Справа № 22ц-5537/200б p. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 13 суддя Красвітна Т.П.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 р. Колегія суддів Судової палати у
цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі:
Головуючого судді: Перцової В.А.
Суддів: Козлова С.П., Повєткіна В.В.
При секретарі: Білоус A.M.
Розглянула у відкритому судовому засіданні в
М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
та ОСОБА_2
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду
М.Дніпропетровська від 11 травня 2006 року
за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про
визнання недійсним договору дарування, -
Встановила :
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду
М.Дніпропетровська від 11 травня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2
відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про
визнання недійсним договору дарування (а.с.201-203).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просить рішення суду
скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позов,
оскільки, на їх погляд, договір дарування укладений з метою
приховати майно від стягнення в рахунок погашення боргу за
договором позики, тобто є мнимою угодою без наміру створити
правові наслідки; сама угода засвідчена нотаріусом без надання
ОСОБА_4 свідоцтва на 1/2 частку спірної квартири, що є спільною
власністю подружжя; державне мито судом стягнуто без врахування
його сплати позивачами при зверненні до суду з позовом про
стягнення боргу (а.с.214-218) .
Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої
інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у
суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є
необгрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, спірна квартира
придбана відповідачами під час шлюбу, право власності на неї було
оформлено на відповідача, який був членом ЖВК, а 23 березня 2000
року між відповідачами укладено угоду дарування цієї квартири,
відповідач подарував квартиру відповідачці, угоду посвідчено
нотаріально.
Постановлюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд
першої інстанції вказав, що факт наявності у відповідача боргу
перед позивачами на час укладення угоди дарування квартири не є
доказом того, що ця угода є мнимою; угода відповідає вимогам
діючого законодавства.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої
інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Згідно зі ст.58 ЦК України в редакції 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року,
що діяла на час виникнення спірних правовідносин, мнимою є угода,
укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні
наслідки.
Як вбачається з матеріалів справи, на час укладення спірної
угоди квартира під арештом з метою стягнення на користь
позивачів не знаходилась.
За таких обставин відповідно до вимог Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
відповідач мав право будь-яким чином
розпорядитися належною йому квартирою.
Позивачі не є сторонами спірного договору, укладення між
відповідачами вказаного договору ніяким чином права
позивачів не порушує.
Твердження позивачів про мнимість угоди між відповідачами є
лише припущенням позивачів, пов'язаним з наявністю у
відповідача боргу перед ними.
Нотаріальне посвідчення договору дарування відповідає вимогам
Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) (3425-12)
.
Тому доводи апеляційної скарги відповідача щодо
необгрунтованості рішення суду першої інстанції про відмову
в позові є безпідставними.
Не можуть бути прийняті до уваги і доводи апеляційної скарги
в частині стягнення з відповідачів судових витрат по справі,
розмір яких відповідає вимогам ст.80 ЦПК України та ст.З
Декрету Кабінету Міністрів України "Про мито" ( 7-93 ) (7-93)
.
Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини
справи, надав належну оцінку доказам по справі і постановив
законне і обгрунтоване рішення про часткове задоволення
позовних вимог.
Порушень матеріального та процесуального права при
ухваленні рішення судом не допущено.
Тому підстав для скасування або зміни рішення суду
першої інстанції немає.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315
Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду
М.Дніпропетровська від 11 травня 2006 року - залишити без
зміни.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає
законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в
касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох
місяців з дня набрання законної сили.