Нахімовський районний суд міста Севастополя в складі:

Головуючого: судді Пекарініної І.А.

при секретарях: Сулейманові Н.Р., Фроловій Н.А., Карманові К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, визначення порядку користування квартирою, вселення,

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить суд про визнання права власності на спадкове майно у вигляді ? частки квартири АДРЕСА_1, визначення порядку користування квартирою, вселення. Вимоги позову мотивовані тим, що після смерті ОСОБА_4 позивач ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом, але не має можливості оформити документи на ? частку квартири АДРЕСА_1 та вселитись, оскільки відповідачем ОСОБА_3 вчиняються перешкоди в цьому. Також позивач просить визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, згідно з тим, що у власності позивача та у власності відповідача знаходяться у кожного по ? частки квартири.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав, наполягав на їх задоволенні, пояснив, що його довіритель є громадянином Російської Федерації де постійно проживає, але позбавлений можливості користуватися належним йому спадковим майном у вигляді частки квартири, коли приїжджає до м. Севастополь, оскільки у квартирі мешкає брат, який перешкоджає користуватися житлом, та сторонні особи.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, раніше в судовому засіданні вимоги позову не визнавав, просив суд відмовити в їх задоволенні, заперечував проти задоволення заявлених вимог, оскільки вважав заповіт на і'мя позивача на частку в квартири після смерті матери, недійсним, а також з тих підстав, що він сам проживає у квартирі у самій маленькій кімнаті та має квартирантів, які займають дві інші кімнати.

Вислухавши пояснення учасників судового засідання, вивчивши матеріали цивільної справи, рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 05.03.2012 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 13.09.2012 року, та з'ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Доказами наданими по справі встановлено, що позивач та відповідач є співвласниками квартири АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою БТІ м. Севастополя (а.с.32), та матеріалами спадкової справи (а.с. 35-49), в якій міститься, зокрема, подана у встановленому законом порядку заява спадкоємця ? частки квартири за заповітом ОСОБА_2 про прийняття спадщини на підставі заповіту після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_4.

Квартира є трикімнатною, відповідно кімнати площею 15,8 м2 та 11,8 м2, які є суміжними, та одна кімната, що має окремий вхід площею 8,4 м2, квартира також має ванну, туалет, коридор, у коридорі вбудовану шафу.

Відповідно до ч.1,2,3 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частині у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 358 ЦК України, співвласники мають право використовувати вказаний об'єкт як спільно, так і в окремих частинах. У зв'язку з наведеним, ч.3 ст. 358 ЦК України надає кожному із співвласників право вимагати надання йому у володіння та користування конкретної частини майна в натурі, в розмірі адекватному часткам у праві спільної часткової власності. Виходячи з наведеного припису, слід зробити висновок, що законом не заборонено виділення у володіння та користування таких частин у спільному майні, які не співпадатимуть з ідеальними частками.

Враховуючі, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє позивача права на спадщину, суд приходить до висновку, що сторони по справі мають рівні права щодо володіння та користування вищевказаною квартирою, між сторонами має місце конфлікт, внаслідок якого позивач позбавлений можливості користуватися своєю власністю, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою обґрунтовані та, з врахуванням висновку судової будівельно-технічної експертизи, підлягають задоволенню шляхом надання у користування позивачу кімнати площею 15,8 м2, оскільки наявність трьох житлових кімнат для проживання площею 15,8 м2, 11,8 м2, та площею 8,4 м2, свідчить по неможливість встановлення такого порядку користування майном, який відповідав би часткам сторін у праві спільної часткової власності. Задовольняючі вимоги позивача щодо надання йому у володіння та користування кімнати площею 15,8 м2, що не співпадає з ідеальною часткою позивача, суд вважає, що вирішення спору у такій спосіб в загальному забезпечить реалізацію прав співвласників майна, гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) . При цьому суд також враховує, що позивач є громадянином іншої держави, де постійно проживає, відповідач проживає у квартирі, іншого житла не має.

