провадження № 22-ц/0390/531/11

Головуючий у 1 інстанції:Плахтій І.Б.

Категорія: 52

Доповідач: Матвійчук Л. В.

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Антонюк К.І., Русинчука М.М.,

при секретарі Семенюк О.А.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Проскуровського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 9 лютого 2011 року,

ОСОБА_1 27 жовтня 2010 року звернувся в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" (далі – ВАТ "Луцький КРК") про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що працював у відповідача з 18 травня 2010 року сортувальником паперового виробництва. 13 жовтня 2010 року він був звільнений з роботи у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров’я на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки профспілковий комітет не дав згоди на його звільнення, а висновок зав. профвідділенням КЗ "Луцька міська поліклініка № 1" не відповідає наказу МОЗ № 246 від 27.05.2007 року та є упередженим. Просив поновити його на роботі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім того, діями адміністрації підприємства йому було завдано моральних страждань, а тому просив стягнути у його користь 2000 грн. моральної шкоди.

рішенням Луцького міськрайонного суду від 9 лютого 2011 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, нез’ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Згідно з ч.1 і ч.7 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв'язку з нездатністю забезпечити залежну дисципліну праці у відповідній структурі.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 18 травня 2010 року був прийнятий на роботу у ВАТ "Луцький КРК" в картонно-паперовий цех сортувальником паперового виробництва по 1-му розряду макулатурного потоку(а.с.3). З індивідуальної медичної картки ОСОБА_1 та копії листка непрацездатності( а.с.12) вбачається, що з моменту прийняття на роботу позивач двічі, загальною тривалістю 63 дні, перебував на листку непрацездатності з приводу травм невиробничого характеру, в зв’язку з чим був направлений на позачерговий медичний огляд. Висновком медичної комісії КЗ "Луцька міська поліклініка № 1" від 20.09.2010 року встановлено, що ОСОБА_1 не придатний до роботи за професією сортувальника паперового виробництва, йому протипоказана робота, пов’язана з фізичним навантаженням, підняттям тягарів більше 5 кг, в нічні зміни, на механічному обладнанні ( а.с.9). За результатами позачергового медичного огляду 27.09.2010 року до профспілкового комітету ВАТ "Луцький КРК" було внесено подання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 у зв’язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров’я. рішенням первинної профспілкової організації від 08.10.2010 року у звільненні ОСОБА_1 відмовлено( а.с.5). Наказом № 63/01п від 13.10.2010 року ОСОБА_1 звільнений з роботи у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров’я згідно п.2 ст. 40 КЗпП України ( а.с.4)

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що не можна вважати обґрунтованою відмову профспілкової організації у наданні згоди на звільнення позивача з роботи, оскільки обгрунтування відмови профспілкового органу повинно базуватись на достовірних, встановлених в законному порядку даних, а не на припущеннях.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна.

Суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 212- 214 ЦПК України не взяв до уваги, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.2 ст. 40 КЗпП України можливе лише за попередньою згодою профспілкового органу, що відмова профспілкового органу в наданні згоди на звільнення позивача з роботи містить відповідне обґрунтування, що складається з 5 вмотивованих пунктів( а.с.5), зокрема, в п. 5 обгрунтування відмови зазначено, що розірвання трудового договору за п.2 ст. 40 КЗпП України можливе лише у разі настання стійкого зниження працездатності, яка перешкоджає виконанню належним чином певної роботи, що повинно бути засвідчене медичним висновком, що відповідає роз’ясненням, які містяться і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , тому не можна вважати, що така відмова є необгрунтованою. Крім цього, судом не враховано, що наявність такої вмотивованої відмови профспілкового органу є підставою для поновлення працівника на роботі( п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) ).

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що звільнення позивача було здійснено з порушенням вимог трудового законодавства, зокрема, відповідачем всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надано доказів, що позивач не може належно виконувати покладені на нього трудові обов'язки, у зв’язку з станом здоров’я, а саме: стійким зниженням працездатності, а також звільнення відбулося без згоди профспілкової організації, що є підставою для поновлення позивача на роботі.

А тому із-за невідповідності висновків суду обставинам справи і порушенням норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення його на роботі відповідно до ст. 309 ЦПК України.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому, виходячи з довідки про заробіток позивача, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 жовтня 2010 року по 29 квітня 2011 року становить 12540,06 грн. (2393,59-805,46 +1592):(18+17) = 90,87 грн. - середньоденний заробіток х 138 р.д. - час вимушеного прогулу = 12540 грн.06 коп.)

Крім того, з відповідача в доход держави слід стягнути судовий збір в розмірі 133 грн. 90 коп. (8,50грн. + 125,40грн.), а також 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Колегія суддів приходить до висновку, що незаконним звільненням позивачу було завдано моральної шкоди, оскільки таке звільнення вимагало від нього додаткових зусиль для організації його життя.

Враховуючи характер і обсяг моральних страждань позивача, а також вимоги розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що в користь позивача слід стягнути 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, а тому у цій частині вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині присудження працівникові виплати заробітної плати за один місяць та в частині поновлення на роботі.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

рішення Луцького міськрайонного суду від 9 лютого 2011 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі у відкритому акціонерному товаристві "Картонно-руберойдовий комбінат" на посаді сортувальника паперового виробництва з 14 жовтня 2010 року.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" в користь ОСОБА_1 12540 (дванадцять тисяч п’ятсот сорок) грн. 06 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 500 (п’ятсот) грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Луцький картонно-руберойдовий комбінат" в доход держави 133( сто тридцять три) грн.. 90 коп. судового збору та 120(сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання .

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.