Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-5296 / 2006р. Головуючий у 1 інстанції :Дубина
Л.А.
Суддя-доповідач : Краснокутська О.М.
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" вересня 2006 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного
суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Маловічко С.В.
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Тахтаул О.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду
м. Запоріжжя від "22" травня 2006 року по справі за позовом ПП
ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Запорізького
міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання недійсним
договору про сумісну діяльність та додаткових угод до нього ,
ВСТАНОВИЛА :
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП
ОСОБА_2 про відшкодування шкоди за незаконно набуте майно та про
стягнення заборгованості.
У позовній заяві зазначав, що 12.12.2001 року уклав з
приватним підприємцем ОСОБА_2 договір про спільну діяльність
(надалі - Договір) , який було посвідчено приватним нотаріусом
Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_3.
За п.1.1 Договору сторони прийняли на себе зобов'язання
спільно діяти для досягнення господарських та комерційних цілей
шляхом будівництва та експлуатації кафе, за адресою АДРЕСА_1.
Відповідно до укладених додаткових угод до Договору відповідач ПП
ОСОБА_2 зобов'язався сплачувати йому прибуток щомісячно , проте
жодного разу не сплатив. Сума заборгованості по виплатах становить
433916,08 грн, які позивач просив стягнути з відповідача. До того
ж, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь 358045 грн
заподіяної шкоди , завданої незаконним набуттям майна, посилаючись
на те, що ПП ОСОБА_2 без погодження з ним зареєстрував у ОП ЗМБТI
право власності на кафе.
У лютому 2006 року ПП ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним
позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про спільну
діяльність, посилаючись на те, що угода не відповідає вимогам
закону на підставі ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та суперечить
нормам ст. 430 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від
22.05.2006 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав
неодноразової неявки позивача у судові засідання.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від
22.05.2006 року позов ПП ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним з
моменту укладення Договір про сумісну діяльність від 21.12.2001
року , укладений між ПП ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а також додаткові
угоди до цього договору від 15.04.2002,05.06.2002, 08.10.2002,
10.02.2003, 10.01.2004.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої
інстанції скасувати як таке, що постановлено з порушенням норм
матеріального та процесуального права, і постановити нове рішення
про відмову у задоволенні позову ПП ОСОБА_2.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника апелянта,
розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна
скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково , а рішення суду
підлягає зміні з таких підстав.
Відповідно до ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року) недійсною є така угода, що не відповідає вимогам закону.
За змістом ст. 430 ЦК України (1963р ( 1540-06 ) (1540-06)
) за
договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно
діяти для досягнення спільної господарської мети , як - то
будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-
колгоспного підприємства або закладу (що не передаються в
оперативне управління організації , що є юридичною особою),
спорудження водогосподарських споруд та пристроїв, будівництво
доріг, спортивних закладів , шкіл, пологових будинків, жилих
будинків тощо.
Громадяни можуть укласти договір про сумісну діяльність лише
для задоволення своїх особистих побутових потреб . Договори про
сумісну діяльність між громадянами та організаціями не
дозволяються.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 12.12.2001 між
ПП ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_1. укладено договір про сумісну
діяльність, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов'язання
спільно діяти для досягнення господарчих та комерційних цілей
шляхом будівництва і експлуатації кафе , розташованого АДРЕСА_1
.До зазначено договору укладено ряд додаткових угод 15.04.2002,
05.06.2002, 08.10.2002, 10.02.2003,10.01.2004 року.
Оскільки станом на грудень 2001 року спірні відносини
регулювалися нормами ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
в ред. 1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року, судом першої інстанції обгрунтовано до правовідносини
застосовані вимоги гл. 38 ЦК України.(1963р ( 435-15 ) (435-15)
)
З урахуванням фактичних обставин справи і вимог ст.ст. 48,430
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, суд першої інстанції, проаналізувавши всі
зібрані по справі докази, дійшов правильного висновку про те, що
укладення договору про сумісну діяльність між громадянином ОСОБА_1
та суб'єктом підприємницької діяльності - ПП ОСОБА_2 суперечить
вимогам закону та судом обгрунтовано на підставі ст. 48 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
визнано цей договір недійсним з моменту укладання.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що справа у
порушення вимог закону розглянута у його відсутність, і були
поважні причини його неявки у судові засідання , є неспроможними,
оскільки у судові засідання, що призначені на 26.04.2006 року та
на 22.05.2006 року повістки ним були отримані, про що його мати та
він особисто розписалися . До того ж , в матеріалах
справи відсутні відомості проте, що ОСОБА_1 попереджав суд про
те, що він перебуває у відрядженні.
Твердження у скарзі про те, що ПП ОСОБА_2 пропустив трирічний
строк позовної давності є безпідставними, оскільки зазначені
обставини судом досліджувалися і їм надано вірної оцінки .
Судом повно і всебічно з'ясовані обставини справи, висновки
відповідають цим обставинам і набутим доказам по справі, характер
правовідносин між сторонами визначений правильно. Разом із тим суд
не вирішив питання про наслідки визнання договору недійсним,що
передбачено ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року.
Оскільки судом не застосований закон, який підлягає застосуванню
при визнанні договору недійсним, судове рішення підлягає зміні -
доповненню.
Згідно до вимог ст. 48 ЦК України 1963р ( 1540-06 ) (1540-06)
. по
недійсній угоді кожна із сторін зобов=язана повернути іншій
стороні все отримане нею по угоді , а при неможливості повернути
отримане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші
наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
ОСОБА_2 визнав і письмово підтвердив, що частка ОСОБА_1 на
підставі укладеного договору про сумісну діяльність у спільній
власності(кафе АДРЕСА_1) складає 70900 доларів США(а.с.12), тому ,
виходячи із курсу валют на час розгляду судом спору (Урядовий
кур'єр №161 від 31.08.2006р), згідно до якого 100 доларів США
дорівнює 505 гривням, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на лежить
стягнути 358045 гривень як повернення отриманого ним у ОСОБА_1
майна за недійсною угодою.
В іншій частині рішення є законним і обгрунтованим.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313,314 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів, -
ВИРIШИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково..
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 травня
2006 року по цій справі змінити , додавши його реченням такого
змісту: " Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 358045 (триста
п'ятдесят вісім тисяч сорок п'ять) гривень.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте
може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох
місяців...