УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" липня 2006р. м.Одеса
Судова колегія з цивільних справ апеляційного суду Одеської
області в складі:
головуючого судді - Шейко Л.М.
суддів - Кемеровської Н.В., Короткова В.Д.
при секретарі - Тончевої Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Iзмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01
листопада 2005 року по справі за позовом Дунайського транспортного
прокурора в інтересах ВАТ УДП до ОСОБА_1 про виселення та позовом
ОСОБА_1 до ВАТ УДП про спонукання видачі ордеру, -
ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 1996 року дунайський транспортний прокурор звернувся
до суду з заявою в порядку ст. 118 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
в
інтересах ВАТ УДП про виселення відповідачки з квартири АДРЕСА_1,
вказуючи, що вказаний будинок знаходився на балансі АТ "Удаско" (
нині ВАТ УДП) з моменту будівництва до 3.12.1998 року. На підставі
договору між АТ "Удаско" і Iзмаїльським відділом комплексних
випробувань "УкрПIНПЗа" пароплавство подовжило строк надання
робітнику "УкрПШТIЗа" - ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 до 15.01.1994
року (а.с-5), будинок знаходився на балансі позивача (а.с. 6).
Згідно рішення виконкому Iзмаїльської міської ради народних
депутатів від 30.12.1985 року (а.с. - 6а) п'ятиповерховий
дев'яностоквартирний житловий будинок для малосімейних був
прийнятий до експлуатації.
По Положенню про використання житлових будинків для
малосімейних (гуртожиток) житлова площа надавалася на підставі
сумісного рішення адміністрації і профспілкового комітету (а.с.
9). Документом, що давав право на вселення було розпорядження
встановленої форми.
Незважаючи на те, що строк договору закінчився 15.01.1994
року, відповідачка відмовляється звільнити квартиру. Ордер на
спірну квартиру ОСОБА_1 не видавався і тому законні підстави для
проживання в квартирі відсутні.
Позивач просив виселити відповідачку зі спірного житла.
Представник Iзмаїльської міської ради залучений судом в
якості співвідповідача позов підтримав.
Представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2, він же
представник 3-ої особи - "Укрпівдбуддослідження" позов не визнав,
підтримав позов ОСОБА_1 і просив понудити відповідача видати ордер
на спірну квартиру, вказуючи, що спірна квартира в 1996 році була
виділена "Укрпівдбуддослідженню" і по рішенню профкому та
адміністрації підприємства "Укрпівдбуддослідження " спірна житлова
площа була виділена тимчасово робітниці підприємства - ОСОБА_1
(а.с. ЗО), оплату за проживання проводило підприємство (а.с. 33).
Просив в позові відмовити.
Позивач зустрічний позов не визнав.
Рішенням суду в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду,
справу направити на новий розгляд посилаючись на порушення судом
норм права.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення
сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги,
перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, вважає, що
апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд
відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції
без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з
додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може
бути скасоване по суті правильне рішення з одних лише формальних
міркувань.
Судом встановлено, що спільним засіданням Президіума
Дунайського баскомфлоту та адміністрації пароплавства від
13.11.1985 року "Про розподіл жилої площі у домі для малосімейних
по АДРЕСА_1". Згідно п.п. 1.1.цієї постанови УкрПНПЗу у гуртожитку
було виділено 1 квартиру. Також згідно п.2 цією ж постанови
житлова площа виділялась для тимчасового проживання на період до
вводу у експлуатацію своєї житлової площі.
УкрГIГНПЗ своїм листом № НОМЕР_1 просив пароплавство ще на
рік подовжити угоду проживання у квартирі №НОМЕР_1 робітника
УкрГIШТIЗ і вказував, що підприємством ведеться
будівництво 4-х квартирного відомчого будинку по АДРЕСА_2, де
робітнику буде надана житлова площа, а гуртожиток буде повернуто
пароплавству. 16.02.1993 року складено такий договір строком на 1
рік, тобто з 15.01.1993 року по 15.01.1994 року. Пунктом 2 цього
договору УкрПIНТIЗ зобов'язувалось по закінченню строків дії
договору повернути житлову площу пароплавству у
технічно -виправленому стані та з виконаним ремонтом.
Зазначений договір найму житла було порушено відповідачем,
так як після закінчення строку договору квартира не була повернута
пароплавству і ОСОБА_1 продовжує в ній проживати до теперішнього
часу, незважаючи на те, що УкрПIНТГЗом їй було предоставлене житло
за адресою:АДРЕСА_2, яке нею було приватизовано згідно до
розпорядження виконкому Iзмаїльської міської ради № НОМЕР_2.
Згідно вказаного розпорядження власником квартири по АДРЕСА_2 є
ОСОБА_1 До приватизації власником цієї квартири було Iзмаїльське
відділення "Укрпівдбуддослідження" / УкрГIШТIЗ / на підставі
договору купівлі -продажу, засвідченого нотаріальною канторою
04.12.1997 року.
Крім того, відповідно до ст. 58 ЖК України єдиною підставою
для вселення в надане житлове приміщення є ордер, тобто письмове
розпорядження на заселення житлового приміщення, а як вбачається з
матеріалів справи ордер ОСОБА_1 на вселення не видавався. Тому у
ОСОБА_1 немає правових підстав проживання у квартирі АДРЕСА_1, у
зв'язку з тим, що закінчився строк договору найму житла від
16.02.1993 року і у зв'язку з тим, що УкрПIНТIЗом була надана
ОСОБА_1 інша житлова площа по АДРЕСА_2.
Як в апеляційній скарзі так і судовому засіданні апелянти не
навели докази, які б спростовували висновки, зроблені у рішенні
суду.
Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що суд
першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно
розглянув справу, дав належну оцінку наданим доказам, постановив
рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 218; 303 ; 3 07 ч.I п.1; 308; 314 ч.1п.1;
315- 317 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія судів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити .
Рішення Iзмаїльського міськрайонного суду Одеської області
від 01 листопада 2005 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту ЇЇ
проголошення, та може бути оскаржена до Верховного Суду України
протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: