2а-1101/12/2770 Про визнання протиправною та скасування податкової консультації - 03.10.2013 Прийняття

представник позивача, Підприємства об'єднання громадян "Авіценна" Севастопольської міської організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України"- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про відкладення розгляду справи,

представник відповідача, Головного Управління міндоходів у м. Севастополі Міністерства доходів і зборів України- Никольська Ксенія Борисівна, довіреність № 280/101/10.0-14 від 11.06.13

розглянувши апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян "Авіценна" Севастопольської міської організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Шаповал І.І. ) від 17.06.13 у справі № 2а-1101/12/2770

за позовом Підприємства об'єднання громадян "Авіценна" Севастопольської міської організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" (вул. Ген. Мельника, буд.15-А,Севастополь,99046)

до Головного Управління міндоходів у м. Севастополі Міністерства доходів і зборів України (вул. Кулакова, буд.56,Севастополь,99011)

про визнання протиправною та скасування податкової консультації,

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 17 червня 2013 року в задоволенні позову підприємству об'єднання громадян "Авіценна" Севастопольської міської організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" (далі ПОГ "Авіценна") до Державної податкової служби України у м.Севастополі Головного Управління Міндоходів у м.Севастополі Міністерства доходів і зборів України (далі ДПС у м.Севастополі) про визнання протиправною та скасування податкової консультації, викладеної у листі Державної податкової служби у м.Севастополі № 84/10/15-338 від 06.02.2012р. відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ПОГ "Авіценна" звернулося з апеляційною скаргою про скасування постанови. Як такої, що ухвалена з порушенням норм матеріального права.

Представник позивача у судове засідання не з'явився без поважних причин, будучи сповіщеним про час та місце розгляду справи. Проте його неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Представник відповідача заперечувала у задоволенні скарги, просила постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в порядку ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши представника ДПС у м.Севастополі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 30.12.2011 ПОГ "Авіценна" звернулося до Державної податкової адміністрації України (вих. № 147) із запитом про надання консультації щодо визначення безпосередності виготовлення товарів та послуг відповідно до ст. 197.6 Податкового кодексу України (2755-17) . На цей запит за дорученням ДПА України листом Державної податкової служби у м. Севастополі №84/10/15-338 від 06.02.12 (далі-консультація) було повідомлено, що позивач не може включати до пільгового режиму оподаткування бухгалтерські та консультаційні послуги, а також послуги з довідково-інформаційного обслуговування населення, тому що вони не є безпосередньо виготовленими, адже для безпосереднього виготовлення товарів/послуг, платником податку повинні бути понесені витрати, які пов'язані з процесом переробки, обробки або іншими видами перетворення покупних матеріалів.

Не погодившись з такою консультацією позивач оскаржив її до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за правовим статусом податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії, визнання його недійсним є невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів платника податків; оскаржувана податкова консультація відповідає вимогам чинного законодавства, а підстави для визнання її протиправною та скасування відсутні.

З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Згідно з п.п.14.1.172. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до положення п.52.1. ст.52 ПК за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

За приписами п.53.3. ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Дана норма передбачає визнання судом податкової консультації недійсною лише в тому випадку, коли податкова консультація суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що за правовим статусом податкова консультація є правовим актом індивідуальної дії. Загальними підставами для визнання індивідуального акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, у своєму зверненні про надання податкової консультації (а.с.8) позивач зазначив, що в період дії Дозволу на право користування пільгами (з 01.07.2011 по 31.12.2011) підприємство застосовувало податкову пільгу з ПДВ за такими видами діяльності:

- надання бухгалтерських та консультаційних послуг;

- послуги довідково-інформаційного обслуговування населення.

В цьому ж зверненні позивач вказує на неодноразове звертання до податкових органів за консультацією стосовно податкової пільги з ПДВ в зв'язку з вказаними видами діяльності, однак, із наданих консультацій незрозуміло, чи вважаються ці види діяльності послугами, які "безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями інвалідів у розумінні п.197.6 ст. 197 ПК України".

Позивач просить роз'яснити:

- чи може підприємство застосовувати пільгу з ПДВ за приписами п.197.6 ст.197 ПК до послуг з надання бухгалтерських та консультаційних послуг та послуг довідково-інформаційного обслуговування населення;

- які види затрат, включених у бухгалтерському обліку виробничу собівартість безпосередньо виготовлених послуг, підприємство може використовувати при розрахунку показника БВТ таблиці 4 довідки Дб до податкової декларації з ПДВ" процент суми витрат по переробці сировини, комплектуючих виробів, складових частин, інших куплених товарів/послуг, які використовуються при виготовленні таких товарів/послуг, відносно яких застосовується звільнення від оподаткування підприємством, яке засноване громадськими організаціями інвалідів, стосовно ціни поставки таких виготовлених товарів/послуг.

