Чорноморський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Дядіченко С.В.

при секретарі Кирилової Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Оленівської сільської ради Чорноморського району про встановлення земельного сервітуту,

ОСОБА_1 пред'явила позов до ОСОБА_2, Оленівської сільської ради Чорноморського району про встановлення земельного сервітуту, мотивуючи свої вимоги тим, що 13.04.1999 року її покійний чоловік разом з відповідачем ОСОБА_2 придбали земельну ділянку за договором купівлі-продажу у рівних частках площею 0,14 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1. Своє право власності на земельну ділянку чоловік оформив державним актом серії III-КМ №020035 від 24.08.1999 року. Після смерті чоловіка позивачка вступила у спадкування. При житті її чоловік досяг угоди з відповідачем щодо спільного користування земельною ділянкою. Але після смерті її чоловіка відповідач заборонив їй користуватися спорудами та позивачка не може потрапити до її земельної ділянки. ОСОБА_2 чинить їй різні перешкоди, що може бути підтверджено поясненнями свідків. Відповідач огородив свою земельну ділянку бетонним парканом, що позбавляє позивачку права пройти, доїхати автотранспортним засобом до своєї земельної ділянки. Іншої стежки, окрім проходу через ділянку відповідача, немає. Позивачка зверталася з заявою до Оленівської сільської ради та ОСОБА_2 було рекомендовано забезпечити їй вільний доступ, однак відповідач добровільно відмовляється надати земельний прохід шириною 3.5 метрів, погрожує їй. У зв'язку з чим позивачка на підставі ст. 98- 100, 401, 402 Земельного кодексу України просить встановити земельний сервітут на земельної ділянці ОСОБА_2 шириною 3,5 метрів для визначення права проходу, проїзду та стягнути з відповідача всі судові витрати.

У судовому засіданні представник позивачки вимоги підтримав у повному обсязі надав вищевикладені пояснення, крім того зазначив, що є інші суміжні землекористувачі, але вони до теперішнього часу не оформили право власності державними актами на земельні ділянки. Крім того, представник підкреслив, що позивачка набула право власності на земельну ділянку ні шляхом первісного отримання земельної ділянки, а шляхом спадкування, тому вимога переоформлення права власності згідно до рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року (v005p710-05) не може розповсюджуватися на право користування позивачкою спірним земельним сервітутом.

У судове засідання не з'явився відповідач ОСОБА_2, про розгляд справи повідомлявся належним чином, надіслав заяву з проханням розглянути справу в його відсутності, крім того надіслав письмові заперечення на позовні вимоги, згідно яких, на його думку, позивачка необґрунтовано посилається на своє право власності на земельну ділянку відповідно до свідоцтва про право власності, яке видане 03.04.2012 року, але до позовної заяви додана копія державного акту, який виданий на ім'я ОСОБА_4., що суперечить нормам ст.126 ЗК України, згідно якої право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. При зміні власника відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, до державного акту вносяться відповідні зміни, які підлягають державної реєстрації. У зв'язку з чим позивачка не набула право власності та право постійного користування земельною ділянкою. Позивачка просить встановити сервітут, передбачений п. «в»ст.99 ЗК України, а саме «Право прокладання та експлуатації ліній електропередач, зв'язку, трубопроводів та інших лінійних комунікацій, що на думку відповідача, унеможливить використання ним своєї земельної ділянки за її цільовим призначенням. Крім того, позивачкою не надано до суду висновків спеціалістів про необхідність встановлення земельного сервітуту саме на земельної ділянці відповідача і неможливість встановлення сервітуту на інших суміжних ділянках, які перебувають у приватної власності інших громадян, або відносяться до земель Оленівської сільської ради. На підставі чого, ОСОБА_2 просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.15-16).

Представник Оленівської сільської ради у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлялися належним чином, надіслав заяву з прохання розглянути справу в його відсутності.

Суд на підставі ст. 169 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів, оскільки вони належним чином сповіщалися про розгляд справи.

Суд, заслухавши представника позивачки, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, 13.04.1999 року ОСОБА_4 разом з відповідачем ОСОБА_2 придбали земельну ділянку за договором купівлі-продажу у рівних частках площею 0,14 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1, що підтверджується вищевказаним договором (а.с.6). Право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 оформив державним актом серії III-КМ №020035 від 24.08.1999 року (а.с.7). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.8). У теперішній час позивачка ставить питання про встановлення земельного сервітуту відповідно до рекомендацій рішення Оленівської сільської ради 23 сесії 6 скликання від 26.06.2012 року (а.с.9).

Згідно до ч.1,2 ст.100 ЗК України - власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України - право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Між тим, суд погоджується з запереченнями відповідача ОСОБА_2 про те, що позивачкою не надано до суду висновків спеціалістів про необхідність встановлення земельного сервітуту саме на земельної ділянці відповідача і неможливість встановлення сервітуту на інших суміжних ділянках, які перебувають у приватної власності інших громадян, або відносяться до земель Оленівської сільської ради. Крім того, позивачкою не доведені ті факти, що у разі встановлення сервітуту на земельної ділянці відповідача чи буде він мати можливість використовувати свою земельну ділянку за її цільовим призначенням. Позивачкою та її представником не було заявлено перед судом клопотань про необхідність проведення експертиз, допиту свідків та інших доказів.

Згідно до ст. 10, 60 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 88, 98, 99, 100, 401, 402 Земельного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 60, 169, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Оленівської сільської ради Чорноморського району про встановлення земельного сервітуту відмовити.

рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду АРК через Чорноморський районний суд АРК шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в порядку, передбаченому ст.ст. 294- 296 ЦПК України.