IМЕНЕМ УКРАЇНИ
РIШЕННЯ
10 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області у
складі:
Головуючого : Рибалко Л.I. Суддів : Новікової Г.В.,
Дем,яносова М.В.
При секретарі : Коваленко Т.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Харцизького міського суду Донецької області від 19 червня 2006
року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа-приватний
нотаріус Харцизького міського нотаріального округу ОСОБА_3 про
визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,-
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши в обсязі
апеляційної скарги досліджені судом по справі докази, суд-
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1. в апеляційній скарзі оспорює обгрунтованість рішення
Харцизького міського суду Донецької області від 19 червня 2005
року, яким було задоволені позовні вимоги ОСОБА_2. та визнано
недійсним договір купівлв-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між
ним та ОСОБА_2 і посвідчеий 26 вересня 2005 року приватним
нотаріусом та зареєстрованим за номером 1693 і ставить питання про
його скасування з направленням справи на новий с удовий розгляд.
Доводи скарги зводяться до того, що постановлене судом
рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального
закону, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам
справи. Вважає, що суд визнавши правочин недійсним необгрунтовано
не зобов*язав позивача повернути отримані за угодою гроші, при
цьому помилково послався на вимоги ст. 1186 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
які ніякого відношення до циї правовідносин не мають.
Відповідно до вимог ст. 225 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правочин,
який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не
усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними,
може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі
її смерті-за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси
порушені.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що
позивачеві дійсно на праві приватної власності належала'квартира
АДРЕСА_1. Він є інвалідом 2-ї групи по психічному захворюванню у
в*язку з чим перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері,
і у нього встановлений діагноз: параноїдна безпреревно поточна
шизофренія.
Встановивши, що при укладені договору купівлі-продажу
належної позивачеві квартири 26 вересня 2005 року, ОСОБА_2., як в
період укладання їм юридичної угоди-шдписання договору
купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1, так
і в цей час страдав і страдає хронічним психічним захворюванням-
шизофренія, непреривний тип пливу, параниїдна форма,
емоційно-волевий дефект, в указаний період часу за своїм психічним
станом не міг зрозуміти значення своїх дій і керувати ними,
прийшов до обгурнтованого висновку про визнання правочину
недійсним.
Рішення в цій частині є законним і обгрунтованим, в ньому
повно відображені обставини, що м ають значення для справи,
висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають
дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в
ході судового засідання.
Відповідно до вимог ст. 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
недійсність
правочину не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов*язані з
його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов*язана
повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на
виконання цього правочину, а в разі неможливості такого
повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні
майном, виконаній роботі, наданій послузі, -відшкодувати вартість
того, що одпержано, за цінами, які існують на момент
відшкодування.
Вирішуючи питання про правові наслідки недійсності правочини
суд першої інстанції виходив з того, що шкода була завдана
фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала
значення своїх дій та не могла керувати ними, у зв*язку з чим не
відшкодовується .
Але з таким висновком суду погодитися не можливо оскільки
правовідносини які склалися між сторонами витікають із
взаємовідносин, а саме дій особ спрямованих на набуття, зміну або
припинення цивільних прав та обов*язків -правочинів, а не із
правовідносин у зв*язку із відшкодуванням шкоди, тому посилання
суду першої інстанції на вимоги ст.ст. 1184 та 1186 безпідставні і
не грунтуються на вимогах закону.
В судовому засіданні як суду першої інстанції так і
апеляційного суду представник позивача не надала переконливих
доказів того, що при укладенні договору купівлі-продажу ОСОБА_2.
не отримував гроші в сумі 12 123 грн., крім эго позов про
визнання угоди недійсною заявлено не у зв*язку з тим, що позивач
не отримував за продану ним квартиру гроші, а у зв*язку з тим, що
під час його укладення він не усвідомлював значення своїх дій та
не мог керувати ними.
Відповідач ОСОБА_1. в свою чергу також не надав доказів, що
договір купівлі-продажу квартири було укладено за іншу, більшу
аніж указано в договорі суму, тому апеляційний суд приходить до
висновку, що позивач повинен повернути другій стороні,
відповідачеві ОСОБА_1., гроші які одержав ОСОБА_2. на виконання
вказаного правочину 12 123 грн., які слід стягнути в судовому
порядку саме з позивача .
Керуючись ч.Iп.З.ст. 307, ч.1п,4 ст. 309, 313-315 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд, -
ВИРIШИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 19
червня 2006 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 123 грн. (дванадцять
тисяч сто двадцать три грн.) .
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з момоенту
його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку
безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з
дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Судді :