Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого Морозова М.О.

при секретарі Прохоренко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фірми "Т.М.М."-Товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення пені,

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення пені у розмірі 9121 грн. 46 коп., судових витрат по справі в розмірі 229 грн. 40 коп.

При цьому, посилається на те, що 8.02.2005 р. він уклав з відповідачем інвестиційний договір №КУ/22П-02-05 будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1, предметом якого є внесення інвестиції інвестором в розмірі 60600 грн., що еквівалентно на день укладення договору 12000 доларів США по курсу НБУ, на протязі 20 банківських днів з дня підписання договору в будівництво житлового будинку, на умовах даного договору (п.п.2.1 п.2.1, п.4 4.1. та п.п. 4.2 п.4 вищезазначеного договору). По умовам договору відповідач по справі зобов'язувався за свій рахунок та за рахунок залучених коштів третіх осіб з використанням своїх матеріалів здійснити весь комплекс робіт по будівництву будинку, з гарантуванням високої якості робіт, які прямо або опосередковано стосуються будівництва будинку і повну відповідальність будинку стандартам (п.п.3.1 п.3 вищезазначеного договору). Відповідач отримав спеціальний дозвіл (ліцензію) на отримання будівельно-монтажних робіт та підтверджує наявність всієї необхідної дозвільної документації для ведення будівництва. Після виконання сторонами всіх зобов'язань за договором підприємство відповідно до законодавства передає у власність інвестору машиномісце АДРЕСА_2. Передача вказаного приміщення у власність інвестору здійснюється по акту прийому-передачі приміщення, який підписується повноважними представниками сторін не пізніше ніж через 30 серпня 2009 р. (п.п.6.1 п.6 вищезазначеного договору). Підприємство повідомляє інвестора про готовність машиномісця до передачі (п.п.6.2.п.6.2 вищезазначеного договору). Він сплатив відповідачу інвестиції у повному обсязі в будівництво приміщення. Факт готовності до експлуатації житлового будинку АДРЕСА_1, так і його окремих приміщень (підземного паркінгу з машиномісцем НОМЕР_1) підтверджується актом готовності об'єкта до експлуатації №02 від 28.12.2010 р. та сертифікатом відповідності №ХК 000373 від 31.12.2010 р. Відповідачем передача вищезазначеного приміщення у його, як інвестора, власність по акту прийому-передачі приміщення фактично не відбулася. Жодних повідомлень про готовність машиномісця АДРЕСА_2 до передачі відповідачем йому не направлялись. Відповідно до п.п. 7.4 п.7 договору у випадку порушення підприємством своїх зобов'язань згідно п.6.2. більш ніж на 30 банківських днів підприємство виплачує інвестору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично внесених інвестором грошових коштів за кожен день прострочки, починаючи з 31-го дня. Сума нарахованої пені становить 9121 грн. 46 коп. за період з 14.02.2012 р. по 13.02.2013 р.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 позов підтримала.

Представник відповідача позов не визнала, пояснивши, що товариство 28.12.2011 р. направило інвестору письмове повідомлення про готовність машиномісця до передавання, але позивач до цього часу не з'явився для підписання акту приймання-передавання приміщення, що звільняє відповідача від відповідальності за прострочення передавання машиномісця. Позивач жодного разу не звертався до відповідача з вимогою про передавання машиномісця. За умовами п.6.1 інвестиційного договору передача машиномісця у власність позивача здійснюється по акту прийому-передачі, який підписується представниками сторін не пізніше 30.08.2009 р. Перебіг позовної давності з визначеним в договорі строком виконання основного зобов'язання розпочався 1.09.2009 р. та сплинув 1.09.2012 р., тоді як позов пред'явлений 13.02.2013 р. після спливу позовної давності, й зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, в т.ч.-стягнення неустойки, тому право позивача на стягнення неустойки (пені) припинилось разом зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги 29.08.2011 р. згідно вимог ст.ст. 256, 261, 266 ЦК України. Будинок введений в експлуатацію 31.12.2010 р. в межах дії заборони стягнення штрафних санкцій, передбачених договором, що закріплено Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25.12.2008 р. (800-17) Вказаний Закон підлягає застосовуванню до даних правовідносин, т.я. перенесення прийняття в експлуатацію житлового будинку мало місце під час дії цього Закону.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 8.02.2005 р. ОСОБА_1 уклав з Фірмою "Т.М.М."-Товариство з обмеженою відповідальністю інвестиційний договір №КУ/22П-02-05 будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1, предметом якого є внесення інвестиції інвестором в розмірі 60600 грн., що еквівалентно на день укладення договору 12000 доларів США по курсу НБУ, на протязі 20 банківських днів з дня підписання договору в будівництво житлового будинку, на умовах даного договору (п.п.2.1 п.2.1, п.4 4.1. та п.п. 4.2 п.4 вищезазначеного договору). По умовам договору відповідач по справі зобов'язувався за свій рахунок та за рахунок залучених коштів третіх осіб з використанням своїх матеріалів здійснити весь комплекс робіт по будівництву будинку, з гарантуванням високої якості робіт, які прямо або опосередковано стосуються будівництва будинку і повну відповідальність будинку стандартам (п.п.3.1 п.3 вищезазначеного договору). Відповідач отримав спеціальний дозвіл (ліцензію) на отримання будівельно-монтажних робіт та підтверджує наявність всієї необхідної дозвільної документації для ведення будівництва. Після виконання сторонами всіх зобов'язань за договором підприємство відповідно до законодавства передає у власність інвестору машиномісце АДРЕСА_2. Передача вказаного приміщення у власність інвестору здійснюється по акту прийому-передачі приміщення, який підписується повноважними представниками сторін не пізніше ніж 30 серпня 2009 р. (п.п.6.1 п.6 вищезазначеного договору). Підприємство повідомляє інвестора про готовність машиномісця до передачі (п.п.6.2.п.6.2 вищезазначеного договору). ОСОБА_1 сплатив відповідачу інвестиції у повному обсязі в будівництво приміщення. Факт готовності до експлуатації житлового будинку АДРЕСА_1, так і його окремих приміщень (підземного паркінгу з машиномісцем НОМЕР_1) підтверджується актом готовності об'єкта до експлуатації №02 від 28.12.2010 р. та сертифікатом відповідності №ХК 000373 від 31.12.2010 р. Відповідачем передача вищезазначеного приміщення у власність ОСОБА_1, як інвестора, по акту прийому-передачі приміщення фактично не відбулася. Жодних повідомлень про готовність машиномісця АДРЕСА_2 до передачі відповідачем ОСОБА_1 не направлялись. Відповідно до п.п. 7.4 п.7 договору у випадку порушення підприємством своїх зобов'язань згідно п.6.2. більш ніж на 30 банківських днів підприємство виплачує інвестору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично внесених інвестором грошових коштів за кожен день прострочки, починаючи з 31-го дня. Сума нарахованої пені становить 9121 грн. 46 коп. за період з 14.02.2012 р. по 13.02.2013 р. (а.с.5-24).

Відповідно до п.п. 7.4 ст.7 договору у випадку порушення підприємством своїх зобов'язань згідно п.6.2. більш ніж на 30 банківських днів підприємство виплачує інвестору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично внесених інвестором грошових коштів за кожен день прострочки, починаючи з 31-го дня.

Судом встановлено та представниками сторін не заперечується, що інвестований будинок було введено в експлуатацію лише 31.12.2010 р., акт прийому-передачі приміщення з ОСОБА_1 не підписувався, письмові повідомлення для його підписання згідно п. 9.1. інвестиційного договору позивачу не направлялись.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки та відшкодування збитків і моральної шкоди.

Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання обов'язків.

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який прострочив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Згідно ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Як було згадано вище, відповідно до п.п. 7.4 ст.7 договору у випадку порушення підприємством своїх зобов'язань згідно п.6.2. більш ніж на 30 банківських днів підприємство виплачує інвестору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично внесених інвестором грошових коштів за кожен день прострочки, починаючи з 31-го дня.

Отже, договором та законом передбачена відповідальність за порушення умов договору.

Відповідно до п.6.1. ст. 6 договору передача машиномісця у власність інвестору здійснюється по акту прийому-передачі машиномісця, який підписується повноважними представниками сторін не пізніше 30 серпня 2009 р.

На день розгляду справи машиномісце по акту прийому-передачі не передано ОСОБА_1

Факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору підтверджуються як поясненнями представників позивача, відповідача, так і письмовими доказами: копією інвестиційного договору №КУ/22П-02-05 будівництва жилого будинку по АДРЕСА_1 від 8.02.2005 р., копією акту готовності об'єкта до експлуатації №02 від 28.12.2010 р., копією сертифікату відповідності №ХК 000373 від 31.12.2010 р., копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів - про перерахування коштів в розмірі 60600 грн. по інвестиційному договору.

Відповідач не довів, що виконання замовлення позивачу не відбулось по вині останнього або з незалежних від нього, відповідача, причин, і в матеріалах справи такі підтверджуючі докази відсутні. По матеріалам справи ніщо не може бути підставою для звільнення відповідача від цивільної відповідальності перед позивачем.

Не приймає як належні заперечення представника відповідача, що Фірма "Т.М.М."-Товариство з обмеженою відповідальністю своїм листом №554 від 22.11.2011 р. повідомила позивача про введення житлового будинку в експлуатацію та виконання робіт в житлових та нежитлових приміщеннях, передбачених інвестиційним договором. В даному листі не йдеться мова про готовність машиномісця до передачі та не міститься повідомлення чи запрошення інвестору для підписання акту-передачі машиномісця, як це передбачено п.п. 6.1, 6.2 інвестиційного договору, і цей лист є лише відповіддю на лист ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 25.11.2011 р. (а.с.51-53).

Суд оцінює критично посилання представника відповідача на положення Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" від 25.12.2008 р. (800-17) , бо абз.1 ч.4 ст.3 вказаного закону забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 % вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін, - бо позивач по справі не вимагає розірвання інвестиційного договору, а відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем у повному обсязі. Відповідно до абз.2 ч.4 ст. 3 вищевказаного Закону заборона, про яку йдеться у абз.1 ч.4 ст. 3 закону, не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців.

Відповідно до розрахунку, наведеного позивачем, сума пені за договором за прострочку виконання зобов'язання відповідачем за вищезазначеним договором по передачі позивачу у власність об'єкту інвестування за період з 14.02.2012 р. по 13.02.2013 р. в уже введеному 31.12.2010 р. в експлуатацію будинку (за договором-грудень 2008 року), тобто за 365 днів становить 9121 грн. 46 коп. З розрахунком, наданим позивачем, суд погоджується, бо виконаний вірно та правильно (а.с.24).

Факт порушення відповідачем своїх зобов'язань по інвестиційному договору №КУ/22П-02-05 будівництва житлового будинку підтверджується рішенням Святошинського райсуду м. Києва від 21.05.2012 р. про стягнення з Фірми "Т.М.М."-Товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 пені за період з 17.02.2011 р. по 13.02.2012 р. за несвоєчасне виконання зобов'язання в розмірі 9212 грн. 90 коп. рішення суду набрало законної сили (а.с.47-50)

Суд не погоджується з твердженнями представника відповідача про порушення строку подачі позову до суду з вимогами про стягнення пені, бо нарахування пені здійснено за останній рік згідно п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України перед подачею позову до суду, з дотриманням річного терміну, виходячи з того, що зобов'язання по інвестиційному договору не виконано відповідачем відповідно до його умов і порушення законних прав та інтересів позивача по справі продовжуються.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України суд діє в межах позовних вимог та в об'ємі наданих доказів по справі.

Судові витрати по справі, понесені позивачем, в силу ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню на його користь з відповідача в розмірі 229 грн. 40 коп., що складаються з витрат по сплаченому судовому збору в цій сумі, виходячи з об*єму задоволених позовних вимог, що підтверджується квитанцією від 12.02.2013 р. (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258, 526, 527, 530, 610- 612, 614, 614, 623, 624 ЦК України, ст.ст. 10, 14, 60, 61, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

Позов задовольнити.

Стягнути з Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 9121, 46 грн. за період з 14 лютого 2012 р. по 13 лютого2013 р. за порушення виконання зобов'язань по інвестиційному договору №КУ/22П-02-05, укладеного 8.02.2005 р. між Фірмою "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_1, судові витрати по справі в сумі 229, 40 грн., а всього 9350 гривень 86 копійок.

рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.