Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Демидової С.О.

при секретарі Пєронкові М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" в особі магазина "Продукти-35" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

20 лютого 2013 року позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому з уточненням позовних вимог посилається на те, що 17 лютого 2010 року о 11 год. 20 хв. при виході з магазину "АТБ" на ж/м Сокіл-2 вона послизнувшись на кризі впала та отримала серйозну травму тазостегнового суглобу. Після падіння позивач не в змозі була піднятися самостійно, сторонні люди допомогли їй піднятися та відійти від магазину до автомобілю, біля якого вона чекала швидку допомогу. Свідки події прохожі люди викликали швидку допомогу, працівники магазину ніякої допомоги не надавали. У період з 17 лютого по 14 квітня 2010 року позивач перебувала на стаціонарному лікуванні в міській клінічній лікарні № 16 з діагнозом закритий перелом заднього краю правої вертлюжної впадини. Після виписки з лікарні позивач не могла встати на ноги та була прикута до ліжка до 2011 року. Перебуваючи у лікарні позивач звернулася до голови Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради з проханням скласти акт відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру" (270-2001-п) , на що отримала відповідь, що факти викладені в зверненні не підтвердилися. Отримана позивачем травма підірвала її здоров'я та завдала матеріальну шкоду за період тривалого лікування в сумі 10 804 грн. 13 коп. В зв'язку з недбалим ставленням до своїх обов'язків працівниками "АТБ-Маркет", позивачу та її родині були завдані великі душевні страждання, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі по підставам вказаним в позовній заяві, просили задовольнити його в повному обсязі, посилаючись на те, що через травму, яку позивач отримала 17 лютого 2010 року, вона витратила значні грошові кошти на лікування, окрім того тривалий час находилась прикутою до ліжка.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала в повному обсязі, посилаючись на те, що 17 лютого 2010 року як у самому магазині "Продукти-35", так і на прилеглій території жодних випадків травмування покупців не було. Про факт нещасного випадку відповідачу стало відомо лише після отримання керуючим магазину розпорядження виконкому Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовну заяву не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Так в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що 17 лютого 2010 року об 11 год. 20 хв. при виході з магазину "АТБ" на ж/м Сокіл-2, де вона здійснювала покупки, послизнувшись на кризі, впала.

Факт падіння ОСОБА_1 17 лютого 2010 року в районі магазину "АТБ" підтверджується відповіддю КЗ "Дніпропетровська станція швидкої медичної допомоги" Дніпропетровської обласної ради, в якій вказано, що 17 лютого 2010 року о 11.55 год. до КЗ "Дніпропетровська станція швидкої медичної допомоги" надійшов виклик на адресу Сокіл-2, бульвар Слави, 47 (біля магазину "АТБ") до Невідомої жінки (близько 70 років) /а.с.92/.

Факт отримання травм позивачем підтверджується листом КЗ "Дніпропетровська міська поліклініка № 2" Дніпропетровської обласної ради та копії виписного епікризу з медичної карти, відповідно до яких ОСОБА_1 дійсно знаходилась на лікуванні у відділенні політравми Міської Клінічної лікарні № 16 м. Дніпропетровська у період з 17 лютого 2010 року по 14 квітня 2010 року з приводу "закрита травма грудної клітки, забій грудної клітки, закритий заднього краю правої вертлюжної впадини з задовільним стоянням відломків" /а.с.9, 68-69/.

25 лютого 2010 року позивач звернулася до Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради з заявою про складення акту згідно постанови № 270 від 22 березня 2001 року "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру" (270-2001-п) /а.с.39/.

З метою проведення перевірки фактів викладених у заяві ОСОБА_1, Жовтневою районної у м. Дніпропетровську радою на адресу ТОВ "АТБ-маркет" було направлено розпорядження № 22-р від 05 березня 2010 року про розслідування нещасного випадку, який стався з громадянкою ОСОБА_1 поблизу магазину "Продукти 35", розташованого за адресою: бул. Слави, 34 /а.с.4/.

Листом від 19 березня 2010 року на ім'я голови Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради керуючий магазину "Продукти-35" пояснив, що до працівників магазину "Продукти-35", які працювали 17 лютого 2010 року ніхто не звертався з приводу нещасного випадку чи прохань про допомогу, окрім того про нещасний випадок керівництву магазину стало відомо лише з розпорядження Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради /а.с.40/.

Розглянувши звернення позивача Жовтнева районна у м. Дніпропетровську рада направила на адресу позивача листа, в якому запропонувала їй звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди /а.с.44/.

Відповідно до ч.1 ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.

Відповідно ч.1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно з п.п. 13 п.3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року (270-2001-п) розслідуванню згідно з цим Порядком підлягають нещасні випадки, що сталися під час перебування в громадських місцях, на об'єктах торгівлі та побутового обслуговування.

Відповідно до п.6 Порядку лікувально-профілактичні заклади, до яких звернулися або були доставлені потерпілі внаслідок нещасних випадків, протягом доби надсилають письмове повідомлення за встановленою формою про кожний нещасний випадок - до районної держадміністрації (виконавчого органу міської, районної у місті ради). Районна держадміністрація (виконавчий орган міської, районної у місті ради) протягом доби з часу надходження від лікувально-профілактичного закладу повідомлення про нещасний випадок приймає рішення щодо утворення комісії з розслідування нещасного випадку.

