2305/1139/12 Про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - 10.12.2012 Прийняття

Позивачка вважає звільнення її з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України незаконним, оскільки 30.05.2012 року о 20 год. вона приїхала на своє робоче місце -переїзд, і побачила, що відсутній прохід до місця, де зберігається колійний інструмент і буксировочний трос та до переносних сигналів зупинки поїзда (щитів червоного кольору), так як на проході стоїть дефектоскопний візок, ящик з колійним інструментом та гідравлічний домкрат.

Позивачка запропонувала черговій по переїзду ОСОБА_5 усунути дану перешкоду, однак остання відмовилась це робити. Позивачка, в свою чергу, відмовилась приймати зміну і повідомила про це по телефону шляхового майстра ОСОБА_6, який прибувши на переїзд, відмовився звільнити прохід і визвав бригадира колії ОСОБА_7 для чергування на переїзді, а сам став оформлювати документи, відсторонивши позивачку від роботи.

Позивачка вважає такі дії майстра та адміністрації Корсунської дистанції колії ПЧ-8 незаконними та просить поновити її на посаді чергової по переїзду з 14.06.2012 року; стягнути з відповідача на її користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.06.2012 року по день складання заяви в сумі 2025,18 грн., а в подальшому по день поновлення на роботі; а також стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 10000 грн. та понесені нею витрати за надання правової допомоги в сумі 2500 грн.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2 уточнили позовні вимоги та просили скасувати наказ про звільнення позивачки з роботи за п.4 ст. 40 КЗпП України,поновити її на посаді чергової по переїзду,стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.06.2012 року по день винесення рішення,моральну шкоду в сумі 10000 грн. та витрати за надання правової допомоги в розмірі 2500 грн.

Представник відповідача Філяновська А.І. позов не визнала, заперечувала проти його задоволення та пояснила, що позивачку звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України правомірно, оскільки вона не була відсторонена від роботи, а зміну не прийняла, так як їй ніде було ставити велосипед. Звільнення позивачки було проведено відповідно до закону на підставі згоди профкому. Від отримання наказу про звільнення з роботи та трудової книжки позивачка відмовилась.

Третя особа ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечив та пояснив, що вважає звільнення позивачки законним так, як вона 30 травня 2012 року не прийняла зміну на переїзді по причині відсутності місця для стоянки її особистого велосипеду, а з 22 год. 30 хв. ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, мотивуючи це відстороненням від роботи, до якої вона не приступала. Посилання позивачки на те, що адміністрація не забезпечила безпечні умови праці ОСОБА_1 ОСОБА_4 вважає безпідставними, оскільки позивачка взагалі не прийняла зміну, не заходила в переїзний пост. Актом комісії, яка виїжджала на місце 07.06.2012 року, не встановлено факту небезпечності умов праці позивачки. Також ОСОБА_4 наголосив на тому, що до позивачки застосовувались дисциплінарні стягнення у виді громадського попередження та попередження від керівництва.

Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що з позивачкою у неї неприязні відносини. 30.05.2012 року з 8 год. до 20 год. вона чергувала на переїзді. О 19 год. 58 хв. приїхала ОСОБА_1, яка підійшла по другу сторону переїзду і побачивши дефектоскопний візок та ящик з інструментами, відмовилась прийняти зміну. Ящик стояв біля клумби, між дефектоскопним візком і ящиком стояв велосипед ОСОБА_5 Позивачка не пропонувала ОСОБА_5 прибрати візок, а наказала. О 20 год. 20 хв. до переїзду приїхав майстер ОСОБА_6, який викликав в.о. бригадира колії ОСОБА_7 для прийняття зміни у ОСОБА_5 ОСОБА_1 з 20 год. 20 хв. до 22 год. перебувала біля переїзду, вона розмовляла по телефону. О 22 год. ОСОБА_5 поїхала додому.

Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що він працює шляховим майстром, з позивачкою у нього неприязні стосунки. 30.05.2012 року о 20 год. йому зателефонувала позивачка і сказала, що не буде приймати зміну. О 20 год. 20 хв. він приїхав до переїзду, позивачка в цей час перебувала біля магазину, що знаходиться поруч із переїздом. ОСОБА_6 відмовився прибрати дефектоскопний візок та ящик з інструментами на вимогу позивачки. Оскільки ОСОБА_1 відмовилась приймати зміну, він викликав ОСОБА_7, який приїхав о 22 год. і прийняв зміну. Тільки через два дні після даного випадку йому стало відомо,що життю позивачки існувала загроза і вона не мала доступу до інвентаря. За період роботи ОСОБА_6 -17 років, аварійних ситуацій на даному переїзді не виникало.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що він працює монтером колії з 1995 року, з позивачкою у нього нормальні відносини. 30.05.2012 року о 20 год. 20 хв. йому зателефонував ОСОБА_6 і сказав, щоб він приїхав і прийняв зміну у ОСОБА_5 ОСОБА_7 приїхав до переїзду близько 21 год. ОСОБА_1, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 перебували на той час біля посту. О 22 год. ОСОБА_7 прийняв зміну, а потім склали акт про відмову позивачки прийняти зміну. Позивачка поїхала додому близько 23 год.

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що він працює бригадиром ПЧ-8, з позивачкою перебуває у нормальних відносинах. Близько 20 год. йому зателефонував ОСОБА_6 і сказав йому приїхати на переїзд. Коли він приїхав, позивачка відмовлялась прийняти зміну, мотивуючи це тим, що їй ніде ставити велосипед. ОСОБА_6 викликав ОСОБА_7, щоб він прийняв зміну.

Свідок ОСОБА_9 пояснила суду, що вона працює черговою по переїзду, з позивачкою у неї нейтральні відносини. Працівники колії завжди залишали візки та інструмент біля посту і він нікому не заважав.

Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що він працює інженером з охорони праці та є головою профкому дистанції колії, із позивачкою у нього нормальні відносини. 06.06.2012 року його викликали на нараду до начальника дистанції. На нараді розглядалось питання неприйняття зміни позивачкою. Позивачка повідомила, що не прийняла зміну, так як існувала загроза її життю, відповідно до Закону України «Про охорону праці» (2694-12) . Коли комісія виїхала на робоче місце позивачки, встановила, що загрози життю і здоров'ю не було. До шафи, де зберігався інвентар на випадок аварійної ситуації, можна було пройти по клумбі. ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_7 пояснили, що ОСОБА_1 відмовилась приймати зміну, так як їй ніде було поставити велосипед. З їхніх пояснень також відомо, що позивачка більше трьох годин була відсутня на робочому місці і самовільно залишила робоче місце,а тому профком прийняв рішення про надання згоди на звільнення позивачки за прогул без поважних причин.

Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що він працює технічним інспектором праці, в.о. правового інспектора праці профспілки залізничників на Одеській залізниці. 07.07.2012 року в Шевченківську територіальну профспілкову організацію надійшов лист з Одеської дорожньої профспілкової організації щодо законності звільнення ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України. 11.07.2012 року ОСОБА_11 виїздив на станцію Богачеве для перевірки обставин, вказаних ОСОБА_1 у своєму зверненні. Під час перевірки було встановлено, що 30.05.2012 року чергова по переїзду 220 км. ОСОБА_1 відмовилась приймати зміну о 20 год. 00 хв. ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 пояснювали, що ОСОБА_1 відмовилась від прийняття зміни по тій причині, що ніде було поставити велосипед, цьому заважали дефектоскопний візок, ящик з інструментом та домкрат, які знаходились біля приміщення чергової по переїзду на площадці вимощеній тротуарною плиткою, що є проходом до шафи, де зберігається частина інвентарю переїзду та стенд зі знаками. ОСОБА_1 вказувала, що вона не приймала зміну через відсутність вільного проходу до шафи з інструментом та стенду сигнальних знаків «Зупинки», прохід до яких був заставлений вказаним ящиком та візком. Провівши перевірку, ОСОБА_11 вважає, що рішення адміністрації та профспілкового комітету Корсунської дистанції колії про звільнення позивачки за прогул без поважних причин недостатньо вмотивованим та аргументованим, про що надав свій висновок.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила,що вона працює головним державним інспектором праці в Територіальній державній інспекції праці у Черкаській області та складала акт перевірки за дотриманням законодавства про працю та загальнообов»язкове державне соціальне страхування від 11.07.2012 року за зверненням ОСОБА_1,даний акт складала на підставі тільки письмових документів,які їй були надані працівниками Корсунської дистанції колії ПЧ-8,на її думку процедура звільнення позивачки відповідачем була дотримана,а чи існувала небезпека для життя та здоров»я позивачки вона не встановлювала,оскільки це не входить до її компетенції.

