу
придбав у ОСОБА_4. будинок № АДРЕСА_1 Донецької області, вартістю
1000 руб. На пропозицію ОСОБА_2, ОСОБА_1. поселилася до будинку, а
13 квітня 1982 року була зареєстрована в цьому будинку. На
теперішній час позивачка проживає в будинку.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про поділ будинку на
підставі норм СК України, суд першої інстанції виходив з того, що
позивачка не надала доказів, які підтверджують її вимоги про
набуття спірного будинку за час спільного проживання з
відповідачем.
Однак погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки
вони не відповідають обставинам справи та нормам матеріального
права.
Як свідчать матеріали справи, позивачка ОСОБА_1. звернулася
до суду і просила захистити її права на підставі норм Сімейного
кодексу України ( 2947-14 ) (2947-14)
шляхом поділу будинку, вважаючи його
спільною сумісною власністю з ОСОБА_2.
Між тим, учасниками сімейних відносин є подружжя, тобто
особи, шлюб між якими зареєстровано відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. і ОСОБА_2. у
зареєстрованому шлюбі не перебували, а знаходилися у
фактично шлюбних
відносинах.
Посилаючись при вирішення спору на ст. 74 СК України, яка
регулює питання про право на майно жінки та чоловіка, які
проживають однією сім"єю, але не перебувають у шлюбі між собою,
суд першої інстанції не врахував, що правовідносини виникли між
сторонами до набрання чинності СК України і тому на ці
правовідносини положення сімейного к су України не
розповсюджуються.
Обгрунтовуючи позов, ОСОБА_1. посилалася на те, що будинок №
АДРЕСА_1 Донецької області є спільною сумісною власністю.
Ці доводи є неспроможними.
Iз справи видно і цього не оспорює ОСОБА_1., що згідно з
договором купівлі-продажу від 25 травня 1981 року будинок на праві
власності належить ОСОБА_2.
З позовом про визнання права власності на будинок ОСОБА_1. до
суду не зверталася і тому вважати, що цей будинок є спільною
сумісною власністю подружжя і підлягає поділу з урахуванням норм
СК України підстав немає.
Відповідно до ст.309 ЦПК України рішення с першої інстанції
може бути скасовано з ухваленням нового рішення у зв"язку з
порушенням або неправильним застосуванням норм матеріального або
процесуального права.
Враховуючи обставини справи та положення норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду, як
таке, що постановлене з порушенням норм матеріального права
підлягає скасуванню з відмовою ОСОБА_1 у задоволенні позовних
вимог на підставі норм Сімейного к су України про поділ будинку,
який є спільною сумісною власністю.
ОСОБА_1. не позбавлена можливості звернутися до суду з
позовом про право власності.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. не є підставою для
скасуванню рішення.
Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тельманівського районного суду Донецької області від
7 жовтня 2006 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 доОСОБА_2 про поділ
будинку, який є загальною сумісною власністю -відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена шляхом подання касаційної cкapгa протягом двох
місяців з дня набрання чинності.