Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Попруги С. В.,

суддів - Рибалки В. Г., Смирнової Т. В.,

з участю секретаря судового засідання – Пархоменко А.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та апеляційною скаргою ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Сумської філії ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" на рішення Сумського районного суду Сумської області від 24 лютого 2011 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Сумської філії відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", третя особа: ОСОБА_4, про стягнення майнової та моральної шкоди, та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про стягнення майнової та моральної шкоди,

рішенням Сумського районного суду від 24 лютого 2011 року стягнуто з ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Сумської філії ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" на користь ОСОБА_3 25 500 грн. майнової шкоди; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 107 540 грн. майнової шкоди та 2 000 грн. моральної шкоди, а всього 109 540 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 29, 75 грн. витрат по сплаті судового збору, 250 грн. витрат за проведення експертного дослідження; стягнуто з ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Сумської філії ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" на користь ОСОБА_3 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 29, 75 грн. витрат по сплаті судового збору, 250 грн. витрат за проведення експертного дослідження; стягнуто з ОСОБА_2 1 279, 40 грн. судового збору в дохід держави.

Відмовлено в позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4, про стягнення майнової та моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично посилаючись на неповне з‘ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність ОСОБА_3 обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалення рішення суддею, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликають сумнів у його неупередженості, просять скасувати рішення суду.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зокрема доводять, що винним у ДТП є третя особа: ОСОБА_4, його вина доведена наданими ними доказами, які суд безпідставно відхилив. Висновок судової комісійної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 22 листопада 2010 року, який суд поклав в основу рішення викликає сумніви щодо його правильності та об‘єктивності, проте в проведенні повторної експертизи суд їм безпідставно відмовив.

При визначенні реальної вартості втраченого майна для встановлення розміру збитків, що підлягають відшкодуванню судом, не врахована залишкова вартість автомобіля Mitsubishi-Lancer, яка складає 63 775,02 грн.

В апеляційній скарзі ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Сумської філії ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (далі – страхова компанія "Дженералі Гарант") фактично посилаючись на неповне з‘ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вимог до ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Сумської філії ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Страхова компанія "Дженералі Гарант" доводить, що суд стягнувши майнову шкоду, не врахував суму франшизи 510 грн., не взяв до уваги положення ст. 33 Закону України "Про обов‘язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" та визначаючи розмір шкоди послався на неналежний доказ – висновок спеціаліста Національного центру незалежних експертиз від 10 квітня 2009 року № 1481.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їх представник – адвокат ОСОБА_5, представник страхової компанії "Дженералі Гарант" - Акімов Е.О. підтримали доводи апеляційної скарги, а позивачка за первісним позовом ОСОБА_3 та третя особа: ОСОБА_4 заперечували проти них, вважали рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції фактично встановлено, що 23 лютого 2009 року, близько 15 годин 45 хвилин на проїзній частині автодороги "Київ-Суми-Юнаківка" в районі повороту на АЗС "ТНК" відбулося зіткнення автомобіля "Mitsubishi - lancer", реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля "Daewoo – Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 Водій автомобіля "Daewoo – Lanos" ОСОБА_2, рухаючись в напрямку с. Сад Сумського району, в районі АЗС "ТНК", порушуючи вимоги п.п. 10.1., 10.4. Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , здійснюючи маневр розвороту, не з крайнього лівого положення на проїздній частині, перед початком руху та зміною напрямку руху ліворуч не переконався в безпеці маневру для інших учасників дорожнього руху, не впевнився, що своїми діями він не створить небезпеки іншим учасникам руху, не надав дороги автомобілю "Mitsubishi - lancer" під керуванням ОСОБА_4, який рухався позаду в попутньому напрямку і не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого сталося зіткнення транспортних засобів.

У даній дорожній ситуації водій автомобіля "Mitsubishi - lancer" ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР. У даній дорожній ситуації, водій автомобіля "Mitsubishi - lancer" ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем "Daewoo – Lanos" шляхом виконання ним вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) .

У даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля "Mitsubishi - lancer" ОСОБА_4 не вбачається невідповідності вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з подією ДТП та наслідками, що настали.

У даній дорожній ситуації, водій автомобіля "Daewoo – Lanos" ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) . Водій автомобіля "Daewoo – Lanos" ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем "Mitsubishi - lancer" шляхом виконання ним вимог п.п.10.1,10.4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , якими передбачено, що п.10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п.10.4 Перед поворотом праворуч, ліворуч або розворотом водій має завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному

напрямку, встановленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам.

У діях водія автомобіля "Daewoo – Lanos" ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п. п. 10.1, 10.4. Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , які з технічної точки зору знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та наслідками, що настали.

У даному випадку небезпека для руху створювалась водієм ОСОБА_7, який перед початком руху та зміною напрямку руху ліворуч не переконався, що цей маневр буде безпечним для інших учасників руху, внаслідок чого своїми діями створив небезпеку іншим учасникам руху, в тому числі і водію ОСОБА_4 В даній дорожньо-транспортної ситуації можливість уникнути настання даної пригоди визначалась шляхом виконанням водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 10.1, 10.4 ПДР України (1306-2001-п) і для цього у нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, оскільки автомобіль "Daewoo – Lanos" перед зіткненням знаходився в технічно справному стані. Вимоги зазначених пунктів ПДР України (1306-2001-п) вимагають від водія переконатися перед початком руху, зміною напрямку руху, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху і ця вимога поширюється на весь час здійснення маневру від початку до кінця.

За таких обставин, лише ОСОБА_2, як одноособовий винуватець у ДТП повинен нести цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану позивачці ОСОБА_3 в результаті цієї пригоди.

Судом також встановлено, що між ОСОБА_2 та ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Сумської філії відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" на момент настання ДТП був укладений договір страхування, що підтверджується копією полісу №ВВ 4289088 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Виходячи з цього, у відповідності до Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" відповідальність за шкоду, заподіяну ОСОБА_2 ОСОБА_3 має нести у визначених законом межах страхова компанія, тобто ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Сумської філії відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант".

З висновку "Національного центру незалежних експертиз" вбачається, що в результаті ДТП позивачці ОСОБА_3 завдана майнова шкода на суму 133040, 60 грн.

У результаті ДТП ОСОБА_3 завдана майнова шкода в розмірі 133040,60 грн., з яких 25500 гривень підлягає стягненню з ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Сумської філії відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", а 107540 гривень майнової шкоди підлягає стягненню з ОСОБА_2

У результаті дорожньо – транспортної пригоди ОСОБА_3 певний час була позбавлена можливості пересуватися на пошкодженому автомобілі, який повністю не відремонтований на цей час, вимушена відшукувати кошти на ремонт автомобіля, відчула сильний нервовий струс, був суттєво порушений її звичний спосіб життя, тобто в результаті ДТП ОСОБА_3 була завдана і моральна шкода, яку необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в розмірі 2000 грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Сумської філії ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, ухвалюючи рішення в справі суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, тому підстав для їх переоцінки колегія суддів не вбачає. Встановлені судом факти підтверджуються доказами наданими позивачкою ОСОБА_3 та не спростовуються доказами наданими відповідачами. Всі наявні в справі докази було досліджено судом першої інстанції з дотриманням встановленого порядку, неправильної відмови в дослідженні доказів, які надавались сторонами, судом першої інстанції не допущено.

Висновки суду першої інстанції, що винним у ДТП є лише водій автомобіля "Daewoo – Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2, який зобов‘язаний відшкодувати позивачці заподіяну майнову шкоду в розмірі, що перевищує суму страхового відшкодування, а моральну шкоду в повному обсязі, страхова компанія "Дженералі Гарант" мусить нести майнову відповідальність в межах договору страхування, укладеного з ОСОБА_1, про те що розмір майнової шкоди складає 133 040,60 грн., відповідають встановленим фактам. Суд дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 цих висновків суду не спростовують з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Ураховуючи те, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не довели, що шкода позивачці за первісним позовом ОСОБА_3 завдана не з вини водія ОСОБА_2 та не довели, що винним у ДТП є водій ОСОБА_4, суд з дотримання вимог закону вирішив спір між сторонами.