Прокурор вважає,що даний позов підлягає до задоволення в частині скасування наказу про звільнення позивачки з посади чергової по переїзду другого розряду за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин,поновлення на роботі позивачки з 14.06.2012 року,стягнення з відповідача на користь позивачки заробітної плати за час вимушеного прогулу,витрат на правову допомогу,при вирішенні питання судом про стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивачки покладається на розсуд суду.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 02.06.2005 року працювала учнем чергового по переїзду в 10 околотку Корсунської дистанції колії Одеської залізниці, з 30.06.2005 року -черговою по переїзду. 14.06.2012 року позивачку звільнено з роботи за прогул без поважних причин (а.с. 7).

Згідно протоколу № 57 від 14.06.2012 року профспілковий комітет Корсунської дистанції колії надав згоду на розірвання трудового договору з черговою по переїзду ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України (а.с. 10).

Наказом начальника Корсунської дистанції колії № 148/ОС-ПЧК-01 від 14.06.2012 року позивачку звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин (а.с. 25).

На підставі п. 4 ст. 40 КЗпП власник має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин. До поняття прогулу належить і відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня. Для звільнення працівника за п. 4 ст. 40 КЗпП не обов'язково, щоб він був відсутній на роботі більше трьох годин підряд. Важливо тільки, щоб були докази, які з вірогідністю підтверджують відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня (зміни).

Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Надання власникові права звільнити працівника вже за одноразове здійснення прогулу не повинно створювати враження, що застосовувати п. 4 ст. 40 КЗпП легко. Звільнення на цій підставі допускається тільки в тому випадку, якщо працівник здійснив прогул або був відсутній на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважної причини. Оцінка причин як поважних здійснюється судом при розгляді спору про звільнення. Очевидно, поважними причинами варто визнати такі причини, що виключають вину працівника. При такому розумінні поважних причин п. 4 ст. 40 КЗпП не суперечить п. 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку, який кваліфікує поведінку працівника як порушення трудової дисципліни (прогул - це різновид такого порушення) за наявності вини працівника. Загальним критерієм вини працівника в здійсненні прогулу є належна дбайливість про виконання трудових обов'язків.

Не може вважатися прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці. Якщо працівник не залишив місцезнаходження підприємства, він не може бути звільнений за п. 4 ст. 40 КЗпП.

Звільнення за вчинення прогулу (у тому числі і за відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) є дисциплінарним стягненням і повинне здійснюватися з додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

За п. 4 ст. 40 КЗпП оформляється звільнення працівників, які самовільно залишили роботу (не виконали обов'язок письмового попередження власника про звільнення за власним бажанням або залишили роботу до закінчення встановленого двотижневого строку; уклали відповідно до законодавства строковий трудовий договір і залишили роботу до закінчення строку трудового договору за відсутності права на його дострокове розірвання; працівники, які залишили роботу, якщо вони зобов'язані відпрацювати встановлений законодавством строк після закінчення вищого навчального або професійно-технічного закладу, за умови, що навчання проводилося за рахунок державного бюджету). У випадках самовільного залишення роботи звільнення проводиться з зазначенням останнього дня роботи як дня звільнення, хоча наказ про звільнення може бути виданий значно пізніше.

