АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
27.04.2004 Справа N 22а-1415/2004
Головуючий у першій інстанції - Луняченко В.А., Доповідач -
Ступаков О.А. 2004 року квітня місяця 27 дня судова колегія
судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської
області в складі: головуючого - Ступакова О.А., суддів -
Бітова А.І., Бабія А.П., при секретарі - Мілонас Ю.С., розглянувши
у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за
апеляційною скаргою А. Л. На рішення Київського районного суду
м. Одеси від 11.11.2003 р.( n0012705-03 ) (n0012705-03)
по справі за позовом А.
Л. до Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області,
Відділення Державного казначейства в Одеській області
про відшкодування моральної шкоди та визнання неправомірними дій
робітників Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області,
В С Т А Н О В И Л А:
У 2003 році позивач звернувся до суду з позовом, вказуючи, що
24.09.2003 р. він був затриманий співробітниками Київського РВ
УМВС України та доставлений до Київського районного відділу УМВС
України в м. Одесі.
Він зазначив, що у районному відділі міліції його утримували
проти його волі, також у нього були відібрані пояснення щодо
обставин його приватного життя та примусили сфотографуватися і
залишити відбитки пальців. Крім того, під час знаходження в
районному відділенні, він став свідком застосування насильства до
іншого затриманого співробітниками Київського РВ УМВС.
Посилаючись на наведене, позивач просив суд визнати
неправомірним його затримання 24.09.2003 р. співробітниками
Київського РВ ОМУ УМВС України, визнати неправомірним збирання і
зберігання конфіденційної інформації щодо нього, а саме
фотографування і відібрання відбитків пальців та стягнути з
Державного бюджету України компенсацію заподіяної йому моральної
шкоди в розмірі 1700 грн.
Рішенням суду позов задоволено частково. Суд визнав
неправомірним його затримання 24.09.2003 р. співробітниками
Київського РВ ОМУ УМВС України, зобов'язав посадових осіб
Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області повернути
позивачу негативи фотографій, фотографії та оригінал протоколу про
відібрання відбитків пальців. В задоволенні вимог щодо
відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про часткове
скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено з
порушенням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи
апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість
рішення суду в межах скарги і доводів апеляційної скарги, судова
колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з
наступних підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача про
визнання неправомірним його затримання 24.09.2003 р.
співробітниками Київського РВ ОМУ УМВС України, зобов'язання
посадових осіб Київського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області
повернути позивачу негативи фотографій, фотографії та оригінал
протоколу про відібрання відбитків пальців, посилався на те, що
співробітники Київського РВ ОМУ УМВС України, затримуючи А. Л.,
відбираючи у нього відбитки пальців, фотографуючи, з'ясовуючи
обставини сімейного життя, порушили ст. ст. 8, 9 закону України
"Про оперативно-розшукову діяльність" ( 2135-12 ) (2135-12)
, ст. ст. 29, 32
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ч. 3 ст. 23 Закону України
"Про інформацію" ( 2657-12 ) (2657-12)
, ці висновки суду першої інстанції
відповідають обставинам справи.
Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування моральної
шкоди, суд посилався на те, що в силу ст. 2 ч. 1 Закону України
"Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові
незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства,
прокуратури і суду" ( 266/94-ВР ) (266/94-ВР)
від 01.12.94 у громадянина
виникає право на відшкодування у разі: закриття кримінальної
справи за відсутністю події злочину, відсутності у діянні складу
злочину або недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні
злочину; відмови в порушенні кримінальної справи або закриття
кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини
першої цієї статті; закриття справи про адміністративне
правопорушення, тому не має підстав для відшкодування моральної
шкоди.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія
погодитись не може, оскільки у відповідності з ч. 1 п. 3 ст. 1
Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої
громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього
слідства, прокуратури і суду" ( 266/94-ВР ) (266/94-ВР)
підлягає відшкодуванню
шкода, яка завдана незаконним проведенням оперативно-розшукових
заходів, передбачених Законами України "Про оперативно-розшукову
діяльність" ( 2135-12 ) (2135-12)
, "Про організаційно-правові основи
боротьби з організованою злочинністю" ( 3341-12 ) (3341-12)
та іншими актами
законодавства.
Судом не враховане те, що у відповідності до ч. 2 ст. 2
Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої
громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього
слідства, прокуратури і суду" ( 266/94-ВР ) (266/94-ВР)
право на відшкодування
шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону
оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи,
виникає за умови, що протягом шести місяців після проведення таких
заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих
заходів кримінальної справи або таке рішення було скасовано.
А. Л. звернувся до суду 13.10.2003 р., тоді як його
затримання і проведення з ним оперативно-розшукових заходів
відбулося 24.09.2003 р., тобто звернення А. було передчасним до
скинення 6-ти місячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 2 Закону
України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові
незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства,
прокуратури і суду" ( 266/94-ВР ) (266/94-ВР)
, і він не набув права для
звернення до суду з відповідними позовними вимогами, що не
позбавляє його звернутися до суду з вимогами про відшкодування
моральної шкоди після закінчення 6-ти місячного строку після його
затримання.
Враховуючи те, що не може бути скасовано правильне по суті
рішення суду з лише формальних міркувань, судова колегія вважає,
що наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не
спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не
підлягає.
Керуючись ст. ст. 305 ч. 1 п. 1, 306, 311 - 313 ЦПК України
( 1503-06 ) (1503-06)
, судова колегія У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу А. Л. відхилити, рішення Київського
районного суду м. Одеси від 11.11.2003 р.( n0012705-03 ) (n0012705-03)
залишити
без зміни.
Головуючий:
Судді: