Справа № 22ц-1703/2006 p. Головуючий у першій інстанції
Морозов О.Б.
Категорія - цивільна Доповідач - Коренькова З.Д.
УХВАЛА
Iменем України
08 листопада 2006 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого: Коренькової З.Д.,
суддів: Iшутко В.М., Заболотного В.М.,
при секретарі: Куксі М.В.,
з участю: представника позивачів ОСОБА_1., відповідачки
ОСОБА_2.,
адвоката ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові
цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах
ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на рішення
Новозаводського районного суду М.Чернігова від 26 вересня
2006 року по
справі за позовами ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 і ОСОБА_5,
ОСОБА_6
до ОСОБА_2 про припинення права власності
на частку у спільному майні, -
встановив:
На рішення Новозаводського районного суду М.Чернігова від 26
вересня 2006 року, яким було відмовлено в задоволенні позовних
вимог ОСОБА_1. в інтересах ОСОБА_4. і ОСОБА_5 та ОСОБА_6. подана
апеляційна скарга представником позивачів, в якій він просить
скасувати зазначене рішення і постановити нове про задоволення
позовних вимог.
В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1. в інтересах позивачів
посилався на те, що суд при постановленні рішення невірно прийшов
до такого висновку, що разі припинення права власності
відповідачки на частку у спільному майні, вона залишиться без
права на житло, в результаті чого порушились би її права і була б
заподіяна істотна шкода її інтересами. Такий висновок, на думку
ОСОБА_1. не відповідає обставинам справи. Також, посилання суду на
факт проживання та реєстрації такого проживання не є підставою
для висновку про законність вселення та проживання. Апелянт
вважає, що в ситуації, яка склалася, а саме, коли частка
відповідачки в квартирі є незначною і не може бути виділена в
натурі, річ (квартира) є неподільною, оскільки складається тільки
з однієї кімнати, спільне користування квартирою є неможливим,
згідно ст. 365 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
право ОСОБА_2. на частку у
спільному майні повинно бути припинено за рішенням суду.
В своїх запереченнях ОСОБА_2. просить відхилити апеляційну
скаргу ОСОБА_1. в інтересах ОСОБА_4. і ОСОБА_5, а рішення суду
першої інстанції залишити без змін. Рішення суду вважає вірним,
таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального права. На її
думку, доводи апелянта відносно її незаконного вселення в квартиру
є непереконливими, оскільки з 20.03.2001р. вона прописалася в
спірній квартирі, а після смерті її чоловіка -ОСОБА_7 вона стала
власником 1/6 частини цієї квартири. Вказує на те, що кожний із
позивачів має на праві особистої власності інші квартири, а тому
бажання позивачів спільно проживати в спірній однокімнатній
квартирі є надуманим. Відповідно до ст.ст. 2, 4, 48, 55 ЗУ "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
, положень ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, право
спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою
згодою. Також, ОСОБА_2. вказує, що не відмовляється володіти та
користуватись житлом спільно з позивачами, навіть згодна виплатити
позивачам компенсацію за їхні частки в спільній власності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. в інтересах
ОСОБА_4. і ОСОБА_5, та ОСОБА_6., суд першої інстанції виходив з
того, що відповідачка є співвласником спірної квартири, та має на
праві власності 1/6 її частину. В квартирі вона проживає з 2001
року, іншою житловою площею не забезпечена. Відповідно до висновку
експерта однокімнатну квартиру поділити неможливо, а тому в разі
припинення права відповідачки на частку у спільному частковому
майні, вона залишилась би без права на житло, чим була б заподіяна
істотна шкода її інтересам.
Вислухавши суддю - доповідача, учасників судового розгляду,
перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали
справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає
відхиленню виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2. згідно свідоцтва
про право на спадщину за законом (а.с.50) має право на 1/6 частку
спірної квартири. Її право, як власника захищається законом. Вона
має право на володіння, користування своєю власністю в межах своєї
частки, право розпоряджатись та здійснювати своє право спільної
часткової власності вона може лише за згодою співвласників, тобто
позивачів. Вселилась та зареєструвалась вона в березні 2001 року,
як дружина померлогоОСОБА_7, (а.с. 90), і на даний час вона є
єдиною зареєстрованою особою в спірній квартирі. Iншої житлової
площі вона не має, проти виплати їй грошової компенсації її 1/6
частки в суді першої інстанції заперечила.
Крім того, як зазначив суд в своєму рішенні, пославшись на
п.4 ч.1 ст.365 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, якщо б її право власності
на цю частку було припинено,
це завдало б їй істотної шкоди, та були б порушені її права.
Такий висновок є обгрунтованим і переконливим, а тому, не можна
брати до уваги доводи апелянта щодо незначної частки відповідачки
та в зв"язку з цим необхідність припинення її права власності на
цю частку, а також його посилання на необхідність застосування
лише п.п. 1-3 ч.1 ст. 365 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.На підставі
викладеного, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення
апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції,
яке постановлено з дотриманням всіх норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 325 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 і ОСОБА_5
відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 26
вересня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно після її ухвалення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку на
протязі двох місяців після набрання законної сили ухвалою
апеляційного суду.