22-ц/796/281/2013 Про стягнення суми страхового відшкодування та пені - 15.01.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 вересня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення суми страхового відшкодування та пені, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», просив стягнути з ПАТ «Страхової компанії «Брокбізнес» на його користь страхове відшкодування в сумі 105951,26 грн., суму матеріальної шкоди, що спричинена позивачу, внаслідок ДТП, що складає 55233,86 грн., пеню в розмірі 16924,44 грн. та судові витрати.

В ході розгляду справи позивач зменшив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 18083,22 грн. страхового відшкодування, 11159,32 грн. пені, 292,42 грн. судових витрат.

рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07.09.2012 року позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення суми страхового відшкодування та пені - задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 18083 грн. 22 коп., пеню у розмірі 11159 грн. 32 коп. та судові витрати в розмірі 292 грн. 42 коп., а всього 29534 грн. 96 коп.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» подав апеляційну скаргу. В скарзі посилався на те, що суд першої інстанції при розгляді справи не дослідив всі обставини, не дав оцінку наявним доказам. Також посилався, що судом безпідставно застосовано ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (1961-15) , так як даний закон не може бути застосований до правовідносин що склалися між сторонами. Зазначав, що позивачем не надано відповідачу документів, що підтверджують оплату відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу, а тому відповідно до договору страхування здійснена авансова виплата страхового відшкодування є остаточною, тобто у позивача відсутнє право на отримання решти страхового відшкодування. Також зазначав, що судом безпідставно задоволено позовні вимоги в частині стягнення пені, оскільки відповідачем, відповідно до умов договору страхування, було прийнято рішення про затримку виплати страхового відшкодування на строк до 6-ти місяців з метою перевірки всіх обставин події, про що було повідомлено позивача.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи скарги підтримав.

Представник позивача в судовому засіданні 11.12.2012 року доводи скарги не визнала.

В судове засідання 15 січня представник позивача не з'явилась, про день і час розгляду справи повідомлена.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позов, суд вважав встановленими такі обставини.

23.03.2010 року між ОСОБА_2 та СК «Брокбізнес», в особі Кримського філіалу був укладений договір № 006-1002134/016НТ добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого було застраховано автомобіль Mitsubishi Lancer Evolution, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 160 000 гривень, строком дії з 25 березня 2010 року до 24 березня 2011 року.

20 травня 2010 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу Mitsubishi Lancer Evolution, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що спричинило пошкодження транспортного засобу. 20.05.2012 року позивач звернувся до відповідача про оформлення страхового випадку. Дані обставини були визнані, в тому числі, і відповідачем, відповідно до письмових пояснень, наданих суду, а тому не підлягають доказуванню згідно з ч.1 ст. 61 ЦПК України.

Для визначення суми відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого застрахованому автомобілю було проведено авто-товарознавче дослідження. Згідно висновку № 31-0355 від 08 червня 2010 року сума відновлювального ремонту транспортного засобу Mitsubishi Lancer Evolution, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 105 951, 26 грн., сума матеріальної шкоди, що спричинена власнику транспортного засобу становить 55233,86 грн.

Повний пакет документів для виплати страхового відшкодування позивачем було надано відповідачу 05 липня 2010 року, що також не заперечується відповідачем.

За результатами розгляду страхової справи прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 75832,91 грн., яка була перерахована через систему «Аваль-експрес» 01 березня 2011 року.

Вказані обставини є доведеними і судом першої інстанції встановлені вірно.

Так, як відповідач не виплатив позивачу повну вартість відновлювального ремонту, суд вважав право позивача порушеним та достягнув з СК «Брокбізнес» 18 083 грн. 22 коп. страхового відшкодування та пеню за прострочення виконання умов договору добровільного страхування в сумі 11 159 грн. 32 коп. При цьому судом не зазначено в рішенні жодного розрахунку пені та не зрозуміло за який період вона нарахована.

Колегія суддів з таким висновком погодитись не може, так як суд не повно встановив ті обставини справи, які мали значення для її вирішення, не вірно застосував норми матеріального права.

З рішення суду першої інстанції вбачається, що спір в частині стягнення пені та розміру страхового відшкодування вирішувався судом на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності" (1961-15) .

Проте відносини, що склалися між сторонами є відносинами майнового страхування, а не страхуванням відповідальності.

Так, згідно ч. І статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події(страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про страхування» та ч. І статті 990 ЦК України здійснення страхових виплат і виплат страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування.

Отже відносини, що склалися між Позивачем та Відповідачем регулюються Законом України «Про страхування» (85/96-ВР) , Договором та Правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 20.11.2007р. (зі змінами №1 від 13.03.2009 р.) (у подальшому - Правила страхування).

Відповідно до розділу 17, укладеного між сторонами договору, страхове відшкодування внаслідок події ДТП, здійснюється протягом 10 робочих днів після підписання страхового акту, а страховий акт має бути складений протягом десяти робочих днів після отримання всіх документів..

Повний пакет документів для врегулювання вказаної страхової справи був у Відповідача 05.07.2010р., про що зазначає сам відповідач.

З пропуском 10 денного строку, відповідач 22.07.2010р., у відповідності до п. 14.2.9 Договору страхування прийняв рішення про затримку у виплаті страхового відшкодування на строк до 6 (шести) місяців про що повідомив Позивача листом від 22.07.2010р. № ЦВ 4538/10 (докази направлення листа, зокрема поштовий реєстр відправлень та квитанція були додані до матеріалів справи).