Судом встановлено, що позивачка своєчасно прийшла на роботу та відмовилась приймати зміну, мотивуючи свої дії тим, що прохід до шафи з інструментом та стенду сигнальних знаків «Зупинки» був заставлений дефектоскопним візком, ящиком з інструментами, домкратом. Факт неприйняття позивачкою зміни підтверджується записом в Журналі приймання і здачі чергувань (запис № 66 від 30.05 за підписом шляхового майстра 10 околотку ОСОБА_6І.) та актом, складеним 30.05.2012 року о 22 год. 10 хв.

Поясненнями сторін, свідків та складеними документами підтверджується факт знаходження дефектоскопного візка, ящика з інструментом та домкратом на площадці вимощеній тротуарною плиткою, що є проходом до шафи, де зберігається частина інвентарю переїзду та стенд зі знаками.

Даний факт також підтверджується актом обстеження робочого місця чергового по переїзду 220 км перегону Богачеве-Стецівка від 11.06.2012 року, складеним комісією у складі інженера з охорони праці Корсунської дистанції колії ОСОБА_13, голови профспілкової організації ОСОБА_10, страхового експерта з охорони праці Корсунь-Шевченківської філії ФССНВ ОСОБА_14, яка встановила, що зі свідчень працівників ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 між приміщенням посту чергових та клумбою на бетонних плитах знаходились -для зберігання у нічний час -ящик з інструментами, домкрат та дефектоскопний візок, які перешкоджали підходу працівника до шафи з інструментом по плитам. Комісія також вказала, що в нічний час чергові не користуються колійним інструментом з шафи. Необхідність проходу до шафи та переносних сигналів зупинки поїзда могла виникнути тільки при створенні на переїзді аварійної ситуації. Доступ до шафи з інструментом був вільний по клумбі, де відсутні будь-які предмети чи інші фактори, які б створювали небезпеку для життя чи здоров'я працівника. До шафи був вільний доступ також і в обхід клумби. Тому комісія прийшла до висновку, що 30.05.2012 року не було створено виробничої ситуації, небезпечної для життя чи здоров'я ОСОБА_1 (а.с.53 ).

Відповідно до п.4.4 Інструкції з улаштування та експлуатації залізничних переїздів, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 54 від 26.01.2007 року (z0162-07) , черговий, який приступає до чергування на переїзді, повинен перевірити залізничну колію в межах 50 м від переїзду по обидва боки, стан обладнання переїзду, всіх його пристроїв, наявність пломб у пломбованих пристроях, наявність і стан ручних сигналів, петард, інструменту та інвентарю.

Статтею 6 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.

У п. 6 посадової інструкції чергового по переїзду визначено, що черговий по переїзду має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилась виробнича ситуація небезпечна для його життя та здоров'я. Він зобов'язаний повідомити про це бригадира колії, шляхового майстра.

З пояснень позивачки, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5 вбачається, що позивачка, виявивши порушення та відмовившись приймати зміну, негайно повідомила шляхового майстра 10 околотку ОСОБА_6 про даний факт.

Згідно відповіді голови Шевченківської територіальної профспілкової організації ОСОБА_15 № 919 від 12.07.2012 року на звернення ОСОБА_1, при звільненні позивачки не враховано положення про систему управління охороною праці на Одеській залізниці (наказ № 579/Н від 07.12.2009 року), за яким на залізниці діє ступеневий контроль за станом охорони праці, згідно з яким першу ступінь оперативного контролю, що змінно повинен проводити керівни змінив даному випадку бригадир колії, який відповідно до додатку № 10 до наказу від 07.12.2009 року № 579/Н «Перелік питань, які перевіряються при ступеневому контролі за станом охорони праці»повинен на ряду з іншими питаннями перевіряти маршрути безпечного руху працівників по території цеху дільниці. Однак, фактично графік роботи бригадира з 8 год. до 17 год. не дозволяє в повній мірі проводити контроль стану робочого місця чергового по переїзду з цілодобовим графіком роботи (а.с. 27-29).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 з посади чергового по переїзду за прогул без поважних причин 30.05.2012 року. Так, судом встановлено та доведено під час розгляду справи, що позивачка 30.05.2012 року вчасно прийшла на роботу, з 20 год. до 22 год. 50 хв. знаходилась біля свого робочого місця. Вона також була присутня, коли майстер почав шукати їй заміну та визвав в.о. бригадира колії ОСОБА_7 для прийняття зміни, а також коли останній прийняв зміну. Таким чином, залишаючи робоче місце, позивачка діяла за розпорядженням шляхового майстра ОСОБА_6 і з його відому. Крім того, на думку суду, даного конфлікту можливо було уникнути, усунувши перешкоди, які знаходились на проході до шафи з інвентарем переїзду та стенду зі знаками.