Відповідно до ч.2 ст. 150 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

З урахуванням всіх обставин справи, зібраних та належно оцінених доказів, колегя суддів вважає, що висновок комісійної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи (т.2 а.с. 3 – 14) є обґрунтованим, таким, що узгоджується з іншими матеріалами справи і не викликає сумнівів в його правильності.

Результати оцінки цього доказу відображені в рішенні суду з наведенням належних мотивів про прийняття цього доказу як такого, що поряд з іншими належними доказами підтверджує вину ОСОБА_2 в ДТП та свідчить про відсутність вини в ДТП ОСОБА_4

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для проведення повторної судової автотехнічної експертизи, на проведенні якої наполягали ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали належних доказів про те, що суддя Степаненко О.А., який вирішив справу в суді першої інстанції підлягав відводу з підстав, передбачених ст. 20 ЦПК України.

За таких обставин і ці доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до уваги не приймаються.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також страхової компанії "Дженералі Гарант" про неправильно визначений розмір майнової шкоди для ОСОБА_3, на підставі висновку та звіту експерта ПП "Національний центр незалежних експертиз" (т.1 а.с. 15 – 44), який суд взяв до уваги, як належний, достовірний письмовий доказ, належним чином мотивувавши свій висновок з цього приводу, то страхова компанія на порушення вимог ст. 60 ЦПК України, не надала будь-яких доказів на спростування цього письмового доказу, в апеляційній скарзі не просила призначити з цього питання відповідну експертизу, тому доводи апеляційної скарги з цього приводу страхової компанії "Дженералі Гарант" до уваги не приймаються.

Як убачається з висновку від 17 лютого 2011 року та звіту (т.2 а.с. 49 – 59), виконаних директором СФ "НЦНЕ", оцінювачем ОСОБА_8 вартість залишків автомобіля Mitsubishi-Lancer належного ОСОБА_3 складає 63 775,02 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За таких обставин, розмір майнової шкоди – 133 040,60 грн. заподіяної позивачці ОСОБА_3 визначено правильно, і підстави для його перегляду відсутні.

Саме в цих межах має визначатись частка відповідальності кожного з відповідачів.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не заявляли вимогу про повернення ним пошкоджених вузлів та механізмів після ремонту автомобіля Mitsubishi-Lancer, тому суд першої інстанції це питання підставно не вирішував.

Недотримання фізичними особами сторонами в справі вимог ст. 33 Закону України "Про обов‘язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", не є підставою для звільнення страхової компанії від обов‘язку по відшкодуванню майнової шкоди позивачці ОСОБА_3 в межах встановлених законом та договором страхування.

Відповідно до ст. 12 вищезгаданого Закону, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності

страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

У страховому полісі виданому страховою компанією ОСОБА_1 встановлено розмір франшизи – 510 грн. (т.1 а.с.52).

Суд першої інстанції на вищезгадані обставини та вимоги закону увагу не звернув, а тому стягнув з страхової компанії "Дженералі Гарант" майнову шкоду на 510 грн. більше верхньої межі відповідальності цього відповідача.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, розмір майнової шкоди, який підлягає стягнення з страхової компанії на користь ОСОБА_3 підлягає зменшенню на суму 510 грн. до суми 24 990 грн., а розмір майнової шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 підлягає збільшенню на суму 510 грн. до 108 050,60 грн., з урахуванням 2 000 грн. моральної шкоди, до стягнення на загальну суму 110 050,60 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги – без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 307, п.п. 1, 4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Сумської філії відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" задовольнити частково.

рішення Сумського районного суду Сумської області від 24 лютого 2011 року змінити в частині визначення розміру майнової шкоди.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" в особі Сумської філії відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 24 990 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 108 050, 60 грн., моральну шкоду в розмірі 2 000 грн., всього 110 050, 60 грн.

В іншій частині рішення Сумського районного суду Сумської області від 24 лютого 2011 року залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.