Також, згідно обставин встановлених у судовому засіданні, у зв'язку з тим, що позивач позбавлений можливості користуватися квартирою, оскільки там мешкають сторонні особи, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення вимогу позивача щодо вселення його у квартиру та надану йому у користування кімнату площею 15,8 м2, оскільки суд вважає, що діями відповідача по вселенню та наданню для проживання квартири стороннім особам, ним чиняться перешкоди у користуванні житлом позивачу, тому вимоги позову у цієї частини підлягають задоволенню на підставі ст. 16, 383 ЦК України.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення заявлених позовних вимог про визнання права власності на ? частку квартири за позивачем з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно положень ст. 34 Закону України «Про нотаріат», видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється державними нотаріальними конторами.

Відповідно до п.11 листа Верховного Суду України від 29.10.2008 року (v3767700-08) № 19-3767/0/8 зазначено, що при розгляді справ про визнання права власності на спадкове майно, необхідно враховувати, що за наявності правовстановлюючих документів на нього, документального підтвердження місця, часу відкриття спадщини, підстав закликання до спадкування та за відсутності спору між спадкоємцями свідоцтво про право на спадщину на підставі статей 1296, 1297 Цивільного Кодексу України, ст. 34 Закону України «Про нотаріат», видається нотаріусом.

Матеріали справи не містять відповіді з державної нотаріальної контори, якою позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну частку квартири, на яку він посилається як на підставу своїх позовних вимог в частини неможливості отримати таке свідоцтво у нотаріуса.

Так, у матеріалах справи, мається лист з нотаріальної контори від 03.08.2011 року, згідно якого представнику позивача роз'яснено, за наявності яких документів, позивач може отримати свідоцтво про право на спадщину, а також повідомляється, що ухвалою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 03.09.2009 року, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, накладено заборону на видачу свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_4 до вирішення спору по суті.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 (v0007700-08) «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 32 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, зобов'язаний викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус протягом трьох робочих днів виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. У постанові про відмову вказуються: дата винесення постанови, прізвище ініціали нотаріуса, який постанову, найменування та адреса державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса, прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання, про вчинення якої дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткій зміст прохання), мотиви з яких відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, з посиланням на чинне законодавство, порядок і строки оскарження відмови з посиланням на цивільне процесуальне законодавство. Нотаріусу забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

Таким чином лист від 03.08.2011 року № 1586/01-16 Другої Севастопольської державної нотаріальної контори на ім'я представника позивача не є мотивованою відмовою нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій, у зв'язку з чим підстав для задоволення позову у цієї частини немає.

Також, суд звертає увагу позивача, що на час постановлення судового рішення, рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 05.03.2012 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, яким у позові було відмовлено, згідно ухвали Апеляційного суду м. Севастополя від 13.09.2012 року вступило в законну силу, та не позбавляє позивача права звернутися до суду що ухвалив рішення, з заявою про скасування заходів забезпечення позову у вигляді заборони на видачу свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_4

Сплату судових витрат, документальне підтвердження сплати яких наявне в матеріалах справи, суд вважає розподілити шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_3 пропорційно задоволений частини позовних вимог у сумі 214,60 грн. (107,30 + 107,30), а також витрат з ІТЗ в сумі 120 грн.

На підставі ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст. 16, 319, 358, 383, 391, 1296, 1298 ЦК України, ст. 34 Закону України «Про нотаріат», керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

Позов задовольнити частково.

Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1, та виділити у користування ОСОБА_2 житлову кімнату пл. 15,8 кв.м.

В користуванні ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 залишити житлові кімнати площею 8,4 кв.м., та 11,8 кв.м.

Залишити у загальному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 кухню площею 6,2 м2, ванну площею 2,1 м2, туалет площею 0,9 м2, коридор площею 6,3 м2, у коридорі вбудовану шафу площею 0,6 м2.

Вселити ОСОБА_2 у житлову кімнату пл. 15,8 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1.

У задоволенні позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовій збір в сумі 214,60 грн., витрати з ІТЗ в сумі 120 грн.

рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд м.Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з моменту оголошення рішення апеляційної скарги.

Копія вірна.

Суддя Нахімовського районного

суду міста Севастополя І.А. Пекарініна