Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Демидової С.О.

при секретарі Пєронкові М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічно акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі центрального відділення Дніпропетровського міського регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа Національний банк України про стягнення суми боргу та моральної шкоди,-

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 15 серпня 2012 року він звернувся з заявою до відповідача про видачу йому 1/6 частини грошового вкладу, після смерті його матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Даний вклад було відкрито його матір*ю 25 липня 2009 року на підставі депозитного договору SAMDN 18000706494908, рахунок НОМЕР_1 на суму без нарахування відсотків у розмірі - 27 650 грн. 99 коп., таким чином 1/6 частина вкладу становить 4 608 грн. 50 коп., яку позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь. Крім того діями відповідача йому було спричинено моральну шкоду яка виразилась в моральних, психічних та духовних стражданнях, які він поніс в результаті відмови відповідача в видачі йому грошових коштів, все це вплинуло на його здоров*я тому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 24 795 грн. та судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ "Комерційний банк "ПриватБанк" позов не визнав, посилаючись на те, що дійсно 25 липня 2009 року ОСОБА_2 на підставі депозитного договору SAMDN 18000706494908 було відкрито рахунок НОМЕР_1 на суму без нарахування відсотків у розмірі - 27 650 грн. 99 коп. після смерті ОСОБА_2 до них звернувся позивач з заявою про отримання своєї частки вкладу, якому було запропоновано відкрити рахунок на своє ім*я для перерахування йому належних коштів. 15 серпня 2012 року на підставі заяви позивача № SAMDN 01000727946261 було відкрито рахунок № НОМЕР_2 на який згідно виписки по рахунку 05 жовтня 2012 року було перераховано 4 957,91 грн. та станом на 15 січня 2013 року знаходиться 5 075,63 грн. Вважають позовні вимоги безпідставними та просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи Національного Банка України просив суд винести рішення згідно діючого законодавства.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, з'ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як встановлено в судовому засіданні, 25 липня 2009 року мати позивача ОСОБА_2 на підставі депозитного договору SAMDN 18000706494908, відкрито рахунок -НОМЕР_1 на суму без нарахування відсотків у розмірі - 27 650,99 грн. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла та згідно свідоцтва про право на спадщину за законом позивач є спадкоємцем 1/6 частки грошового вкладу /а.с.12/.

15 серпня 2012 року позивач звернувся до відповідача про видачу йому частки вкладу, на що йому було запропоновано відкрити рахунок на своє ім*я для перерахування належних йому грошових коштів.

На підставі заяви № SAMDN01000727946261 ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_2 /а.с.11/.

11 жовтня 2012 року листом за вих. № 12-132/8111 відповідач повідомив ОСОБА_1, що в результаті проведеної перевірки прийнято рішення про зарахування грошових коштів які є його спадщиною на рахунок НОМЕР_2 відповідно до депозитного договору № SAMDN 01000727946261 /а.с. 24/.

15 жовтня 2012 року позивачу на рахунок № НОМЕР_2 відповідачем перераховано грошові кошти в розмірі 4 957,91 грн., що підтверджується випискою по рахунку /а.с.56/.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу одна сторона, що прийняла від другої сторони або для неї грошову суму, що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку встановлених договором.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Відповідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1220 ЦК України (435-15) спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Судом з'ясовано, що відповідач перерахував належні позивачу грошові кошти на рахунок № НОМЕР_2, тобто позовна вимога про стягнення з відповідача належних йому грошових кошт з відповідача є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що сторони в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 137 ЦПК, позивач міг би в передбаченому законом порядку скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів.

Ст. 1167 ЦПК України містить підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В позовній заяві та під час судового розгляду позивачем не було надано належних доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачу відповідачем моральних страждань.

Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) ).

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач заперечує будь-які домовленості і зобов'язання стосовно позивача крім вказаних в кредитному договорі сторін, а позивач цього не довів, відповіді позивачу на його звернення надавалися, позивач сам погодився на всі умови договору і добровільно підписав договір та угоду, твердження позивача про наявність будь-яких інших зобов'язань є припущенням.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню а ні повністю, а ні частково, оскільки законних підстав для такого суд не вбачає і доказів на підтвердження цього суду не надано.

Не може суд прийняти до уваги позицію позивача стосовно наполягання на своїх позовних вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів, моральної шкоди і витрат в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону, а тому в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212- 215, 218 ЦПК України, суд

В задоволення позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.