УХВАЛА
Iменем України
23 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у
цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді Песоцької Л.I.
суддів Дяченка В.М., Кочегарової Л.М.
при секретарі Горбань К.С. розглянувши у відкритому судовому
засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 і Товариства
з обмеженою відповідальністю "Галатея" (далі ТОВ "Галатея") до
Маріупольської міської ради, Управління міського майна, ОСОБА_2
про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежиле
приміщення, рішення Маріупольської міської ради, договору
купівлі-продажу нежилого приміщення, визнання права власності на
нежиле приміщення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1
ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя від
3 серпня 2006 року,
встановила:
рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя від 3
серпня 2006 року відмовлено в задоволенні позовів ОСОБА_1 і ТОВ
"Галатея" до Маріупольської міської ради, Управління міського
майна Маріупольської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним
свідоцтва про право власності на не житлове приміщення, рішення
Маріупольської міської ради, договору купівлі-продажу, права
власності на не житлове приміщення.
В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_3
ставить питання про скасування рішення суду, як постановленого з
порушенням норм матеріального та процесуального права, і
постановления рішення про задоволення позовів.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивачів
ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу, представників
Маріупольської міської ради Ботман О.О. і Управління міського
майна Ракульцеву C.O., які просили рішення залишити без зміни,
обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що
апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору
купівлі-продажу від З травня 1995 року, укладеного між Комітетом
міського майна, як продавцем, та організацією орендарів-членів
колективу орендного підприємства "Магазин "Галатея", як покупцем,
остання придбала у власність вбудоване нежиле приміщення на
першому поверсі в жилому будинку по АДРЕСА_1, загальною площею
734,1 кв.м (а.с.7-9). За договором оренди, укладеним 14 жовтня
2003 року між Управлінням міського майна Маріупольської міської
ради та підприємцем ОСОБА_2, останньому в оренду була передана
частина підвалу цього ж жилого будинку, яка складалась з приміщень
2-3,7,29-37, загальною площею 262,2 кв.м (а.с.22-23). Рішенням
Маріупольської міської ради НОМЕР_1 від 27 січня 2004 року про
затвердження переліку об'єктів міської комунальної власності, які
підлягали приватизації у першому півріччі 2004 року, дозволена
приватизація приміщення орендованого ОСОБА_2 (а.с. 11). За
договором купівлі-продажу від 1 березня 2004 року Управління
міського майна продало ОСОБА_2 вбудоване нежиле приміщення
літ.А/п, загальною площею 262,2кв.м за 31884 грн. (а.с.24-25). 5
травня 2004 року ОСОБА_2 видане свідоцтво про право власності на
придбане нежиле вбудоване приміщення (а.с.47). Рішенням
господарського суду Донецької області від 22 лютого 2005 року,
залишеним без зміни апеляційною та касаційною інстанціями,
відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Галатея" до Управління
міського майна Маріупольської міської ради про визнання недійсним
зазначеного договору купівлі-продажу
(а.с.31-33,52-55,118-119,128).
Відмовляючи в задоволенні позовів, суд вказав на те, що
спірне приміщення не є допоміжним приміщенням жилого будинку, тому
не може бути визнане спільною власністю позивачів. З такими
висновками не можна не погодитись.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про приватизацію житлового
фонду" ( 2482-12 ) (2482-12)
. приватизація державного житлового фонду (далі
приватизація) - це відчуження квартир (будинків), кімнат у
квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше
наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень
(підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь
громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд
місцевих рад та житловий фонд, який знаходиться у повному
господарському віданні чи оперативному управлінні державних
підприємств, організацій, установ.
Згідно з ч.З п.9 ст.8 Закону нежилі приміщення житлового
фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського
харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування
населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність
відповідних міських, селищних, сільських рад.
Як встановлено з пояснень представників сторін, договору
купівлі-продажу (а.с.24-25), даних інвентарної справи Бюро
технічної інвентаризації (а.с.148-149,151) спірне приміщення є
частиною підвалу жилого будинку по АДРЕСА_1 і складається із
кімнат - складських приміщень, які були вбудовані при будівництві
для магазину, розташованого на першому поверсі будинку. Ці
приміщення не призначались для забезпечення експлуатації будинку
або побутового обслуговування його мешканців і не були в
користуванні останніх.
Тому суд правильно не визнав за позивачами право власності на
спірне приміщення і право, як за співвласниками жилого будинку,
оспорювати правовстановлюючі документи на це приміщення.
До того ж, позивач ТОВ "Галатея" є власником за договором
купівлі-продажу від З травня 1995 року державного майна орендного
підприємства "Магазин"Галатея" з вбудованим нежилим приміщенням
площею 734,1 кв.м, розташованим на першому поверсі будинку
АДРЕСА_1, тобто власником конкретного нежилого приміщення і не є
співвласником жилого будинку.
З урахуванням зазначеного нема підстав погодитись з доводами
апеляційної скарги про те, що рішення постановлене з порушенням
норм матеріального права.
Не можна погодитись і з посиланнями на порушення судом норм
процесуального права, оскільки, крім позивачки ОСОБА_1, інші
мешканці жилого будинку, в якому розташоване спірне приміщення,
участі у справі не приймали і судом не вирішувалося питання про їх
права та обов'язки.
Рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 10, 60,213,215 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, положенням ст.ст. 1,8,10 Закону України "Про
приватизацію державного житлового фонду" ( 2482-12 ) (2482-12)
. Підстав для
його скасування не має.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя від 3
серпня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з дня проголошення і може бути
оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців.