2/1210/10545/2012 Про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок трудового каліцтва, пов`язанного з професійним захворюванням - 29.01.2013 Прийняття

Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого судді: Лукінової М.В., при секретарі: Горпинченко М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Краснодона цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ "Краснодонвугілля", третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області про відшкодування моральної шкоди, -

Позивач звернувся до суду з позовом, який згодом уточнив, в обґрунтування якого вказав, що з відповідачем ПАТ "Краснодонвугілля" він перебував у трудових відносинах більше десяти років. Останнім місцем його роботи була шахта "Самсонівська-Західна", де він працював вантажником ділянки шахтної поверхні з 03.01.2007 року по 13.05.2009 року та отримав професійне захворювання. За результатами висновку останнього медичного обстеження Медико-соціальної експертної комісії № 055347 від 23.11.2011 року у результаті професійного захворювання, пов'язаного з виробництвом, йому було встановлено 25 % стійкої втрати професійної працездатності з 08.11.2007 року безстроково. У зв'язку з цими обставинами, позивач змушений двічі на рік проходити медичне обстеження, купувати ліки, знаходитись на лікарняному з постійним доглядом за ним близькими. Також були порушені нормальні життєві зв'язки позивача, він постійно відчуває слабкість, втому, біль у спині, запаморочення. Останні роки у позивача почалося безсоння через біль та сильний кашель. Погіршилися відносини у сім'ї позивача через брак грошей, які він змушений витрачати на лікування, та неможливість виконувати ті обов'язки по господартсву, які він міг виконати раніше. Моральну шкоду, завдану позивачу внаслідок трудового каліцтва, пов'язанного з професійним захворюванням, він оцінює у 25 000 грн. Дану суму позивач просить суд стягнути з відповідача. Також позивач просив суд допустити негайне виконання судового рішення по даній справі до негайного виконання.

Позивач ОСОБА_1 у судовому просив суд задовольнити уточнені позовні вимоги.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги ОСОБА_1, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ПАТ "Краснодонвугілля" Решетніков І.В. у судовому засіданні не визнав уточнені позовні вимоги позивача, зазначив, що ОСОБА_1 не надав суду жодного доказу у підтвердження придбання ним коштовних ліків, порушення нормальних життєвих зв'язків та будь-яких втрат немайнового характеру. МСЕК не встановила позивачеві потреби у стронньому нагляді, причину і час настання інвалідності, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я. Також вважає необґрунтованою нимогу позивача про допущення рішення до негайного виконання, адже це не передбачено ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України. Зазначив, що позивач пропустив тримісячний строк, встановлений ст. 233 КЗпП України для звернення до суду таким позом. Просив відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі. Надав письмові заперечення по справі (а.с. 53-54).

Представник третьої особи - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області, яка була залучена до участі у справі ухвалою від 25.12.2012 року, за довіреністю Гребенар О.В. у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог позивача.

Суд, уважно вислухавши сторони, третю особу, всебічно, повно та об'єктивно розглянувши наявні матеріали справи, дійшов до висновку, що дані уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 тривалий час перебував у трудових відносинах з ПАТ "Краснодонвугілля", що підтверджується його трудовою книжкою (а.с. 8-10, 32-36). Останнім місцем його роботи була шахта "Самсонівська-Західна", де він працював з 03.01.2007 року по 13.05.2009 року. Звільнений був за ст. 38 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України (322-08) ) у зв'язку з переходом на пенсію.

За актом обстеження робочого місця позивача на шахті "Самсонівська-Західна" № 371 від 26.11.2004 року спеціальною комісією було встановлено, що позивач працював у небезпечних і шкідливих умовах праці, про що складено санітарно-гігієнічну характеристику (а.с. 11-12).

Згідно з випискою з історії хвороби позивача № 35, 23.01.2007 року йому був встановлений діагноз хронічна пояснично-хрестова радікулопатія, стадія неповної ремісії з статико-динамічним порушенням, больовим компонентом - захворювання професійне змішаної етиології; вібраційна хвороба І стадії - захворювання професійне, хронічний бронхіт ІІ стадії, фаза ремісії, прикореневий псевмосклероз ЛН-0, а також, ряд супровідних діагнозів (а.с. 13). Також у виписці зазначено, що позивачеві протипоказана робота в умовах запиленості, з токсичними засобами, у несприятливих метеоумовах, зі значним фізичним навантаженням. Рекомендовано динамічний нагляд лікарів.

Згідно з актом розслідування хронічного професійного захворювання від 19.02.2007 року № 5 професійне захворювання виникло внаслідок порушення правил техніки безпеки, гігієни праці, невикористання засобів індивідуального захисту, запиленості повітря робочої зони, виконання протипилових заходів не у повному обсязі (а.с. 51-52).

У результаті первинного огляду Медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК) 26.06.2007 року позивачу було встановлено 25 % втрати професійної працездатності з 25.05.2007 року по 01.06.2009 року по професійному захворюванню та була призначена дата переогляду, що підтверджується відповідною довідкою серії 2-20 СУ № 029 408 (а.с. 30, 48).

При повторному огляді МСЕК 30.01.2008 року позивачеві була пітверджена стійка втрата професійної працездатності 25 % з повторним оглядом безстроково (довідка серії 2-20 СУ № 028073, а.с. 14, 42).

За результатами огляду позивача МСЕК 23.11.2011 року йому було встановлено 25 % стійкої втрати професійної працездатності з 21.11.2011 року безстроково (довідка серії 10 ААА № 055347, а.с.15).

У зв'язку з цими обставинами позивачеві за його заявами з 08.11.2007 року були призначені страхові виплати відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області з урахуванням довідки про його заробіток (надалі - Фонд), що підтверджується відповідними постановами (а.с. 31, 37-41, 43-47).

Відповідно до норм діючого законодавства України слід зазначити, що порядок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, врегульований нормами Цивільного кодексу України (435-15) .

Так, відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

За п. 1 ч. 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 1 ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Крім того, відповідно до положень статей 1, ч. 1 ст. 3, 21, ч. 1 та 4 ст. 43, 46 Конституції України, Україна, як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на їх забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності тощо.

У процесі розгляду справи встановлено, що відповідач ПАТ "Краснодонвугілля", як особа, яка володіє джерелом підвищеної небезпеки, не забезпечив працівнику ОСОБА_1 безпечних умов праці, порушивши правила техніки безпеки, гігієну праці, а також, виконавши протипилові заходи не у повному обсязі, вніслідок чого позивач отримав професійне захворювання. Дані обставини підтверджуються висновком центральної лікарської-експертної комісії від 23.01.2007 р., актом розслідування хронічного професійного захворювання від 19.02.2007 року № 5 та актом № 371 від 26.11.2004 року обстеження робочого місця позивача (а.с.11, 13, 51).

Так, даними письмовими доказами встановлено, що позивач має захворювання змішаної етиології, вибраційну хворобу 1 ступеня - захворювання професійне, позивачу протипоказана праця в умовах запиленості, з токсічними засобами, зі значною фізичною нагрузкою та в ночні зміни. Рекомендовано дінамічний нагляд у кліниці пульмонолога, гастроентеролога, кардіолога, невролога за місцем проживання. Дане професійне захворювання виникло у позивача внаслідок порушення правил техніки безпеки, гігієни праці, невикористання засобів індивідуального захисту, запиленості повітря робочої зони, не виконання в повному обсязі протипилових заходів. Слід звернути увагу, що підприємством також зазначено, що на момент розслідування потерпілий, тобто позивач, переведений на іншу роботу (а.с.51-зі зворотньої сторонни, що також підтверджується даними його трудової книжки (а.с. 35-36).

Належних та допустимих доказів спростування своєї вини в порядку ст. ст. 57- 60 Цивільного процесуального кодексу, відповідач суду не надав.

Суд не сприймає до уваги посилання представника відповідача на те, що МСЕК не встановила позивачеві потреби у стронньому нагляді, причину і час настання інвалідності, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, оскільки для виникнення у працівника права на відшкодування работодавцем моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання, є обов'язковою наявність наступних умов: факту порушення роботодавцем законних прав працівника; виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; наявність причинного зв'язку між попередніми умовами.

