Р I Ш EH Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ.
30 листопада 2006 року. Апеляційний суд Чернігівської області
в складі: головуючого - судді Шевченка В.М.,
суддів Смаглюк Р.I., Острянського В.I.,
при секретарі Iвановій Н.Б.,
з участю представника позивачки,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні
апеляційного суду Чернігівської області в м. Чернігові апеляційну
скаргу відповідачки ОСОБА_1 на рішення Варвинського районного суду
від 13 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1
про стягнення боргу за договором позики, -
встановив:
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить скасувати
вказане рішення внаслідок неправильного застосування норм
матеріального і процесуального права та постановити нове рішення
про відмову в позові з таких підстав.
В серпні 2006 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з
позовом про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 боргу в сумі 9900
грн. за договором позики від 1 червня 2006 року, оскільки у
визначений сторонами строк до 1 серпня 2006 року він не був
повернутий.
Рішенням Варвинського районного суду від 13 вересня 2006 року
позов задоволено. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що 1
червня 2006 року між сторонами був укладений письмово договір
позики на суму 9900 грн., що підтверджується розпискою ОСОБА_1,
яка зобов"язалася повернути борг до 1 серпня 2006 року. В
визначений строк борг відповідачка не повернула, тому відповідно
до ст.1046 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
він підлягає стягненню. Доводи
відповідачки щодо фіктивності вказаного договору, його безгрошів"я
не доведені належними та допустимими доказами, носять характер
припущення, тому не спростовують вимоги позивачки.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 вказане рішення
вважає незаконним з таких підстав. Судом було встановлено, що в
травні 2006 року у позивачки були вкрадені гроші, в крадіжці яких
вона підозрювала її доньку, вимагала від неї повернення грошей,
тому вона, під тиском, боячись розправи, бажаючи захистити доньку,
написала розписку про повернення боргу в сумі 9900 грн. Свідок
ОСОБА_3 в суду пояснила, що передачі грошей не було під час
написання розписки. Суд не дав належної оцінки цим доказам, не
витребував з Варвинського РВВС матеріали перевірки щодо крадіжки
грошей у позивачки і не викликав свідка -дільничного інспектора,
який проводив таку перевірку. її клопотання щодо цього судом
відхилені. Постановлене судом рішення не відповідає матеріалам
справи, висновки зроблені на неповно з"ясованих обставинах, тому
просить його скасувати і постановити нове рішення про відмову в
позові.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення
сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної
скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з
таких підстав.
Як вбачається з показань свідка ОСОБА_3, сторони прийшли до
неї з написаною розпискою і мова йшла про те, що донька ОСОБА_1
взяла гроші позивачки, а про позику грошей мови не було. Про те,
що гроші вкрала донька відповідачки їй говорила ОСОБА_2, яка
їздила до ворожки і та по фотографії сказала їй, хто вкрав гроші з
сумочки доньки. Звинувачення доньки відповідачки в крадіжці грошей
ОСОБА_2 стала говорити після приїзду від ворожки, до міліції вона
не зверталася, написана розписка була тижнів через три після
цього, до міліції зверталася відповідачка /л.с. 26-27/.
З показань позивачки вбачається, що факт передачі грошей був
у неї вдома, написання розписки було в нотконторі, в присутності
нотаріуса, який диктував зміст розписки, та секретаря нотаріуса
/л.с.24/.
З показань відповідачки вбачається, що розписка від 1 червня
2006 року була написана нею під тиском позивачки, яка їй
погрожувала "рекетом", що з цього приводу вона зверталася до
дільничного міліції Чміля / л.с. 24зв.-25/.
З розписки, написаної 1 червня 2006 року, вбачається, що
ОСОБА_1 позичила у ОСОБА_2 суму 9900 грн., еквівалентну сумі 1800
долларів США, до 1 серпня 2006 року, при цьому була присутня
свідок ОСОБА_3.
Відповідно до ч.З ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
волевиявлення
учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній
волі. Відповідно до ст. 1046 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором
позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові
кошти, договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Наведені докази спростовують факт передачі грошей, факт
присутності при цьому свідка ОСОБА_3 і написання в її присутності
розписки, форма договору не відповідає його змісту, оскільки з
наведених доказів вбачається, що мала місце крадіжка грошей у
позивачки невстановленою особою тижнів за три до написання
розписки відповідачкою.
За таких обставин вимоги позивачки не грунтуються на законі,
не відповідають ст.ст.1046, 1049, 1050 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до ч. 2 ст. 1051 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо договір був
укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості
представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої
обставини, судове рішення може грунтуватися на свідченнях свідків.
З наведених показань свідка ОСОБА_3 вбачається вказана обставина.
Таким чином, суд, встановивши вказані обставини, дав їм
невірну юридичну оцінку, неправильно застосував норми
матеріального права, що відповідно до п.п.3,4 ст. 309 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
є безумовною підставою для скасування постановленого
рішення і ухвалення нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 3,4 ст. 309, 313, 314, 316,
317, 319, 10, 60, 212 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, ст.ст. 203, 1046,
1049-1051 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, апеляційний
суд,
вирішив:
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Варвинського районного суду від 13 вересня 2006 року
скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 в позові про стягнення боргу за договором
позики. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в повернення мита 45
грн., в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення 30
грн.
Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржене до
Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох
місяців з дня проголошення.
Головуючий :