РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 жовтня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Голубинського A.M., суддів Солодовник О.Ф.,
Прокопчук Л.М. при секретарі: Пометун С.М.
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
відповідачки ОСОБА_3 розглянувпш у відкритому судовому засіданні
цивільну справу по апеляції ОСОБА_3 на рішення Сніжнянського
міського суду Донецької області від 24 листопада 2003 р. по справі
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно
придбаного чи збереженого майна та по зустрічному позову ОСОБА_3
до ОСОБА_1 про повернення безпідставно придбаного чи збереженого
майна,-
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2002 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_3 про повернення безпідставно придбаного чи збереженого
майна, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Сніжнянського
міського суду Донецької області від 31 травня 2002 р. визначено
місце проживання його неповнолітнього сина ОСОБА_4, IНФОРМАЦIЯ_1 з
ним за адресою: АДРЕСА_1 До вказаного часу дитина знаходилася на
вихованні відповідачки, яка на його утримання одержувала аліменти
у розмірі Vі частини заробітку та на пенсію у зв'язку з втратою
годувальника. Оскільки місце проживання дитини з ним визначено з 2
січня 2002 р., то вважав що відповідачка незаконно отримала за
січень-лютий 2002 р. аліменти та за січень-березень 2002 р.
пенсію. Просив стягнути на його користь безпідставно одержані:
аліменти у розмірі 342 грн. 59 коп., пенсію - 174 грн. 33 коп. та
судові витрати у розмірі 51 грн.
ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним аналогічним позовом
та вимогами відшкодування моральної шкоди до ОСОБА_1, мотивуючи
свої вимоги тим, що, незважаючи на рішення суду, у якому вказана
дата - 2 січня 2002 p., дитина фактично перейшла проживати до
батька лише 28 лютого 2002 р. За весь час проживання сина
відповідача ОСОБА_4 з нею, ОСОБА_1 аліменти сплачував не регулярно
і мав заборгованість. Вважала, що гроші, які просить стягнути з
неї батько дитини, вона отримала законно на підставі рішень суду.
З урахуванням фактичного переходу дитини до батько, вважала, що
підстав для задоволення позову ОСОБА_1 не має. Оскільки на день
переходу дитини до ОСОБА_1 останній мав заборгованість по
аліментам, просила стягнути на її користь 320 грн. 74 коп.
Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 24
листопада 2003 року позов ОСОБА_1 було задоволено у повному
обсязі: на його користь з ОСОБА_3 стягнуті безпідставно отримані
аліменти у розмірі 342 грн. 59 коп., пенсія - 174 грн. 33 коп. та
держмито у розмірі 51 грн., а всього стягнуто - 567 грн. 92 коп. В
інших вимогах по справі відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 принесла апеляційну
скаргу, в якій просить скасувати рішення, оскільки воно суперечить
вимогам матеріального та процесуального права, суд першої
інстанції дав невірну оцінку наданим доказам, частину з яких не
перевірив. Просила постановити нове рішення, яким задовольнити її
вимоги у повному обсязі, відмовивши у задоволені позову ОСОБА_1
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_1,
представника позивача -ОСОБА_2, перевіривши матеріали цивільної
справи та доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів
утриманих з нього на її користь в січні та лютому 2002 року, суд
першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що рішенням
Сніжнянського міського суду від 31 травня 2002 року визначено
місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_1 і
він з 2 січня 2002 року переданий на виховання своєму батьки
ОСОБА_1. Таким чином, з вищевказаного рішення суду вбачається, що
з 2 січня 2002 року ОСОБА_1 займається вихованням сина ОСОБА_4.
Судом встановлено, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 були
стягнуті аліменти за січень 2002 року в сумі 146,38 грн. та за
лютий 2002 року в розмірі 161,82 грн., а всього на загальну суму
308,20грн. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що
зазначена сума (308,20 грн.)
підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, оскільки ця
сума була отримана ОСОБА_3
вже після 02.01.2002 року.
Доводи ОСОБА_3 про те, що неповнолітній ОСОБА_4 знаходився на
її вихованні до кінця
лютого 2002 року, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки
вони спростовуються дослідженими
в судовому засіданні доказами, а саме рішенням суду від
31.05.2002 року , яке ОСОБА_3 не
оскаржувала і яке набрало законної сили та іншими доказами.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції, в
частині відмови ОСОБА_3 в
задоволенні позовних вимог не може залишатися без зміни і
підлягає скасуванню з таких підстав.
Вирішуючи заявлені ОСОБА_3 вимоги, суд першої інстанції
допустив у рішенні протиріччя, оскільки в мотивувальній частині
рішення фактично встановивши заборгованість по аліментам ОСОБА_1
перед ОСОБА_3 за період проживання дитини у останньої та
визначивши, що її позов частково підлягає задоволенню, у
резолютивній частині - відмовляє ОСОБА_3 у задоволенні її вимог. З
таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитись
не може.
Судом встановлено, що згідно виконавчого листа НОМЕР_1
виданого Сніжнянським міським судом по факту утримання аліментів з
ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 його аборгованість по аліментам на
01.01.2002 року складала 1411 грн.40коп.. ОСОБА_1 у добровільному
порядку сплачував ОСОБА_3 у січні та лютому 2002 року по 100 грн.
щомісячно, а також з боржника за цей час за місцем
працевлаштування у ТОВ "Вугілльінвест" було утримано по 50% з
заробітної плати, тобто заборгованість ОСОБА_1по аліментам, на
користь ОСОБА_3 на 01.03.2002 року склала 903 грн.19 коп.
Апеляційний суд вважає, що зазначена сума заборгованості
підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 Доводи ОСОБА_3 про
те, що гроші, які перерахував їй ОСОБА_1 за січень-лютий 2002 року
у розмірі 200 грн., вона повернула останньому у присутності
свідків, а пенсію за березень 2002 року, яку вона отримувала на
дитину у зв'язку з втратою годувальника, вона повернула дитині для
передачі батькові, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки
вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Враховуючи наведене рішення суду першої інстанції підлягає
частковому скасуванню з ухваленням нового рішення у цієї частині у
відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 309,316 ЦПК
України, суд ,-
ВИРIШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 24
листопада 2003 року, частині відмови ОСОБА_3 в задоволенні
зустрічних позовних вимог скасувати, позовні вимоги ОСОБА_3 до
ОСОБА_1 задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3
заборгованість по аліментам в сумі 903 грн.19 коп., в частині
стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів рішення суду
змінити, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 отримані за січень,
лютий 2002 року аліменти в сумі 308 грн.20коп., в іншій частині
рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту
його проголошення, може бути оскаржено безпосередньо до Верховного
Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.