Судом встановлено, що професійне захворювання позивач отримав на виробництві і при цьому мала місце протиправність дій відповідача, пов'язаних з порушенням норм діючого законодавства щодо охорони та безпеки праці, що підтверджується наведеними по справі письмовими доказами. Між протиправними діями відповідача та настанням негативних наслідків, тобто отриманням позивачем професійного захворювання та втратою 25 % професійної процездатності, є прямий причинний зв'язок, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Положеннями ч. 3 - 4 ст. 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

За п. п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N 4 від 31.03.1995 року (v0004700-95) (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду від 25.05.2001 р. (v0005700-01) та від 27.02.2009 р.), у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Обґрунтовуючи вимоги про наявність факту спричинення та розміру компенсації моральної шкоди, позивач зазначив, що заподіяна йому моральна шкода полягає у стражданнях, які він відчуває через порушення його нормальних життєвих зв'язків, постійного відчуття слабкості, втоми, болю у спині, запаморочення. Останні роки у позивача почалося безсоння через біль та сильний кашель, погіршилися відносини у сім'ї позивача через брак грошей, які він змушений витрачати на лікування, та неможливість виконувати ті обов'язки по господартсву, які міг виконати раніше. Позивач змушений двічі на рік проходити медичне обстеження, купувати ліки, знаходитись на лікарняному. Він відчуває себе втраченою для суспільстка та родини людиною.

Судом встановлено, що у зв'язку професійним захворюванням, яке позивач отримав на виробництві, йому завдано моральну шкоду, у зв'язку з чим він звернувся в суд за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів. Моральна шкода полягає у душевних, психічних стражданнях позивача, яких він зазнав через погіршення стану здоров'я, у зв'язку з чим він обмежений у побуті, часткової втрати професійної працездатності, необхідності знаходитися під постійним наглядом лікарів, проходити систематичні курси лікування у медичних закладах. Унаслідок цього порушені його звичайні соціальні зв'язки, він змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, знаходиться у постійній нервовій напруженості, що негативно впливає на його психологічний стан та відносини з оточуючими.

Враховуючи глибину, характер та обсяг фізичних і душевних страждань позивача, наявність вини відповідача, ступінь вимушеного порушення нормального укладу життя позивача та необхідність докладання для його організації додаткових зусиль, вимоги розумності, виваженості та справедливості, що узгоджується з роз'ясненнями, які містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" N 4 від 31.03.1995 року (v0004700-95) , суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення даного позову та стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 3 000 (три тисячі) гривень, яку вважає відповідною вищенаведеним нормам діючого законодавства України.

Посилання представника відповідача Решетнікова І.В. на ті обставини, що позивач пропустив тримісячний строк, встановлений ст. 233 КЗпП України для звернення до суду даним позом, є необгрунтованими, оскільки спір, який у даному випадку виник між сторонами, не є трудовим, а витікає з правовідносин щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (435-15) , відповідно до якого на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю позовна давність не поширюється (п. 3 ч. 1 ст. 268).

При цьому суд погоджується з твердженням представника відповідача про необгрунтованість вимоги позивача про допущення рішення до негайного виконання, оскільки положеннями ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України дійсно не передбачено допущення до негайного виконання рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне. За пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI встановлена ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка з 01.01.2013 року складає 114,70 грн. В порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 114,70 грн. в дохід держави.

Керуючись ст. 1, ч. 1 ст. 3, 21, ч. 1 та 4 ст. 43, 46 Конституції України, ст.ст. 5- 11, 57 - 60, ч. 3 ст. 88, 209, 212- 215, 292 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 1, п. 1 ч. 2, 3, 4 ст. 23, п. 3 ч.1 ст.268, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 Цивільного кодексу України, постановою Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. №4 (v0004700-95) , Законом України "Про судовий збір"від 08.07.2011р. №3674-VI (3674-17) , суд, -

Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ "Краснодонвугілля", третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області, про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.