Летичівський районний суд Хмельницької області

у складі головуючої судді Курнос С.О.

при секретарі Іськової Т.Л

за участю представників: позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Летичів справу за позовною заявою ОСОБА_3 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ВАТ НАСК «Оранта», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та завданої джерелом підвищеної небезпеки,

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з ОСОБА_5 на її користь 21919 грн. 46коп. - відшкодування матеріальної шкоди; 10 000грн. - відшкодування доходу, втраченого внаслідок ушкодження здоров'я; 10 000грн.- відшкодування моральної шкоди та 4 000грн.- витрати на правову допомогу.

При цьому зазначає, що 30 червня 2011р. Бл. 11год. 40хв., в смт. Летичів на вул. Леніна з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія автомобіля ВАЗ-21011, д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_5, який рухався по вул. Леніна зі сторони вул. П. Лумумби в напрямку вул. Панасюка, та велосипедиста, її малолітнього сина ОСОБА_4,2002р.н., який, керуючи дорожнім жіночим велосипедом «Україна» і рухаючись по вул. Лікарська, виїхав та перетинав проїзну частину дороги вул. Леніна справа наліво відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок ДТП її синові ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження, які відповідно до акту судово-медичного дослідження № 194 від 13 вересня 2011р. відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що призвели до тривалого розладу здоров'я (більше 21 дня), в результаті чого він знаходився на лікуванні в міській дитячій лікарні в травматологічному відділенні з 30 червня по 19 серпня 2011р., а також з 03 по 26 жовтня 2011р..

Висновком експерта № 214 від 04 жовтня 2011р. встановлено, що у гр. ОСОБА_4, 2002 р. н., згідно пред'явленої документації та рентгенівських знімків виявлено такі тілесні ушкодження, як: повний закритий косо- поперечний перелом середньої третини діалізу лівої стегнової кістки, осадження шкіри правої половини живота та спини, що могли утворитися від травмуючої дії тупих твердих предметів не виключено в строк та при обставинах вказаних у постанові на проведення судово-медичного обстеження і згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, Наказу МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 (z0255-95) відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості як таких, що призвели до тривалого розладу здоров'я (більше 21 дня).

Постановою від 03 жовтня 2011р. порушено кримінальну справу за фактом порушення правил дорожнього руху за участю ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, але під час досудового слідства встановлено, що за кермом автомобіля був ОСОБА_5.

Її син тривалий час лікувався, що потягло за собою досить значні витрати: з 30 червня по 19 серпня 2011р.(загалом 51день) він знаходився на стаціонарному лікуванні в Хмельницькій міській дитячій лікарні в травматологічному відділенні, вартість якого складає: 8935грн.71коп. та 850грн. 17коп. - затрати на медикаменти, що підтверджується повідомленням від 13 жовтня 2011 року; з 03 по 26 жовтня 2011р. син проходив ще один курс лікування в цій же лікарні, що загалом становить 23 ліжко-дні, що коштувало їй 4029грн.83коп.. За період лікування на ліки витрачено 2571грн.12коп., що підтверджується квитанціями.

Враховуючи те, що вона з сином проживають у м. Вознесенську, а лікування його проводилось у м. Хмельницькому, їй довелось постійно їздити з одного міста в інше, так як син потребував її присутності, що також потягло за собою додаткові витрати - 5532грн. 80коп., що підтверджуються доданими квитанціями. Отже, витрати складають 21919грн..

Відповідно до ст. 1195, 1199 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати,викликані необхідністю посиленого харчування, придбання ліків тощо.

Також, ст. 1187 ЦК України передбачає відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, яким є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Враховуючи те, що шкода завдана неправомірними діями відповідача, а також те, що витрати, понесені нею та ці неправомірні дії мають причинний зв'язок, позивачка вважає, що маю право на їх відшкодування в повному обсязі.

Відповідно до статті 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

Так як її син є малолітнім і не має трудової дієздатності, він знаходиться на її утриманні. Вона займається підприємницькою діяльністю. Проте, у зв'язку з лікуванням сина, не мала можливості продовжувати свою діяльність. Тому, вважає доцільним відшкодування втраченого нею доходу.

Довідкою про доходи в період з 01 січня по 30 червня 2011р. розмір її доходів складає 30000грн., а з 01 липня по 30 серпня 2011р. - 00,00 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 1198 ЦК України розмір доходу від підприємницької діяльності, втраченого фізичною особою-підприємцем внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, обчислюється виходячи з розміру доходу, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, у сумах, нарахованих до вирахування податків.

Отже, враховуючи те, що за останні шість місяців її дохід складав 30000грн., а це по 5000грн. щомісячно, а також те, що за два місяці вона взагалі не отримала ніякого доходу, вона має право на його відшкодування у розмірі 10000грн..

На пропозицію відшкодувати понесені нею збитки відповідач категорично відмовив. Окрім цього, зухвале та грубе ставлення до неї відповідача глибоко образило її, він принизив її честь і гідність та спричинив тяжкі душевні страждання, які, в свою чергу, призвели до погіршення її психічного стану, недосипання, що негативно вплинуло на загальний стан здоров'я.