Разом з тим колегія суддів, вважає, що приймаючи таке рішення СК діяла в межах договору, а заперечення позивача з приводу того, що позивач не довів, що він вчиняв перевірку не приймаються, тому, що вказана вище відстрочка у виплаті страхового платежу є невід'ємним правом Відповідача та цілком закономірною, враховуючи пп.8.2.1 Правил страхування та пп. 14.2.1 Договору відповідно до якого «Страховик має право перевіряти інформацію, яку повідомив Страхувальник.

Ухвалюючи рішення про стягнення пені, суд безпідставно, ці умови договору не врахував, та вищенаведений шестимісячний строк зарахував в період прострочення виконання зобов'язань.

05.02.2011р. Відповідачем прийнято рішення про виплату Позивачу страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб згідно договору №006-1002134/016НТ добровільного страхування наземного транспортного засобу від 23.03.2010р., про що повідомлено Позивача листом від 05.02.11р. № ЦВ 17918/У.

15.02.2011р. Відповідачем складено страховий акт №17918/1 згідно якого Позивачу підлягає до сплати авансова сума страхового відшкодування (80% від загальної суми понесених збитків) 75832,91 (сімдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять дві) гривні 91 копійка.

Апеляційним судом встановлено, що від дати ухвалення рішення про зупинку до дати складання страхового акту минув строк більше шести місяців, тобто допущено порушення строків, визначених умовами договору.

рішення відповідача про виплату позивачу авансової суми, а не повної суми страхового відшкодування відповідає п.17.3 договору, відповідно до якого:

«У разі настання страхових випадків, передбачених п. 12.1.1 - 12.1.3 цього Договору, крім конструктивного знищення ТЗ з будь-яких причин має право здійснити попередню(авансову) виплату страхового відшкодування у розмірі 60-80% від повного розміру страхового відшкодування, у тому числі, у наступних випадках:

- у разі, якщо визначення розміру страхового відшкодування здійснюється на підставі акту (звіту) авто товарознавчого дослідження:

Виплата остаточної суми страхового відшкодування здійснюється після надання Страховику документів, що підтверджують оплату відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу (акти виконаних робіт, чеки, квитанції про оплату, тощо). У разі ненадання вказаних документів, здійснена авансова виплата страхового відшкодування вважається остаточною.

В свою чергу, на момент подачі позову Позивач жодних документів, які б підтверджували здійснення відновлювального ремонту до Відповідача не надав, тому відповідач мав право на виплату лише не більше 80% суми страхового відшкодування, яка і була здійснена страховою компанію «Брокбізнес».

Як було встановлено під час апеляційного розгляду позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату решти суми страхового відшкодування лише в серпні 2012 року, проте, колегія суддів вважає, що відповідач 30 серпня 2012 року правомірно відмовив у виплаті решти суми страхового відшкодування, так як відповідно до п.17.3 договору, передбачено, що виплата остаточної суми страхового відшкодування здійснюється після надання Страховику документів, що підтверджують оплату відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу зі станції технічного обслуговування, попередньо погодженої із Страховиком.

Так, як позивач не довів, що ним були виконані вказані умови договору, підстави для зобов'язання відповідача виплатити решту суми страхового відшкодування відсутні.

Суд першої інстанції задовольняючи вказані вимоги, безпідставно не застосував умови договору, які сторонами були погоджені під час його укладення, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в їх задоволенні.

При задоволенні вимог про стягнення пені, суд неправильно встановив строк прострочення та не застосував п.17.20 Договору № 006-1002134/016НТ добровільного страхування від 23.03.2010р. яким передбачено, що при порушенні термінів виплати страхового відшкодування Страховик сплачує Страхувальнику (вигодонабувачу) пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як вже зазначалось вище, рішення про затримання виплати страхового відшкодування відповідач прийняв з порушенням 10 денного строку з дати отримання всіх документів. Так, рішення про виплату, або рішення про зупинення позивач повинен був прийняти не пізніше 19 липня 2010 року. Зупинення в порушення умов договору тривало більше шести місяців. Строк прострочення складає 25 робочих днів. ( 3 дні до 22.07.2010 року і 22 дні з часу закінчення 6 місяців до дати складання страхового акту до 15.02.2011 року)

Кошти були перераховані на рахунок 01.03.2012 року з дотриманням 10 денного строку після складання страхового акту.

Розмір пені за порушення строків визначених договором складатиме суму 75832.91х17/100х25/365 = 882 грн. 99 коп.

Так, як суд не вірно встановив обставини справи, які мали значення для її вирішення, неправильно визначив період затримки, застосував норми матеріального права, визначив суму з якої має обраховуватись пеня, рішення суду в частині стягнення пені також підлягає скасуванню, а розмір пені зменшенню до суми 882 грн. 99 коп.

Враховуючи вищенаведене, а також вимоги ст. 88 ЦПК України, зменшена також має бути сума судових витрат, що підлягають стягненню, пропорційно до розміру задоволених апеляційним судом вимог, яка складатиме суму 171 грн. (120 грн. ІТЗ +51грн. державне мито за вимоги майнового характеру, які поніс позивач)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» - задовольнити частково.

рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 вересня 2012 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" на користь ОСОБА_2 пеню за порушення строків виплати страхового відшкодування у розмірі 882 грн. 99 коп. та судові витрати 171 грн., а всього 1053 грн. 99 коп. (одну тисячу п'ятдесят три грн.99 коп.)