Згідно з п.7 Порядку у процесі розслідування беруться до уваги листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу, а також пояснення потерпілого та свідчення очевидців, а у разі потреби - керівника органу (організації), на території чи об'єкті якого стався нещасний випадок.

Відповідно до п.12 Порядку "Акт за формою НТ надсилається організації, яка відповідальна за безпечний стан території чи об'єкта, де стався нещасний випадок".

Пунктом 10 вказаного Порядку передбачено, що у разі звернення потерпілого або особи, яка представляє його інтереси (якщо не надходило повідомлення від лікувально-профілактичного закладу про нещасний випадок), районна держадміністрація (виконавчий комітет міської, районної у місті ради) приймає рішення щодо необхідності проведення розслідування і визначення організації, яка повинна проводити розслідування, та направляє її керівнику копію рішення.

Як вбачається з матеріалів справи акт про нещасний випадок міською клінічною лікарнею № 16 складено не було. 05 березня 2010 року головою Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради в зв'язку зі зверненням 25 лютого 2010 року ОСОБА_1, було прийнято розпорядження № 23-р "Про розслідування нещасного випадку" та призначена організація, яка повинна провести розслідування - магазин ТОВ "АТБ-маркет" "Продукти-35". Вказане розпорядження було направлено на адресу ТОВ "АТБ-маркет" "Продукти-35", однак оскільки магазин "Продукти-35" не є філією чи представництвом ТОВ "АТБ-маркет", комісію створено не було, а лише відібрано пояснення у працівників магазину згідно вказаного факту, які пояснили, що будь-яких звернень щодо надання допомоги не надходило /а.с.75-77/.

В судовому засіданні було допитано свідків, які пояснили наступне.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона є донькою позивача. Про нещасний випадок, який стався з матір'ю, їй стало відомо від батька. Коли матір знаходилась в лікарні, вона зверталась до керуючого магазину з письмовою заявою про надання матеріальної допомоги на лікування, однак ніякої відповіді не отримала.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він є сином позивача. Про нещасний випадок, який стався з матір'ю, йому стало відомо від сестри. Саме він відвозив матір до лікарні. Коли під'їхав до магазину "АТБ", матір вже стояла спираючись на табурет, який піднесла мамина сусідка. Зі слів матері, йому стало відомо, що виходячи з магазину "АТБ", вона впала та пошкодила ногу. Швидку викликали люди, які допомагали матері підвестися, проте її не дочекалися. Матір була доставлена до лікарні на таксі. В лікарні ним було повідомлено, що матір травмувалася біля магазину "АТБ". Письмово з заявою про відшкодування шкоди ані родичі, ані матір не зверталися до магазину.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що очікуючи маршрутку побачила, що біля магазину стояли декілька людей, а жінка похилого віку стояла, обпершись біля машини. Свідок запропонувала свою допомогу, але жінка відмовилась, посилаючись на те, що зараз під'їде син.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що приблизно 3 роки назад взимку він знаходився на ж/м Сокіл біля магазину "АТБ" та побачив, що виходячи з магазину, жінка похилого віку, послизнувшись на кризі, впала. Оскільки він поспішав на зустріч, він не допомагав їй підвестися. Повертаючись після зустрічі, його попрохали допомогти усадити жінку до таксі.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснили, що вони є працівниками "Магазину-35". Прибирання коло магазину починається з 6 ранку, в зимовий час посипається сіллю або піском, про нещасний випадок, який стався з позивачем їм нічого невідомо, оскільки до них ніхто ні з якими проханнями не звертався.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що в лютому 2010 році був керуючим "Магазину 35". Після звернення виконкому Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради йому стало відомо про нещасний випадок, який трапився з позивачем. Після надходження вказаного розпорядження, ним були відібрані письмові пояснення від працівників магазину, які працювали 17 лютого 2010 року, та була надана відповідь до Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради. Ніхто з родичів до нього з проханням допомогти не звертався. Щодо прибирання території магазину в зимовий час, ОСОБА_10 пояснив, що прибиранням території довкола магазину займається двірник. В зимовий час територія біля магазину завжди прибирається, в разі необхідності посипається сіллю або піском.

Позивачем надано до суду фотокартки магазину "АТБ", які були зроблені сином позивача через декілька днів після події, однак суд не може взяти їх до уваги як належним доказ, так як на них не має відмітки коли та яким засобом вони були зроблені, та відсутня прив'язка до місцевості.

Постанова Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних прав за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27 березня 1992 року (v0006700-92) роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі. Що шкода заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Доводи позивача та представника позивача про її травмування при виході з магазину "Продукти-35", ґрунтуються на її твердженнях та поясненнях її рідних, однак об'єктивно нічим не підтверджується. Суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання зазначених позивачем заподіяння з вини відповідача шкоди внаслідок протиправної бездіяльності. Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків щодо утримання прилеглої території до магазину не встановлені актом про нещасний випадок невиробничого характеру за формою НТ.

Позивачем не надано доказів, які б доводили наявність обставин завдання майнової шкоди позивачу саме неналежним виконанням своїх обов'язків відповідача щодо прибирання прилеглої території.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 1 ст. 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору".

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.2). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

З огляду на те, що бездіяльність з боку відповідача і вина останнього в судовому засіданні не доведена, вимоги позивача щодо відшкодування їй моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи дослідженні у судовому засіданні докази у їх сукупності щодо вимог позивача до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, суд вважає їх не обґрунтованими, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 174, 212- 215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.