У консультації на звернення зазначено: "якщо послуги не передбачають для підприємства здійснення витрат, пов'язаних з переробкою (обробкою чи іншими видами перетворення) сировини, комплектувальних виробів, складових частин, інших покупних товарів/послуг, які використовуються при їх виготовленні, або сума таких витрат становить менш 8 відсотків ціни постачання, такі послуги не є безпосередньо наданими платником та підлягають оподаткуванню ПДВ за основною ставкою ".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у консультації не міститься заперечення права позивача включати до пільгового режиму оподаткування конкретні види витрат, а лише дається роз'яснення, які операції звільняються від оподаткування. При цьому, висновок консультації є не суб'єктивним тлумаченням, а базується на дослівному цитуванні положень Податкового Кодексу (2755-17) .

Так, згідно з п. 197.6. ст.197 Кодексу звільняються від оподаткування операції з постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями, які засновані громадськими організаціями інвалідів, де кількість інвалідів, які мають у таких організаціях основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менш як 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат з оплати праці, що належать до складу витрат згідно з правилами оподаткування податком на прибуток підприємств.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів/послуг, у результаті якого сума витрат з переробки (обробка, інші види перетворення) сировини, комплектувальних виробів, складових частин, інших покупних товарів/послуг, які використовуються при виготовлені таких товарів/послуг, становить не менш як 8 відсотків ціни постачання таких виготовлених товарів/послуг.

Аналіз вказаної статті дає змогу дійти висновку, що вказана норма не допускає двозначного тлумачення та чітко визначає безпосередність виготовлення товарів/послуг для отримання права на пільгове оподаткування з податку на додану вартість, тому відповідачем, зроблений правомірний та обґрунтований висновок: якщо товари/послуги не підпадають під ті, що вважаються безпосередньо виготовленими підприємством у розумінні саме п.197.6 ст.197 Кодексу, то вони не підпадають під звільнення від оподаткування, як і зазначено у Консультації.

Апелянт стверджує, що двозначне тлумачення вказаної норми витікає з підстави включення вказаної норми до Кодексу. Проте, з такою думкою неможливо погодитись, з огляду на таке.

Що стосується понять послуги, наведених Позивачем з різних нормативно-правових актів, з метою тлумачення ознаки безпосередності, то слід зазначити наступне.

Згідно з положенням п.5.3 ст.5 Кодексу у значенні, встановленому іншими законами використовуються лише ті терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним.

Разом з тим, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу (п.5.3. ст.5 Кодексу).

Як вже було зазначено, ознаки безпосередності надання послуги містяться у п. 197.6. ст.197 Кодексу, отже положення інших актів не підлягають застосуванню.

Крім того, у п.п. 14.1.185. п.14.1 ст.14 Кодексу міститься поняття постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Таким чином, інші визначення безпосередності, які наводяться апелянтом у скарзі, не підлягають застосуванню.

Також слід зазначити, що правовий статус інвалідів та їх підприємств і організацій регулюється Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року N 875-XII (875-12) .

Вказаним Законом визначені основи соціальної захищеності інвалідів в Україні та гарантії рівної з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.

Згідно зі ст. 14-1 вказаного Закону (в редакцій, що діяла на момент виникненні спірних відносин) підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право на пільги із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України з питань оподаткування. Застосовувати зазначені пільги такі підприємства та організації мають право за наявності дозволу на право користування пільгами з оподаткування, який надається на квартал, півріччя, три квартали, рік міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів (далі - Комісія).

Пільга щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість господарських операцій, передбачає надання особливого режиму оподаткування операцій підприємств та організацій громадських організацій інвалідів з метою забезпечення їх засновникам - громадським організаціям інвалідів - можливості здійснення конкурентоздатної діяльності в умовах ринкових відносин, а також залучення громадян з обмеженими здібностями до суспільного життя, їх участі у процесі виробництва.

Згідно з нормою абз.3 п. 197.6 ст.197 Кодексу зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати зазначену пільгу за наявності реєстрації у відповідному органі державної податкової служби, яка здійснюється на підставі рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів і відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) .

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Регіональної комісії, оформленого протоколом засідання №6 від 29.12.11, Позивачу відмовлено в наданні права користуватися податковою пільгою на період з 01.01.2012 до 01.01.2013 відповідно до п.197.6 ст.197 Кодексу.

Також, згідно з рішенням Регіональної комісії, оформленого протоколом засідання №1 від Позивачу відмовлено у наданні права скористатись податковими пільгами на період з 01.04.12 по 01.01.13 відповідно до п.197.6 ст.197 Кодексу

Відповідно до рішення Регіональної комісії, оформленого протоколом засідання №4 від 20.12.12 відмовлено Позивачу у праві скористатись податковими пільгами на період з 01.01.12 по 01.01.13 відповідно до п.197.6 ст.197 Кодексу.