За таких обставин, наказ начальника дистанції № 148/ОС-ПЧК-01 від 14.06.2012 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогул без поважних причин є необґрунтованим, незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Відповідно до акту перевірки за дотриманням законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 23.03.27/06 від 11.07.2012 року, складеного головним державним інспектором праці ОСОБА_16 при звільненні ОСОБА_1 виплата заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку позивачці проведена 14.06.2012 року. Отже, з відповідача на користь позивачки підлягає до стягнення заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 14.06.2012 року по день ухвалення рішення у справі.

Згідно довідки про доходи від 25.06.2012 року за квітень-травень 2012 року позивачка отримала заробітну плату в розмірі 4725,31 грн. (а.с. 8).

Відповідно до довідки Корсунської дистанції колії №ПЧ-08/1177 від 04.12.2012 року кількість відпрацьованих позивачкою днів у квітні 2012 року становить 14 днів,а у травні 25 днів. (а.с.96)

Таким чином до стягнення з відповідача на користь позивачки підлягає заробітна плата за час вимушеного прогулу з 14.06.2012 року по день ухвалення рішення в розмірі 21687 грн.64 коп.(121,16 грн.-середньоденна заробітна плата х 179-днів вимушеного прогулу).

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує глибину моральних страждань позивачки,інші обставини та вимоги розумності та справедливості.На думку суду позивачці діями відповідача,щодо неправомірного звільнення завдано їй моральної шкоди,яка полягає в порушенні нормального способу життя позивачки,позбавлення її роботи та засобів існування.Тому суд вважає,що з відповідача на користь позивачки підлягає до стягнення моральна шкода в розмірі 3000 грн.

Позовні вимоги в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі відповідно до ст. 367 ЦПК України підлягають до негайного виконання.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому суд стягує з відповідача на користь позивачки понесені нею та документально підтверджені витрати за надання правової допомоги в розмірі 2500 грн.,а в дохід Держави судовий збір в розмірі 246 грн.88 коп.

На підставі ст.ст. 235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 79, 84, 88, 208- 209, 212- 215, 367 ЦПК України, суд, -

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати наказ начальника Корсунь-Шевченківської дистанції колії ПЧ-8 №148/ОС-ПЧК-01 від 14.06.2012 року про звільнення ОСОБА_1 з посади чергового по переїзду другого розряду за п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Поновити ОСОБА_1 на посаді чергового по переїзду другого розряду 10 околотку Корсунь-Шевченківської дистанції колії ПЧ-8 з 14.06.2012 року.

Стягнути з Корсунь-Шевченківської дистанції колії ПЧ-8 на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.06.2012 року по 10.12.2012 року в розмірі 21687 грн.64 коп., моральну шкоду в розмірі 3000 грн. та витрати за надання правової допомоги в розмірі 2500 грн.

Стягнути з Корсунь-Шевченківської дистанції колії ПЧ-8 в дохід Держави судовий збір в розмірі 246 грн.88 коп.

рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 допустити до негайного виконання.

Повний текст рішення виготовлений 13.12.2012 року.

рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано апеляційному суду Черкаської області через Звенигородський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.