Справа № 22ц-1763 Головуючий у 1 інст. Гресько В.А.
категорія 42 Доповідач Кашапова Л.М.
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 грудня 2006 року
Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого - Кашапової Л.М.
суддів - Плотіциної Н.А., Омельчука М.I.
при секретарі - Константіновій I.А.
з участю сторін
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування
шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Ємільчинського районного суду від ЗО червня 2006 року
встановив:
В квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до
ОСОБА_2, в якому просила стягнути з відповідачки 3330грн. 7 6коп.
на відшкодування шкоди, заподіяної нестачею товаро-матеріальних
цінностей та судові витрати.
Посилалися на те, що 17.06.2003 року вона, як приватний
підприємець, уклала з відповідачкою трудовий договір та договір
про повну матеріальну
відповідальність, згідно яких ОСОБА_2 зобов'язалася
виконувати роботу по продажу продовольчих та непродовольчих
товарів з повною матеріальною відповідальністю за прийнятий на
реалізацію товар.
При проведенні інвентаризації в магазині, розташованому в
с.Рудня-Iванівська Ємільчинського району Житомирської області
була виявлена нестача товаро-матеріальних цінностей на суму
3330грн. 76коп., про що складено акт від 24.02.2005 року.
Заподіяні збитки відповідачка в добровільному порядку не
відшкодувала.
Рішенням Ємільчинського районного суду від 30.06.2006 року
в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати
та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на
те, що суд не дав належної оцінки зібраним по справі доказам,
неправильно застосував норми матеріального закону, а тому висновки
суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Розглянувши справу в межах,, визначених ст.303 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга
підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що
позивачка не надала суду доказів про те, що вона виплатила
відповідачці заробітну плату за весь період роботи в сумі 4
625грн.
З таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки він
суперечить вимогам закону та дійсним обставинам справи.
Згідно ст.11 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, суд розглядає цивільні
справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,
поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними
вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які брали
участь у справі.
Відповідно до вимог ст.130 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
працівники
несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну
підприємству, установі, організації внаслідок порушення
покладених на них трудових обов'язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні
інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення
відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і
порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода
заподіяна підприємству, установі, організації винними
протиправними діями /бездіяльністю/ працівника.
Відповідно до вимог ст.ст.134,135-1 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі
шкоди, заподіяної з їх вини у випадку, коли між працівником і
підприємством, установою, організацією укладено письмовий договір
про взяття на себе працівником повної матеріальної
відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших
цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно
свідоцтво про реєстрацію фізичної особи-підприємця 27.04.2000року
займалась індивідуальною підприємницькою діяльністю: здійснювали
роздрібну торгівлю продовольчими та непродовольчими товарами в
магазині, що розташований IНФОРМАЦIЯ_1 /а.с.9,10/.
17.06.2003 року позивач уклала трудовий договір з продавцем
ОСОБА_2, який був зареєстрований в Новоград-Волинському
міському центрі зайнятості, та письмовий договір про повну
матеріальну відповідальність /а.с.З,5/.
При інвентаризації товаро-матеріальних цінностей 24.02.2005
року виявлена нестача товарів на суму 3330грн. 76коп., що
підтверджується інвентаризаційними відомостями, актом наслідків
та переліком наявних
товарів, складеним особисто відповідачкою /а.с.6-8,19-21/.
За даних обставин, з врахуванням того факту, що відповідачка
ОСОБА_2 не заявляла зустрічного позову про стягнення
заборгованості по заробітній платі, висновок суду про те, що
вимоги позивачки щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної
працівником нестачею товаро-матеріальних цінностей, є
безпідставними, не відповідає вимогам закону та матеріалам справи,
а тому рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про
задоволення позову.
З врахуванням того, що ОСОБА_2 не надала суду документа льних
доказів про те, що їй були передані на реалізацію товари на суму
12грн.79коп./а.с.8а/, які не були включені в інвентаризаційні
відомості, та про те, що при інвентаризації не була врахована
здана нею 30.04.2003 року виручка в сумі 670грн., питання про
застосування строку позовної давності перед судом не ставила,
апеляційний суд вважає, що з відповідачки ОСОБА_2 слід стягнути на
користь позивачки ОСОБА_1 3330грн. на відшкодування шкоди,
заподіяної нестачею товаро-матеріальних цінностей, 150грн. на
відшкодування витрат на правову допомогу та 51грн. на
відшкодування витрат по оплаті судового збору, а всього
3531грн. 7 6коп.
Керуючись ст.ст.218,303,307,309,314,317 ЦПК України,
апеляційний суд -
вирішив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.
Рішення Ємільчинського районного суду від ЗО червня
2006 року скасувати.
Ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3330грн. 7 6коп. на
відшкодування шкоди, заподіяної нестачею товаро-матеріальних
цінностей, 150грн. на відшкодування витрат, на правову допомогу,
51грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору, а
всього 3531грн. 76коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку
безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з
дня набрання законної сили.