Її син, дев'ятирічна дитина, замість безтурботного відпочинку під час канікул, отримавши ушкодження, що на тривалий час позбавило його можливості спілкуватися з друзями, навчатися у школі, розвиватися як його однолітки, знаходився на стаціонарному лікуванні. Він важко переніс перебування в лікувальному закладі, що негативно вплинуло на його психічне здоров'я (так як він отримав ще й психічну травму) внаслідок чого він став замкнутим, з боязню відноситься до людей і всього оточення, досить часто неадекватно сприймає навколишнє середовище.

За таких обставин та відповідно до ст. 23 ЦК України, а також п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України вона з сином має право на відшкодування завданої їм моральної шкоди у розмірі 10000грн..

Також, вона понесла матеріальні витрати, пов'язані з наданням правової допомоги 4000грн., що підтверджується Договором № 47 про надання правової допомоги від 13 грудня 2011року та квитанцією.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Враховуючи, що витрати на правову допомогу є різновидом судових витрат, згідно ст. 79 ЦПК України, та у відповідності зі ст. 88 ЦПК України, у разі ухвалення рішення на її користь, вона має право на відшкодування зі сторони відповідача понесених нею витрат.

Пункти 2 та 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняє її від сплати судового збору.

В судовому засіданні позивачка вимоги уточнила і, посилаючись на те, що в ході розгляду справи їй стало відомо про наявність у відповідача страхового поліса ВАТ НАСК «Оранта», просить залучити до участі в справі ВАТ НАСК «Оранта», як співвідповідача, та стягнути з останнього 21919грн.46коп. у відшкодування матеріальної шкоди, 10000грн.-у відшкодування доходу втраченого внаслідок ушкодження здоров'я, 10000грн.-у відшкодування моральної шкоди, а з ОСОБА_5 стягнути 4000грн.-витрати на правову допомогу.

Відповідач ОСОБА_5 вимоги не визнав, посилаючись на свою невинуватість у ДТП.

Представник НАСК «Оранта» вимоги не визнає, посилаючись на те, що про ДТП ОСОБА_5, без поважних на те причин, не повідомляв і тому, у «Оранти» відсутні підстави для здійснення страхових виплат.

Вислухавши сторони, дослідивши докази по справі, суд вважає, що вимоги не підлягають задоволенню.

Із пояснень сторін і матеріалів справи встановлено, що 30 червня 2011р. бл. 11год. 40хв., в смт. Летичів на вул. Леніна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія автомобіля ВАЗ-21011, д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_5, який рухався по вул. Леніна зі сторони вул. П. Лумумби в напрямку вул. Панасюка, та велосипедиста ОСОБА_4,2002р.н., який, керуючи дорожнім жіночим велосипедом «Україна» і рухаючись по вул. Лікарська, виїхав та перетинав проїзну частину дороги вул. Леніна справа наліво відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок ДТП ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження, які згідно акту судово-медичного дослідження № 194 від 13 вересня 2011р. відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, із-за яких він знаходився на лікуванні в Хмельницькій міській дитячій лікарні в травматологічному відділенні з 30 червня по 19 серпня 2011р., а також з 03 по 26 жовтня 2011р..

Після відмови в порушенні кримінальної справи позивачка звернулася в суд з позовом в порядку цивільного судочинства, де у первинних вимогах просила стягнути шкоду з ОСОБА_5, а при уточненні вимог 31.05.12р., посилаючись на наявність страхового поліса у ОСОБА_5, стала просити стягувати матеріальну і моральну шкоду з ТОВ НАСК «Оранта» і лише 4000грн.-витрат за правову допомогу просить стягнути з ОСОБА_5.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч.1 п. 5 ст. 989 ЦК України і п.5 ст. 21 ЗУ «Про страхування» страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, передбачений умовами страхування.

Відповідно до ч.1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 991 ЦК України і п. 5 ст. 26 ЗУ «Про страхування» страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Відмову страховика може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

В судовому засіданні встановлено, і це визнали сторони, що ОСОБА_5 без поважних причин не повідомляв НАСК «Оранта» про настання страхового випадку.

Отже, НАСК «Оранта» не зобов'язана проводити страхові виплати по ДТП за участю ОСОБА_5 і малолітнього ОСОБА_4 і тому, у задоволенні позову про стягнення з неї 21919 грн. 46 коп. -у відшкодування матеріальної шкоди, 10000грн. -у відшкодування доходу, втраченого внаслідок ушкодження здоров'я, 10000грн.-у відшкодування моральної шкоди, слід відмовити із-за не доведеності вимог.

Враховуючи, що відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, у задоволенні вимог до ОСОБА_5 про стягнення 4000 грн. на правову допомогу слід відмовити.

На підставі наведеного, ст. 989, 990, 991, 1187 ЦК України, ст. 21, 26 Закону України «Про страхування», керуючись ст. 10, 60, 212- 215 ЦПК України, суд

Позовну заяву ОСОБА_3 в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ВАТ НАСК «Оранта», про про стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» 21919грн.46коп. -у відшкодування матеріальної шкоди, 10000грн. -у відшкодування доходу, втраченого внаслідок ушкодження здоров'я, 10000грн.-у відшкодування моральної шкоди, та стягнення з ОСОБА_5 4000грн. -витрат на правову допомогу, залишити без задоволення із-за не доведеності вимог.

На рішення може бути подана апеляція протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були при його проголошенні, -протягом 10 днів з дня отримання його копії.