147/1538/16-а Про зобов'язаННЯ Управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії, призначеної в розмірі 90% заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи з врахуванням усіх видів виплат, в тому числі і інших виплат на які нараховується та перераховується до пенсійного фонду страхові внески - 05.07.2018 Прийняття

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 3 квітня 2017 року (головуючий суддя - Волошин І.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року (головуючий суддя - Совгира Д.І., судді: Білоуса О.В., Курка О.П.) у справі № 147/1538/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області (далі - Управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

У серпні 2016 року звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив зобов'язати Управління ПФУ здійснити йому перерахунок та виплату пенсії, призначеної в розмірі 90% заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи з врахуванням усіх видів виплат, в тому числі і інших виплат на які нараховується та перераховується до пенсійного фонду страхові внески (надбавка за ранг, винагорода за вислугу років, матеріальна допомога на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань):

- з червня 2016 року з врахуванням довідки про заробітну плату, що надається для перерахунку пенсії непрацюючим пенсіонерам, виданою управлінням державної казначейської служби України у Тростянецькому районі у зв'язку із підвищенням зарплати державних службовців та порядку визначеному законами і нормативними актами, що діяли за постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2016 року № 292 "Деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році" (292-2016-п) в порядку визначеному законами і нормативними актами, що діяли до 1 грудня 2015 року відповідно до вимог статті 37-1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, у редакції Закону, що діяла станом на момент призначення йому пенсії за віком;

- з 1 січня 2017 року з врахуванням довідки про заробітну плату, що надається для перерахунку пенсії непрацюючим пенсіонерам, виданою управлінням державної казначейської служби України у Тростянецькому районі у зв'язку із підвищенням зарплати державних службовців за постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 18 січня 2017 року "Питання оплати праці працівників державних органів" (15-2017-п) в порядку визначеному законами і нормативними актами, що діяли до 1 грудня 2015 року відповідно до вимог статті 37-1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, у редакції Закону, що діяла станом на момент призначення йому пенсії за віком.

Постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 3 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Касаційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо відсутності у позивача права на перерахунок пенсії. Скаржник, з посиланням на положення статей 22, 58 Конституції України, вказує на те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. З цих підстав, зазначає про те, що право на перерахунок пенсії йому надано з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене або скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи позов суди виходили з того, що ОСОБА_1 з 13 квітня 2011 року перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (3723-12) з розрахунку 90% від заробітної плати.

16 грудня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну службу" у зв'язку з підвищенням заробітної плати за посадою, з якої призначено пенсію.

Управління ПФУ додатком до протоколу № 100073 від 8 лютого 2017 року відмовило позивачу у проведенні перерахунку пенсії

Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії набрав законної сили Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (889-19) (далі - Закон № 889). Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 визнано таким, що втратив чинність Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (3723-12) крім статті 37, що застосовується для осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Отже, на час звернення позивача за перерахунком втратила чинність стаття 37-1 Закону № 3723-XII, якою врегульовано порядок та умови перерахунку пенсії державних службовців, у зв'язку з підвищенням окладів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 1 травня 2016 року визначалися Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (3723-12) (далі - № 3723-XII). Зокрема, відповідно до статті 37 цього Закону позивачу у цій справі призначено пенсію.

Частина перша статті 37-1 зазначеного Закону у редакції, чинній до 1 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (76-19) (далі - Закон № 76-VIII (76-19) ), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 1 січня 2015 року делегував Уряду.

Правове регулювання Урядом зазначеного питання у період з 1 січня по 1 грудня 2015 року знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України №865 (далі - КМУ №865), за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Так, за правилами пункту 4 постанови КМУ № 865 у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом № 3723-ХІІ (3723-12) , визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 5 постанови КМУ № 865).

Постановою № 1013, якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 1 грудня 2015 року, пункт 4 постанови КМУ № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова КМУ № 1013 не містить.

Отже, з 1 грудня 2015 року по 1 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

У ході реформування системи державного управління 10 грудня 2015 року прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - Закон № 889-VIII (889-19) .

У зв'язку з набуттям з 1 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону № 3723-XII (3723-12) втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII (889-19) ).

Натомість у статті 90 Закону № 889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону № 1058-IV (1058-15) , стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що з 1 грудня 2015 року - початку застосування Постанови № 1013, якою пункт 4 постанови КМУ № 865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII (889-19) , яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (v001p710-99) цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, враховуючи, що законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Відносно посилань позивача на положення Конституції України (254к/96-ВР) , зокрема, статтю 22 Конституції України, згідно з якою при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статті 22 Конституції України звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістових характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

В даному випадку наділення в установленому порядку Кабінету Міністрів України повноваженнями щодо встановлення умов перерахунку призначених пенсій державним службовцям, не є свідченням звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод вказаних осіб.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тростянецького районного суду Вінницької області від 3 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року - без змін.