УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2006 року Колегія суддів судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді Малько О.С.
Суддів Ковалевича С.П., Собіни I.М.
При секретарі судового засідання Томашевській I.М.
З участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2,
та представника ТзОВ "Ресторан Мир", розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною
скаргою директора ТзОВ "Ресторан Мир" на рішення Рівненського
міського суду від 2 червня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1
та ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан
Мир" про визнання неповноважними рішень загальних зборів
товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан Мир", змін до
установчого договору та статуту товариства,
встановила:
Рішенням Рівненського міського суду від 2 червня 2005 року
позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено повністю.
Визнано неповноважними збори учасників товариства з обмеженою
відповідальністю (далі ТзОВ) "Ресторан Мир", які відбулися 27
серпня 1999 року та оформлені протоколом № НОМЕР_1.
Визнано незаконними та скасовано рішення, прийняті на зборах
учасників товариства і зафіксовані у протоколі № НОМЕР_1.
Визнано повністю недійсними зміни до установчого договору і
статуту ТзОВ "Ресторан Мир", зареєстровані розпорядженням міського
голови міста Рівне від 16 вересня 1999 року за №1876р.
У поданій на рішення суду апеляційній скарзі директор ТзОВ
"Ресторан Мир" посилається на його незаконність та
необгрунтованість і доводить, що суд належним чином не дослідив
питання, чи були ОСОБА_2 і ОСОБА_1 учасниками ТзОВ "Ресторан Мир"
та чи є вони належними позивачами у справі.
Висновок суду першої інстанції про те, що збори учасників
товариства 27 серпня 1999 року проведені з порушенням
законодавства, є неповноважними, а прийняті ними
рішення -незаконними, грунтується на недостатньо досліджених
обставинах справи і на сумнівних доказах.
Не грунтується на достовірних доказах і суперечить вимогам
ст.ст. ЗО, 62 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
висновок суду про те, що
позивачі не пропустили строку позовної давності, оскільки про своє
виключення з товариства дізнались на початку 2001 року.
По наведених підставах просив оскаржуване рішення скасувати і
ухвалити в справі нове рішення про відмову в позові.
В поясненні на апеляційну скаргу позивачі просять її
відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без зміни.
В судовому засіданні представник ТзОВ "Ресторан Мир"
апеляційну скаргу підтримав і дав пояснення в межах її доводів.
Позивачі та їхні представники апеляційної скарги не визнали і
просили її відхилити.
Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь
у справі і з"явились в судове засідання, перевіривши доводи
апеляційної скарги та заперечення на неї прийшла до висновку, що
апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 7 грудня 1995 року членами організації
орендарів державного комунального підприємства-комплексу ресторан
"Мир" було створено товариство з обмеженою відповідальністю
"Ресторан Мир", до якого увійшли 61 учасник, які підписали
Установчий договір у тому числі і позивачі у справі
(а.с.2-349 -83-87).
27 серпня 1999 року згідно протоколу № 2 зборів учасників
товариства з поміж інших питань порядку денного було розглянуто і
питання про виключення 35 учасників зі складу ТзОВ "Ресторан Мир"
у тому числі і позивачів.
В суді першої інстанції було доведено, що загальні збори
учасників товариства були проведені з порушенням вимог Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
Статуту
товариства, а прийняті ними рішення не відповідали їм і порушували
законні права та інтереси позивачів. Зазначені висновки суду
першої інстанції не спростовуються поясненнями зацікавленого
свідка -ОСОБА_3 одного з учасників товариства, який залишається
ним і на даний час та постановами правоохоронних органів.
Згідно ст. 213 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду повинно
бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, встановивши всі вимоги
цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно
з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу
своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були
досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції задовольнивши позовні вимоги постановив
законне і обгрунтоване рішення в якому навів мотиви прийнятого
рішення, з якими погоджується і апеляційна інстанція.
Доводи апелянта про те, що позивачі не були учасниками
товариства і не підписували Установчого договору спростовуються
зібраними у справі доказами, а саме Установчим договором, в якому
зазначені, як учасники товариства позивачі, а їх підписи
посвідчені нотаріусом, протоколом зборів учасників від 27 серпня
1999 року про їх виключення з товариства "Ресторан Мир" та
показами, які вони дали в судовому засіданні 19 квітня 2006 року.
Колегія суддів, вважає безпідставними доводи представника
відповідача і про те, що позивачі пропустили трирічний строк
позовної давності оскільки, відповідач не надав суду належних
доказів того, що позивачі відповідно до вимог ст.ст. 60, 61 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
були повідомлені
про проведення загальних зборів із зазначенням часу, місця їх
проведення та порядку денного.
Колегія суддів визнає, що суд першої інстанції постановив
рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права,
а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності
висновків суду наведених у рішенні, тому підстав для його
скасування суд не знаходить.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу директора товариства з обмеженою
відповідальністю "Ресторан Мир" на рішення Рівненського міського
суду від 2 червня 2005 року відхилити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право
оскаржити ухвалу апеляційної інстанції і рішення місцевого суду до
Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня
набрання законної сили цією ухвалою, з подачею касаційної скарги
безпосередньо до суду касаційної інстанції.