Таким чином, Позивач не мав права користуватись пільгою з ПДВ відповідно до п.197.6 ст.197 Кодексу через відсутність відповідного рішення Регіональної комісії, а не через Консультацію.

Також, не відповідає фактичним обставинам справи думка Позивача, що нібито на підставі консультації, наданої податковим органом, підприємству було відмовлено у наданні пільги з ПДВ.

Проте у Консультації не міститься заперечення права Підприємства об'єднання громадян "Авіценна" Севастопольської міської організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" включати до пільгового режиму оподаткування конкретні види витрат, а лише дається роз'яснення які операції звільняються від оподаткування згідно з нормами Податкового кодексу України (2755-17) .

Рішення про надання дозволу на право користування пільгами, відмова у його наданні та скасування дозволу приймаються Комісією та регіональними комісіями на підставі Порядку надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 р. N 1010 (1010-2007-п) (зі змінами та доповненнями) (далі-Порядок).

Так, п.2 вказаного Порядку (в редакції, що діяла у період прийняття рішень Регіональною комісією у відношенні Позивача) встановлено, що дозвіл підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів (далі - підприємства, організації) надається за умови їх відповідності таким критеріям:

1) середньооблікова чисельність інвалідів, що працюють на підприємствах, в організаціях протягом попереднього звітного (податкового) періоду, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу;

2) фонд оплати праці інвалідів, що працюють на підприємстві, в організації, становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що належать до складу витрат згідно з правилами оподаткування податком на прибуток підприємств;

3) сума витрат підприємства, організації з переробки (обробки, інших видів перетворення) сировини, комплектувальних виробів, складових частин, інших покупних товарів (послуг), які використовуються для виготовлення товарів (надання послуг) безпосередньо підприємствами, організаціями, становить не менш як 8 відсотків ціни постачання таких виготовлених товарів (наданих послуг);

4) розмір середньомісячної заробітної плати інвалідів, що працюють на підприємстві, в організації, в еквіваленті повної зайнятості повинен бути не менш як законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати;

5) виконання підприємством, організацією рішень Комісії та регіональних комісій (крім підприємств, організацій, які звернулися вперше).

Також у п.12 Порядку визначено, що рішення про відмову в наданні дозволу приймається Комісією, регіональними комісіями у разі:

-подання підприємством, організацією документів, які не відповідають пункту 3 цього Порядку;

- виявлення недостовірних даних у документах, поданих підприємством, організацією;

- невиконання вимог цього Порядку.

Крім того, п.52.1 ст.52 Кодексу визначено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. При цьому, податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2 ст.52 Кодексу).

Отже, Консультація взагалі не є нормативно-правовим актом та підставою для надання або ненадання пільги.

Виходячи з викладеного, оскаржувана Консультація безпосередньо будь-яким чином не порушила права або свободи Позивача.

Що стосується безпосередньо рішень Регіональної комісії, то питання їх відповідності вимогам законодавства не відноситься до даної справи.

Стосовно посилань апелянта на судову практику, колегія суддів вказує, що не відповідає дійсності думка Позивача, що норма п.п.6.2.8 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" майже не відрізняється від норми п. 197.6 ст.197 Кодексу.

Так, абзацом другим пп. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону № 168 було встановлено, що безпосереднім вважається виготовлення товарів, унаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 % від продажної ціни таких виготовлених товарів.

Тобто, у п.п.6.2.8 п.6.2 ст.6 закону № 168 регламентувалось виключно, що вважається безпосереднім виготовленням товарів, а не послуг.

У даному ж випадку йде мова про безпосереднє виготовлення послуг, отже рішення Верховного Суду України від 30.09.2009, на яке посилається апелянт, не має відношення до даної справи.

Що стосується постанови Чернівецького окружного адміністративного суду, то слід вказати, що у справі, що розглядалась цим судом, йшла мова про застосовування "0" ставки по податку на додану вартість згідно до пункту 8 підрозділу 2 розділу Перехідних положень ПК України (2755-17) , а не про звільнення від оподаткування на підставі п. 197.6 ст.197 Кодексу. Крім того, у зазначені постанові визначення податкових зобов'язань здійснювалось податковим органом за результатами операцій з виробництва і реалізації будівельних матеріалів та напівфабрикатів, а не надання послуг.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана податкова консультація відповідає вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, про що вірно зазначив суд першої інстанції у своїй постанові.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги в зв'язку з їх спростуванням матеріалами справи і встановленими обставинами, а тому, відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, отже підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян "Авіценна" Севастопольської міської організації Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організації інвалідів України" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 17.06.13 у справі № 2а-1101/12/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.