АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                          Р І Ш Е Н Н Я

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                            09.04.2004

     9 квітня  2004 року колегія суддів судової палати в цивільних
справах  апеляційного  суду  Київської  області,   розглянувши   у
відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Києві  матеріали цивільної
справи за Апеляційною  скаргою  К.І.П.  на  рішення  Кагарлицького
районного  суду Київської області від 23 грудня 2003 року у справі
за позовом Л.П.В.  до К.І.П. про дотримання правил добросусідства,
третя  особа  без  самостійних  вимог  -  Кагарлицька міська рада,
В С Т А Н О В И Л А:

     У жовтні 2003  року  Л.П.В.  звернувся  до  суду  з  названим
позовом,  посилаючись на те,  що мешкає в м.  Кагарлику у власному
будинку по вул.  Кірова, 3. Відповідач проживає по сусідству також
у  власному будинку.  Господарча споруда останнього розташована на
відстані 2-х метрів від вікон будинку позивача,  що не  відповідає
вимогам ДБН-36-92,  в яких зазначено,  що господарські будівлі для
утримання худоби повинні бути  в  глибині  двору  на  відстані  не
ближче  12-ти  метрів  від вікон житлових будинків сусідніх садиб.
Розпорядженням  комісії  міської  ради   відповідача   зобов'язано
засклити  вікна  господарської будівлі та втримувати компостну яму
домашнє господарство в належному санітарному стані.

     У зв'язку  з  цим  позивач  просив  зобов'язати   відповідача
перенести  місце утримання свійських тварин у глибину свого двору,
відповідно  до  вимог  норм  ДБН,  і  стягнути  на   відшкодування
моральної шкоди 1000 грн.

     Рішенням Кагарлицького  районного  суду Київської області від
23 грудня 2003 року позов задоволено  і  постановлено  зобов'язати
відповідача  перенести гноєсховище в глибину двору до протилежного
боку паркану від  подвір'я  Л.П.В.,  за  гараж.  На  відшкодування
моральної шкоди   з   відповідача  на  користь  позивача  стягнуто
1000 грн.

     У своїй апеляційній  скарзі  К.І.П.  просить  указане  судове
рішення  скасувати  і  по  суті спору ухвалити нове рішення,  яким
відмовити Л.П.В. у задоволенні позовних вимог.

     Колегія суддів прийшла до  висновку  про  те,  що  апеляційна
скарга підлягає задоволення, виходячи з такого.

     Постановляючи рішення  та  задовольняючи позовні вимоги,  суд
виходив з того,  що хоча гноєсховище в господарстві відповідача  і
розміщене  відповідно  з  нормами ДБН (відстань 20 метрів),  проте
враховуючи  природні   фактори,   його   (гноєсховище)   необхідно
перенести ще далі.

     З таким  висновком  суду  колегія  суддів погодитися не може,
враховуючи таке.

     В матеріалах  справи   наявні   документи:   акт,   складений
29 листопада 2003 року комісією,  головою якої є Б.В.В. - секретар
міської ради і членами - С.В.І.,  інженер будівельник  виконавчого
комітету,  Д.В.А., головний спеціаліст районного відділу земельних
ресурсів (а.с.  9),  акт  санітарно-епідеміологічного   обстеження
об'єкта від 9 грудня 2003 року (а.с.  15-16), довідка Кагарлицької
районної санітарно-епідеміологічної  станції  (а.с.  17),  з  яких
вбачається,   що   відповідачем   при   облаштуванні  гноєсховища,
господарських будівель вигрібної ями дотримані  всі  норми  ДБН  і
розташовані від вікон будинку відповідача за 18-19 метрів, причому
і гноєсховище, і вигрібна яма накриті.

     При вирішенні спору,  суд  вийшов  за  межі  позовних  вимог,
заявлених Л.П.В., оскільки останній просив зобов'язати відповідача
перенести гноєсховище на відстань не ближче ніж за 12  метрів  від
вікон  будинку  N 3.  З матеріалів справи вбачається,  що фактично
гноєсховище  міститься   на   відстані,   яка   значно   перевищує
передбачену  нормами  ДБН  і  водночас  суд зобов'язав відповідача
перенести гноєсховище ще далі.

     При викладених обставинах колегія суддів не знаходить у  діях
відповідача  К.І.П.  порушень  правил добросусідства,  які повинні
неминуче тягнути за собою зміну місця розташування гноєсховища  та
відшкодування моральної шкоди і приходить до висновку про те, що в
задоволення позову Л.П.В. необхідно відмовити.

     На підставі наведеного і керуючись ст.ст.  305,  309, 312-313
ЦПК України ( 1503-06 ) (1503-06)
        , колегія суддів, В И Р І Ш И Л А:

     Апеляційну скаргу К.І.П. задовольнити.

     Скасувати рішення   Кагарлицького  районного  суду  Київської
області від 23 грудня 2003 року.

     Ухвалити нове рішення.

     В задоволенні позову Л.П.В. відмовити.

     Рішення може  бути  оскаржене  до  Верховного  Суду   України
протягом   місяця   після  його  проголошення  через  Кагарлицький

районний суд Київської області.